Рішення № 12014568, 28.10.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.10                                                                                 Справа № 17/225н

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислова група „Цемко”, м. Луганськ

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк” в особі Луганської філії ПАТ КБ „Приватбанк”, м. Луганськ

3-тя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Андрійко Андрія Станіславовича, м. Луганськ

3-тя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу Луганської області Сєнаторова Н.В.

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: Усова К.В., довіреність № б/н від 01.09.2010;

від відповідача: Осовська Ю.С., довіреність № 1019-О від 03.03.2010;

від третьої особи Андрійко Андрія Станіславовича: не прибув;

від третьої особи Приватного нотаріусу Луганського міського нотаріального округу Луганської області Сєнаторової Н.В.: не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання виконавчого напису зареєстрованого в реєстрі за №381 від 05.08.2010 приватного нотаріуса Луганського міського нотаріального округу Луганської області Сєнаторової Н.В. таким, що не підлягає виконанню.

Відповідач у судовому засіданні 14.10.2010 надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у запереченні, зокрема, у зв’язку з тим, що перед поданням до нотаріуса документів про видання виконавчого напису, заявник надсилає боржнику письмову вимогу про наявність та необхідність погашення заборгованості. Відповідач на початку 11.06.2010 надіслав позивачу вимогу про погашення наявного перед Банком боргу. 14.06.2010 керівник позивача Петров В.В. власноруч отримав вказану вимогу. Після її отримання у нього був час на оскарження, відмову або згоду з умовами даної вимоги. Однак ніякої відповіді на дану вимогу банк не отримав.

Якщо в 30-денний термін боржник не виконає або не надасть відповідь на заявлені вимоги, вони вважаються безспірними, Кредитор має право подати документи до нотаріуса про видання Виконавчого напису. що і було зроблено відповідачем.

Крім того, згідно п. 21 Договору застави від 22.02.2007, укладеного між АБ «Приватбанк»та Позивачем, звернення стягнення на Предмет застави здійснюється відповідно до чинного законодавства України та цього договору. У випадку нотаріального посвідчення цього договору сторони дійшли згоди, що звернення стягнення на предмет застави може здійснюватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, на думку відповідача, позивач безпідставно вказує на неправомірність видання виконавчого напису.

3-тя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Андрійко Андрія Станіславовича, згідно довідки про смерть (а.с.96) помер 03.02.2010.

Приватний нотаріус Сєнаторова Н.В., яка була залучена до участі у справі з ініціативи суду в якості 3-ї особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на підставі ст. 27 ГПК України, надала суду пояснення та незавірені копії виконавчого напису та договору застави від 22.02.2007. З пояснень вбачається, що відповідачем були надані всі документи, що свідчать про безспірність вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між ЗАТ КБ «Приватбанк», назва якого була змінена за рішенням загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк „Приватбанк” (позивач у справі), як Банком, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислова група „Цемко” (відповідач у справі), як Позичальником, був укладений кредитний договір №34-Р від 23.02.2007 (далі –Договір) (а.с.66-73).

Пунктом 1.1 Договору, передбачено, що в межах Програми мікрокредитування, за наявності вільних грошових коштів, Банк зобов'язується надати Позичальникові кредит в межах суми, обумовленої п. 1.2 цього договору, на термін і на умовах, передбачених в цьому Договорі, а Позичальник зобов'язується повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановлених цим Договором строки, а також виконати інші зобов’язання згідно із справжньою Угодою в повному об'ємі.

Згідно пунктів 1.2-1.4 Договору, сума кредиту складає 95000,00 доларів США. Терміни повернення кредиту, відсотків і винагороди передбачені в Графику погашения кредиту, проценті та винагороди (Додаток № 1 цього Договору). Зазначені строки можуть бути змінені згідно п.п.2.3.3, 2.4.1 цього Договору. Кредит надається на споживчі цілі.

Як встановлено в пунктах 2.2.2.-2.2.4 Договору, Позичальник зобов’язується сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.2, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.11, 4.12 цього Договору, а також відповідно до Графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди, вказаному в Додатку № 1 до цього Договору; здійснювати погашення кредиту в дату сплати згідно Графіку погашення кредиту, відсотків і винагороди, вказаному в Додатку № 1 до цього Договору з урахуванням п. 4.11 цього Договору; повну сплату відсотків і винагороди провести не пізніше за день фактичного повного погашення кредиту.

