Рішення № 12014038, 28.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2010 р. Справа № 22/116-10

За позовом відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської обласної філії відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ

до Фастівської житлово-експлуатаційної контори №1, Київська обл., м. Фастів

про стягнення 7552,45 грн.

Суддя           Третьякова О.О.

Представники :

від Позивача: Пахольчук О.Ю., довіреність №190 від 23 березня 2010 року

від Відповідача: Курмаз С.М., довіреність №140 від 21 квітня 2010 року

Обставини справи :

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Київської обласної філії відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(далі - Позивач) до Фастівської житлово-експлуатаційної контори №1 (далі - Відповідач) про стягнення 7552,45 грн., що складає 6841,85 грн. основного боргу, 24,70 грн. пені, 90,88 грн. 3% річних та 595,02 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07 червня 2010 року порушено провадження у справі № 22/116-10 та призначено її до розгляду на 30 червня 2010 року о 10:15 год.

В судових засіданнях 30 червня 2010 року, 20 липня 2010 року в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва відповідно на 20 липня 2010 року та 28 липня 2010 року.

Відповідач в судовому засіданні 28 липня 2010 року заявив про визнання позову та про часткову сплату заборгованості у розмірі 7000,00 грн., на підтвердження чого подав копії платіжних доручень від 14 липня 2010 року і 22 липня 2010 року, та в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подав клопотання б/н від 28 липня 2010 року про припинення провадження у справі № 22/116-10 в частині стягнення 7000,00 грн.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28 липня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем 11 травня 2004 року укладено Договір про надання послуг електрозв’язку №1539 (далі –Договір), відповідно до умов якого Підприємство зв’язку (Позивач) надає Споживачу (Відповідачу) послуги електрозв’язку, перераховані в додатку № 1, і безплатні послуги, перераховані в додатку 2 (розділ 1 Договору).

Згідно пункту 4.3 Договору Відповідач повинен своєчасно оплачувати надані послуги; розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв’язком здійснюється за сталою (без почасової оплати) або за змінною (з почасовою) величиною, якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС.

Як зазначено в пункті 4.5 Договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги за кожний попередній місяць проводяться Відповідачем протягом 10 днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Судом досліджено, що на виконання умов Договору Позивач за період з лютого 2009 року по квітень 2010 року включно надав Відповідачу послуги в загальній сумі 18161,46 грн., що підтверджується рахунками за телекомунікаційні послуги за відповідний період, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач в порушення договірних зобов’язань в частині оплати наданих послуг належним чином не виконав, оплату послуг своєчасно та в повному обсязі не здійснив, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 6841,85 грн., що визнано Відповідачем.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначено в пункті 5 частини 1 статті 33 Закону України «Про телекомунікації»від 18.11.2003 року № 1280-ІV, споживачі телекомунікаційних послуг зобов’язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених договором.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на те, що основна заборгованість у сумі 6841,85 грн. Відповідачем визнана в повному обсязі, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 6841,85 грн. основного боргу за телекомунікаційні послуги є правомірною та обґрунтованою.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем грошових зобов’язань за Договором, Позивачем нарахована пеня за загальний період з травня 2009 року по жовтень 2009 року в сумі 24,70 грн.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України «Про телекомунікації»від 18.11.2003р. № 1280-IV у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Як встановлено пунктом 5.8. Договору у разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Також, Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 90,88 грн. 3% річних та 595,02 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних нараховані Позивачем за загальний період з березня 2009 року по квітень 2010 року включно в сумі 90,88 грн., інфляційні втрати нараховані Позивачем за загальний період прострочення з березня 2009 року по березень 2010 року включно в сумі 595,02 грн.

Перевіривши строки виникнення зобов’язання по оплаті телекомунікаційних послуг за Договором по кожному рахунку, періоди нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат заявлені Позивачем, суми та дати часткової оплати, вимоги частини 2 статті 36 Закону України «Про телекомунікації», частини 6 статті 232 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а також вимоги, викладені в абзаці 8 Листа Верховного суду України № 62-97р від 03 квітня 1997 року «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», врахувавши визнання позову Відповідачем в повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 24,70 грн. пені, 90,88 3% річних, 595,02 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та правомірними.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.          

Як вбачається з поданих Відповідачем копій платіжних доручень №790 від 14 липня та від 22 липня 2010 року, останній здійснив на користь Позивача оплату в загальній сумі 7000,00 грн. Крім того, згідно поданого в судовому засіданні 28 липня 2010 року клопотання Відповідач просить суд провадження в частині стягнення 7000,00 грн. припинити.

Судом встановлено, що загальна сума заявлена Позивачем до стягнення з Відповідача складає 7552,45 грн. В ході судового розгляду Відповідач добровільно сплатив на користь Позивача 7000,00 грн., що є недостатнім для погашення боргу в повному обсязі. Умовами Договору не передбачено черговості погашення заборгованості.

Однак, стаття 534 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Таким чином, враховуючи вимоги статті 534 Цивільного кодексу України, Відповідач здійснив погашення 24,70 грн. пені, 90,88 грн. 3% річних, 595,02 грн. інфляційних втрат та 6289,40грн. основного боргу.

Згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, суд вважає, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 552,45 грн. основного боргу є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою, визнаною Відповідачем у повному обсязі та такою що підлягає задоволенню, а провадження у справі №22/116-10 в частині вимог Позивача про стягнення з Відповідача 24,70 грн. пені, 90,88 грн. 3% річних, 595,02 грн. інфляційних втрат та 6289,40 грн. основного боргу підлягає припиненню.

Відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на Відповідача, оскільки часткове погашення заборгованості відбулось після звернення Позивача з позовною заявою до господарського суду Київської області.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фастівської житлово-експлуатаційної контори №1 (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Нова, 3, код 05447958) на користь відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” (01030, м. Киїів, бул. Шевченка, 18, код 21560766) в особі Київської обласної філії відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (02098, м. Київ, пр-т Павла Тичини, 6, код 01184901) 552,45 грн. (п’ятсот п’ятдесят дві гривні сорок п’ять копійок) основного боргу; 102,00 грн. (сто дві гривні) державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження у справі № 22/116-10 в частині стягнення з Фастівської житлово-експлуатаційної контори №1 (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Нова, 3, код 05447958) 24,70грн. (двадцять чотири гривні сімдесят копійок) пені, 90,88 грн. (дев’яносто гривень вісімдесят вісім копійок) 3% річних, 595,02 грн. (п’ятсот дев’яносто п’ять гривень дві копійки) інфляційних втрат та 6289,40 грн. (шість тисяч двісті вісімдесят дев’ять гривень сорок копійок) основного боргу припинити.

4. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя                                         Третьякова О.О.

Повне рішення складено 27 серпня 2010 року.