Рішення № 12013816, 16.08.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

16.08.10           Справа № 19/108-10

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Київської обласної філії ВАТ “Укртелеком”

до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України

в Київській області

про стягнення 513438,49 грн.

          Суддя Карпечкін Т.П.

Представники:

позивача: Пахольчук О.Ю. (довіреність №190 від 23.03.2010р.);

відповідача: Гапонова А.В. (доручення б/н);

третьої особи Мільніченко Г.В. (довіреність №14-28/52 від 21.07.2010р.).

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Київської обласної філії ВАТ “Укртелеком” (далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області (далі –відповідач) про стягнення 513438,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 0810/29 про порядок відшкодування витрат за рахунок субвенцій з державного бюджету пільговим категорія громадян від 19.03.2007 р., в результаті чого за ним утворилась заборгованість за період з лютого 2009 року по квітень 2010 року у сумі 449547,72 грн. Додатково позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов’язань пеню в сумі 11508,39 грн., інфляційні збитки в сумі 41529,35 грн. та 3% річних у сумі 10853,03 грн.

Ухвалою від 25.06.2010 р. господарський суд Київської області порушив провадження у справі № 19/108-10 та призначив розгляд справи на 19.07.2010 р.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав заперечення на позовну заяву, в якому він зазначив, що Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради не відмовляється від відшкодування боргу за надані послуги з ВАТ “Укртелеком”, але як розпорядник коштів нижчого рівня не має повноважень щодо виділення та розподілу коштів між бюджетами районів. Заборгованість буду погашена по мірі перерахування коштів субвенцій з державного бюджету.

Ухвалою від 19.07.2010 р. суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України в Київській області та відклав розгляд справи до 29.07.2010 р.

В судових засіданнях 29.07.2010 р. та 09.08.2010 р. суд оголошував перерви в засіданнях до 09.08.2010 р. та 16.08.2010 р. відповідно.

На вимогу суду Головне управління Державного казначейства України в Київській області надало суду пояснення від 05.08.2010 р. № 14-33/13-386.

16.08.2010 р. на підставі ст. 22 ГПК України, позивач подав заяву про зменшення позовних вимог в частині суми основного боргу, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 411105,84 грн., яка утворилась станом на 01.08.2010 р. та підтверджується актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги на які надаються пільги.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області (за договором –платник) та Відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Київської обласної філії ВАТ “Укртелеком”(за договором –виконавець) 19.03.2007 р. було укладено Договір № 0810/29 про порядок відшкодування витрат за рахунок субвенцій з державного бюджету пільговим категорія громадян (далі - договір).

Даний договір регламентує взаємовідносини сторін щодо відшкодування коштів за пільгове надання послуг електрозв’язку пільговим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, які здійснюються виконавцем, відповідно до Закону України “Про Державний бюджет” на відповідний рік, постанов Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 “Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету” (із змінами), від 29.01.2003 р. № 117 “Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги”(із змінами) за видами пільг відповідних категорій громадян, визначених вищезазначеними постановами Кабінету Міністрів України.

Розділом 2. договору передбачено, що сторони виконують взаємні обов’язки з метою забезпечення надання пільг на послуги зв’язку пільговикам.

До пільгових категорій громадян, зокрема відносяться громадяни, на яких поширюється дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст.15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.93 № 3551-ХІІ; п. 6 ст. 6 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист” від 24.03.98 № 203/98-ВР; п. 11 ст. 20 та ст. 21 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.91 № 796-ХП.

Відповідно до п. 2.3.2. договору виконавець має право по мірі надходження коштів з державного бюджету України отримувати від замовника кошти для компенсації витрат щодо надання пільг пільговим категорія громадян.

Крім того, здійснення відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за рахунок коштів державного бюджету Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області, передбачено ст. 17 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХП, ст. 63 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ, ст. 1 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист” № 203/98-ВР, ст. 63 Закону України “Про телекомунікації”, ч. 3 ст. 39 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008 р. № 835-VІ, постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. “Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету”.

Пунктами 2, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів затверджених у обласних та районних бюджетах на зазначені цілі. Головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання з праці та соціального захисту населення.

