Рішення № 12014230, 31.08.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2010 р. Справа № 16/074-10

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув позов Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», м. Біла Церква

до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква, м. Біла Церква

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Військова частина А 2791, м. Біла Церква

про стягнення 237 844,21 грн.

за участю представників сторін:

від позивача – Колесник Т.А. –довіреність № 11 від 05.01.2010р. –юристконсульт;

від відповідача – Яцко А.В. довіреність № 7 від 11.01.2010р. –представник;

від третьої особи –Яновський Ю.В. довіреність № 841 від 30.08.2010р. –представник;

від прокуратури – Алєксєєв А.А. посвідчення № 746 від 14.07.2009р. –помічник військового прокурора.

Суть спору:

Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»(далі – позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою № 830 від 01.07.2010 року (Вх. №суду 3064 від 07.07.2010р.) до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква (далі –відповідач) за участю третьої особи: Військова частина А 2791 про стягнення основного боргу в сумі 206 217,52 грн., 17615,92 грн. пені, 10 542,86 грн. інфляційних, 3 467,91 грн. 3% річних, а всього 237 844,21 грн. та судові витрати.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором на постачання та споживання теплової енергії № 612 від 01.01.2006р.

Відповідно до ухвали від 12.07.2010р. порушено провадження у справі № 16/074-10 та призначено її розгляд на 27.07.2010р. о 11 год. 30 хв.

27.07.2010р., через загальний відділ суду від Військової прокуратури Білоцерківського гарнізону на підставі ст. 29 ГПК України надійшла заява про вступ у справу № 16/074-10 Військової прокуратури Білоцерківського гарнізону на стороні відповідача.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з не виконанням відповідачем та третьою особою вимог ухвали суду від 12.07.2010р., господарським судом було відкладено розгляд справи відповідно до п. 2 частини першої ст. 77 ГПК України на 31.08.2010р. о 10:15год.

В судовому засіданні 31.08.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених в позовній заяві.

31.08.2010р. до загального відділу господарського суду Київської області представником відповідача подано відзив на позовну заяву № 2147 від 30.08.2010р. (вх. № 10176 від 31.08.2010р.), згідно якого ним визнано суму основного боргу у розмірі 206 217,52 грн., в частині стягнення штрафних санкцій він просив суд відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні 31.08.2010р. надав пояснення № 840 від 30.08.2010р., згідно яких суму основного боргу у розмірі 206 217,52 грн. визнає.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи та прокуратури проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, господарський суд

встановив:

Між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»(Теплопостачальна організація далі - позивач) та Військовою частиною А 2791 (Споживач далі - третя особа) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Біла Церква (Платник далі - відповідач) 01.01.2006р. укладено Договір на постачання та споживання теплової енергії № 612 (далі –Договір).

Відповідно до п. 1. Договору предметом цього договору є надання споживачеві теплової енергії у вигляді опалення, підігріву води, пари, вентиляції. Теплопостачальна організація зобов’язалася постачати споживачу теплову енергію, а споживач – прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами у відповідності з умовами договору (п. 2. Договору).

Відповідно до п. 2.4. договору приймання-передача теплової енергії, поставленої теплопостачальною організацією споживачу, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі теплової енергії. Теплопостачальна організація складає та передає на адресу споживача пакет розрахункових документів (акт приймання-передачі теплової енергії, рахунок-фактура –щомісячно, акт звірки взаєморозрахунків –щоквартально) в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Споживач зобов’язаний на протязі 3-х робочих днів після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати на адресу теплопостачальної організації один примірник акту приймання-передачі, акту звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення.

Облік спожитої теплової енергії проводиться по приладах обліку, атестованих в органах Держстандарту або розрахунковим методом, враховуючи визначену фактичну величину опалювальної площі (додаток № 6), кількість споживачів, технічні характеристики обладнання та устаткування, за нормативами, затвердженими Білоцерківським міськвиконкомом та керуючись Будівельними нормами і правилами (п. 6.1. договору).

Згідно п. 7.4. договору оплата за спожиту теплову енергію здійснюється на підставі рахунку фактури і акту приймання-передачі теплової енергії (розрахункового пакету документів) протягом 5 банківських днів з дати отримання споживачем та платником розрахункового пакету документів.

Пунктом 11.1. договору погоджено, що договір набирає чинності з моменту укладення і діє в частині постачання теплової енергії протягом 1 року і вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї з сторін про розірвання договору, але не раніше дати закінчення опалювального періоду, а в частині проведення остаточних розрахунків – до повного здійснення останніх.