Відповідно до пункту 2.3.3 Договору Банк має право, зокрема, при порушення Позичальником будь-якого з зобов’язань, передбачених умовами даного Договору, в т.ч. при порушенні цільового використання кредиту, змінити умови Договору та вимагати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов’язань за Договором в повному обсязі шляхом направлення повідомлення. При цьому, згідно статей 212, 611, 651 ЦК України, по зобов’язанням, строки виконання яких не настали, строки вважаються такими, що настали в дату, вказану у повідомленні. В цю дату Позичальник зобов’язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, відсотки за фактичний строк користування кредитом, повністю виконати інші зобов’язання по Договору.

Сторони в пункті 2.3.9 Договору встановили, що Банк має право при настанні подій, викладених у п. 2.3.3 Договору, стягнути кредит до настання строків, передбачених п. 1.3 Договору, в т.ч. шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а також реалізувати свої вимоги за рахунок іншого майна Позичальника, його гарантів та поручителів згідно діючого законодавства.

Згідно п. 4.1 Договору Позичальник за користування кредитом сплачує 17 % річних 20 числа кожного поточного місяця.

Згідно пункту 6.1 Договору за порушення строків оплати кредиту та відсотків за його користування Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу від суми прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату щоденного нарахування.

В якості забезпечення своїх зобов'язань за вказаним договором Позичальник зобов’язався надати в заставу Банку на підставі договору застави від 22.02.2007, зареєстрованого в реєстрі за № 196 (далі –Договір застави), навантажувач марки SEM-952 2006 року випуску, заводський № Ф0611014WН0611014, реєстраційний № 00608 ВВ, що належить на праві власності відповідачу (предмет застави), оціночною вартістю 360000,00 грн. (п. 9 договору застави).

Пунктом 1 Договору застави встановлено, що його предметом є надання заставодавцем в заставу майна, опис якого зазначений в п.6 цього договору, в забезпечення виконання зобов’язань заставодавця перед заставодержателем, в силу чого заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) в разі невиконання застоводавцем зобов’язань, забезпечених заставою, одержати задоволення за рахунок переданого в заставу майна переважно перед іншими кредиторами заставодавця.

Пункт 2 Договору застави встановлює, що заставою забезпечується виконання зобов’язань заставодавця –ТОВ «ТПГ «ЦЕМКО», що випливають з кредитного договору від 22.02. 2007 №34-Р, зокрема, щодо повернення кредиту в сумі 95000,00 доларів США до 21.02.2011 та відсотків у розмірі 17 % річних, пені у розмірі 0,2 % річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно пункту 3 Договору застави, максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором, складає 360000,00 грн.

Відповідно до пункту 21 Договору застави, сторони дійшли згоди, що у випадку нотаріального посвідчення договору застави, звернення стягнення на предмет застави може здійснюватись на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідач звернувся до приватного нотаріусу Сєнаторової Н.В. з заявою про звернення стягнення на майно позивача (а.с.124) для погашення заборгованості станом на 04.08.2010 , з них за кредитом 58926,07 доларів США, за відсотками –12200,16 доларів США, пеня –2947,07 доларів США., всього – 74073,30 доларів США, що за курсом НБУ складає 548556,85 грн.

05.08.2010 приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 381, відповідно до якого на навантажувач марки SEM-952 2006 року випуску, заводський № Ф0611014WН0611014, реєстраційний № 00608 ВВ, що належить на праві власності позивачу було звернуто стягнення в рахунок погашення вимог відповідача в розмірі заборгованості за кредитом –58926,07 доларів США, за відсотками –12200,16 доларів США, за пенею –2947,07 доларів США, разом 74073,30 доларів США, що за курсом НБУ складає 548556,85 грн.

В обґрунтування підстав для визнання вказаного виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню, позивач посилається на: відсутність, на думку позивача, безспірності вимог. Крім того, нотаріусом здійснено звернення стягнення на майно в погашення заборгованості в іноземній валюті, тоді як чинне законодавство передбачає, що розрахунки між суб’єктами господарювання здійснюються у національній валюті.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат»встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Судом встановлено, що у зв’язку з невиконанням умов Договору позивачем, відповідач 11.06.2010 звернувся до відповідача з вимогою в порядку ст. 20 Закону України «Про заставу», в якій зазначив, що загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором станом 10.06.2010 становить 71329,49 доларів США грн., з них за кредитом - 58926,07 доларів США, відсотки -10236,58 доларів США, пеня - 216634 доларів США.