Згідно з п. 3 Типового положення про головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської державної адміністрації і управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації і про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2007 року № 790, основними завданнями управління є, зокрема, забезпечення на відповідній території реалізації державної політики у сфері соціально-трудових відносин, безпечної життєдіяльності, оплати, охорони і належних умов праці, зайнятості, пенсійного забезпечення, соціального захисту та обслуговування населення, в тому числі громадян, які потребують допомоги з боку держави; забезпечення в межах своїх повноважень дотримання законодавства про соціальний захист населення.

Відповідно до п. 2.4.2. договору, виконавець в термін до 5-го числа кожного місяця, наступного за звітним, подає замовнику розрахунки щодо вартості наданих послуг пільговикам у минулому місяці згідно з розрахунками форми “2-пільга” на паперових носіях, окремо по кожному закону, що дає право на пільги, додавати акти звіряння розрахунків “3-пільга” та платіжні доручення.

Пунктом 2.2.3. договору передбачено, що відповідач зобов’язаний по мірі надходження коштів з державного бюджету України здійснювати розрахунок з виконавцем для забезпечення компенсації витрат щодо наданих пільг категоріям громадян зазначених у п.1.1. договору.

Пунктом 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу України, майнові права та обов'язки виникають як з договорів, так і з адміністративних актів.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з умов договору, зокрема розділу 2.2 “замовник зобов’язується”, сторонами не визначено чітко строки та порядок здійснення платежів, а отже позивач мав звернутись до відповідача з вимогою про сплату заборгованості на суму боргу 449547,72 грн., що є предметом спору у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Доведення даних обставин, в цьому випадку, покладається законом на позивача.

Однак, позивач не надав суду доказів надіслання відповідачу відповідної вимоги про сплату саме заборгованості в сумі 449547,72 грн.

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Згідно резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 69 Закону України “Про Конституційний Суд України”, рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Отже, виходячи з вищевказаних обставин, позивач має право звернутись до суду шляхом вчинення прямого позову.

Як вбачається з наданих суду доказів, зокрема актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, розрахунків витрат на відшкодування збитків, пов’язаних з наданням пільг та оборотних відомостей, загальна сума заборгованості відповідача станом становить 449547,72 грн.

Проте, в судовому засіданні позивач зменшив позовних вимог в частині суми основного боргу (заява від 16.08.2010 р.), відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 411105,84 грн., яка утворилась станом на 01.08.2010 р.

Дана заборгованість відповідача підтверджується актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги станом на 01.08.2010 р. на загальну суму 411105,84 грн та не заперечується самим відповідачем.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, що виникла станом на 01.08.2010 р., підлягають задоволенню в сумі 411105,84 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути за неналежне виконання відповідачем зобов’язань за Договором № 0810/29 про порядок відшкодування витрат за рахунок субвенцій з державного бюджету пільговим категорія громадян від 19.03.2007 р., на підставі ст. 230, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, пеню в сумі 11508,39 грн. та згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України індекс інфляції в сумі 41529,35 грн. та 3% річних у розмірі 10853,03 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України, виконання зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 3.1 договору передбачено що, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов’язків передбачених даним договором відповідно до діючого законодавства України.

Таким чином, сторонами у договорі не передбачено виду забезпечення виконання зобов’язання та конкретного розміру відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, а тому вимоги в частині стягнення пені в сумі 11508,39 грн. задоволенню не підлягають.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції в сумі 41529,35 грн. та 3% річних у розмірі 10853,03 грн. з наступних підстав.

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження прострочки боржника по виконанню грошових зобов’язань (відсутня конкретна дата, з якої боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання), тому безпідставним є нарахування на суму заборгованості індексу інфляції та 3% річних за вказаний період.

Таким чином, з урахуванням всіх вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.44, 49, 80 (п. 1-1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. 9 Січня, 8, код 03193620) на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Київської обласної філії ВАТ “Укртелеком” (02098, м. Київ, пр. П.Тичини, 6, код 01184901) 411105,84 (чотириста одинадцять тисяч сто п’ять) грн. 84 (вісімдесят чотири) коп. - основного боргу, 4443 (чотири тисячі чотириста сорок три) грн. 77 коп. - державного мита та 204 (двісті чотири) грн. 26 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення пені, індексу інфляції та 3% річних в позові відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                          Карпечкін Т.П.

Повне рішення складено 23.08.2010р.