01.08.2007р. між Комунальним підприємством „Білоцерківтепломережа” (Теплопостачальна організація) та Військовою частиною А 2791 (Споживач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Біла Церква (Платник) укладено додаткову угоду № 612/1 до договору на постачання та споживання теплової енергії № 612 від 01.01.2006р., згідно якої п. 7.4. договору виклали в наступному вигляді: „Оплата за спожиту теплову енергію здійснюється на підставі рахунку-фактури і акту приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії (розрахункового пакету документу) до 25 числа включно поточного місяця”.

13.03.2008р. між Комунальним підприємством „Білоцерківтепломережа” (Теплопостачальна організація) та Військовою частиною А 2791 (Споживач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Біла Церква (Платник) укладено додаткову угоду № 612/2 до договору на постачання та споживання теплової енергії № 612 від 01.01.2006р., згідно якої сторони погодили замінити в договорі слова „КП „Білоцерківтепломережа” на „Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа”.

На виконання договору від 01.01.2006р. позивач поставив третій особі теплову енергію всього на суму 206217,52 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками трьох сторін договору актами приймання-передачі робіт (послуг) з теплової енергії за листопад 2009р. та грудень 2009р. (копії яких належним чином засвідчені в матеріалах справи).

За отриману третьою особою теплову енергію за період з листопада 2009р. по грудень 2009р., позивачем відповідачу були виставлені для оплати рахунки-фактури № 612 за листопад 2009р. та № 612 за грудень 2009р. на загальну суму 206217,52 грн.

Виставлені позивачем рахунки відповідач не оплатив в повному обсязі, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи за договором № 612 від 01.01.2006р. складає 206217,52 грн. Наявність у відповідача заборгованості за договором у сумі 206217,52 грн. станом на 01.07.2010р. також підтверджується довідкою про заборгованість від 30.06.2010р. та Актом звірки розрахунків між сторонами, який засвідчений печатками та підписами з обох сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В результаті неналежного виконання відповідачем зобов’язань щодо своєчасної оплати наданих послуг на підставі договору № 612 від 01.01.2006р. за ним утворилась заборгованість, що станом на час розгляду справи в суді складає 206217,52 грн. Відповідач у відзиві на позовну заяву та під час судового засідання визнав заборгованість за поставлену теплову енергію у розмірі 206217,52 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості до суду не надав.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 206217,52 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 206217,52 грн. підлягає задоволенню.

У зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 10 542,86 грн. за період з грудня 2009р. по квітень 2010р. та 3% річних в розмірі 3 467,91 грн. за період 16.12.2009р. по 01.07.2010р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив правильність нарахування інфляційних та 3% річних за заявлений позивачем період. Розрахунок позивача є обґрунтованим, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, отже підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.6. договору за порушення строків оплати спожитої теплової енергії, зазначених в п. 7.4. договору платник сплачує на користь теплопостачальної організації, крім суми заборгованості, пеню за кожний день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Позивачем на підставі п. 7.6 Договору здійснено нарахування пені на суму боргу, згідно розрахунку позивача розмір якої становить 17 615,92 грн. пеню нараховано за період з 25.11.2009р. по 25.05.2010р.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З урахуванням наведеного позовні вимоги позивача в частині стягнення пені згідно поданого розрахунку є обґрунтованими.

Водночас, відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене, та конкретні обставини справи, господарський суд приймає до уваги той факт, що відповідач знаходиться в скрутному фінансовому становищі, а також те, що відповідач є структурним підрозділом Міністерства оборони України, який фінансується з Державного бюджету, суд вважає за необхідне застосувати у вирішенні даного спору п. 3 ст. 83 ГПК України і зменшити розмір штрафної санкції (пені) до 10,00 грн.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню частково всього у розмірі: 206217,52 грн. основної заборгованості, 10,00 грн. пені, 10 542,86 грн. інфляційних та 3 467,91 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярмаркова, 1, р/р 35219001001150 в ГУДК, МФО 821018, код ЄДРПОУ 08167863) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»(09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, р/р 26036320367 в ВАТ «Державний Ощадний банк України», Білоцерківське відділення № 211 Київської області, МФО 320047, код ЄДРПОУ 04654336) 206217 (двісті шість тисяч двісті сімнадцять) грн. 52 коп. основної заборгованості, 10 (десять) грн. 00 коп. пені, 10542 (десять тисяч п’ятсот сорок дві) грн. 86 коп. інфляційних, 3 467 (три тисячі чотириста шістдесят сім) грн. 91 коп. 3% річних, а також 2 202 (дві тисячі двісті дві) грн. 38 коп. державного мита та 218 (двісті вісімнадцять) грн. 53 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                             О.О.Христенко