Також відповідач зазначив, що виконання зобов’язань за кредитним договором забезпечується договором застави майна, посвідченого 02.02.2007 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Меженською К.С. в реєстрі за № 196. Предмет застави за цим договором - навантажувач SЕМ-952, 2006 року випуску, № двигуна 50609112653, реєстраційний № 00608 ВВ, належний позивачу на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію машини АБ №348725, виданого Луганською обласною інспекцією ДІН 19 лютого 2007 року.

На підставі вищевикладеного, відповідач, відповідно до ст. ст. 27, 28 Закону України «Про забезпеченні вимог кредиторів і реєстрацію обтяжень», вимагав в 30-денний термін з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечуваного обтяження, виконати порушені зобов'язання та повернути в повному обсязі отримані кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитом за фактичний неоплачений) період та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

При невиконанні в зазначений термін цієї вимоги відповідачем буде звернено стягнення на предмет застави за Договором застави від 22.02.2007 в реєстрі за № 196.

Відповідач звернувся до приватного нотаріусу Сєнаторової Н.В. з заявою про звернення стягнення на майно позивача (а.с.124) для погашення заборгованості станом на 04.08.2010 , з них за кредитом 58926,07 доларів США, за відсотками – 12200,16 доларів США, пеня –2947,07 доларів США., всього – 74073,30 доларів США, що за курсом НБУ складає 548556,85 грн.

05.08.2010 приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 381, відповідно до якого на навантажувач марки SEM-952 2006 року випуску, заводський № Ф0611014WН0611014, реєстраційний № 00608 ВВ, що належить на праві власності позивачу було звернуто стягнення в рахунок погашення вимог відповідача в розмірі заборгованості за кредитом –58926,07 доларів США, за відсотками –12200,16 доларів США, за пенею –2947,07 доларів США, разом 74073,30 доларів США, що за курсом НБУ складає 548556,85 грн.

Однак, даний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню у зв’язку з тим, що згідно пункту 3 Договору застави, максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором, складає 360000,00 грн., тоді як звернуто стягнення на майно в задоволення вимог відповідача в сумі 584556,85 грн., що є значно більшою сумою.

Крім того, згідно пункту 6.1 Договору за порушення строків оплати кредиту та відсотків за його користування Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу від суми прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату щоденного нарахування.

Проте, з виконавчого напису вбачається, що заборгованість за пенею складає 2947,07 доларів США та не зазначено гривневий еквівалент саме цієї вимоги.

З пояснень нотаріуса, йому відповідачем було надано оригінал договору застави, тому безспірність вимог була підтверджена відповідачем відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік).

Однак, відповідно до пункту 1 Переліку, для одержання виконавчого напису при стягненні заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються: оригінали нотаріально посвідчених угод, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

З даної норми вбачається, що також повинен додаватись договір, на підставі якого виникла заборгованість, тобто в даному випадку кредитний договір, в якому і зазначено, що пеня сплачується у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату щоденного нарахування.

Крім того, відповідачем подано суду засвідчені копії документів, поданих нотаріусу для вчинення виконавчого напису: заява до нотаріуса, розрахунок заборгованості, вимога банку до позивача, договори між позивачем та відповідачем (а.с.97).

Однак, суд дійшов висновку, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.

Як встановлено судом, при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримував від відповідача та позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними.

Крім того, розрахунок боргу, здійснений відповідачем щодо наявності грошового зобов’язання позивача по кредиту, відсотках, процентах річних та пені не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає позовні вимоги про визнання виконавчого напису зареєстрованого в реєстрі за №381 від 05.08.2010 приватного нотаріуса Луганського міського нотаріального округу Луганської області Сєнаторової Н.В. таким, що не підлягає виконанню, обґрунтованими, з огляду на що задовольняє позов в повному обсязі з віднесення судових витрат на відповідача, згідно зі статтею 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 05.08.2010 приватного нотаріуса Луганського міського нотаріального округу Луганської області Сєнаторової Н.В., зареєстрований в реєстрі за №381.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк” в особі Луганської філії ПАТ КБ „Приватбанк”, м. Луганськ, вул. Челюскінцев, буд. 14, ідентифікаційний код 14360570, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислова група „Цемко”, м. Луганськ, Остра Могила, буд. 151, кв. 26, ідентифікаційний код 33701805, витрати по сплаті державного мита у сумі 85,00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 02.11.2010.

Суддя                                                                       О.С. Фонова