Рішення № 12013791, 04.08.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2010 р. Справа № 14/130-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Васильченко І. В. (довіреність № 39 від 09.04.2010 р.);

від відповідача: не з’явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Карідан”, с. Білогородка, Києво-Святошинський район

про стягнення 3 407, 90 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Карідан” про стягнення 3407, 90 грн. (2 862, 37 грн. - основна заборгованість, 243, 41 грн. - інфляційні збитки, 302, 12 грн. - пеня).

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо оплати орендної плати за користування нерухомим майном згідно договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2995 від 06.04.2006 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.06.2010 р. порушено провадження у справі № 14/130-10 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до ТОВ „Карідан” про стягнення 3407, 90 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 14.07.2010 р.

14.07.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 04.08.2010 р.

04.08.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву, письмові пояснення, заяви, клопотання та інші документи, витребувані судом, не надав. Обов’язок по повідомленню відповідача про час та місце судового засідання судом виконано, так як усі процесуальні документи по справі направлені відповідачу за його адресою реєстрації місцезнаходження: 08140, вул. Щорса, 98, с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область, згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 6457455 станом на 15.07.2010 р. Про зміну адреси місцезнаходження відповідач позивача і суд не повідомляв.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

06.04.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди № 2995 нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно умов п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 34, 00 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 210, вартість якого за експертною оцінкою станом на 28.02.2006 р. становить 66200, 00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Відповідно до п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку –лютий 2006 р.: 551, 67 грн.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що орендна плата за перший місяць оренди –квітень 2006 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень, квітень 2006 р. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

В п. 3.3. договору зазначається, що перерахування здійснюються орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50 % орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 50 % орендної плати перераховуються орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Згідно п. 10.1. договору цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 06.04.2006 р. по 06.03.2007 р.

На виконання умов договору позивачем було передано в користування відповідачу нерухоме майно заг. площею 34 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 210, адміністративно-побутовий корпус, 1 поверх, що підтверджується актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 06.04.2006 р.

02.04.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір № 1 про внесення змін до договору оренди № 2995 від 06.04.2006 р., в п. 2. якого сторони домовились викласти абзац 1 п. 3.1. р. 3. договору оренди № 2995 від 06.04.2006 р. у наступній редакції: „Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць розрахунку –січень 2007 р.: 896, 60 грн.”, а абзац 1 п. 3.2. р. 3. договору у такій редакції: „Орендна плата за січень 2007 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007 р.”.

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов’язання щодо передачі в користування орендованого приміщення, а відповідач не повністю виконав свої зобов’язання щодо оплати за користування даним орендованим приміщенням, оскільки відповідачем не були здійснені орендні платежі в повному обсязі.

16.01.2009 р. у зв’язку із неналежним виконанням умов договору, позивач звернувся до відповідача із заявою № 30-04/407 від 16.01.2009 р. про припинення чинності договору оренди та запропонував повернути майно в порядку, встановленому законом.

31.07.2009 р. відповідач повернув орендоване майно, що підтверджується актом прийому-передачі об’єкта оренди б/н від 31.07.2009 р.

18.03.2010 р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 30-05/4808 від 16.03.2009 р., в якому він просив погасити основну заборгованість по орендній платі у розмірі 2849, 45 грн., а також пеню у розмірі 594, 51 грн.

Однак відповідач заборгованість перед позивачем так і не погасив і його заборгованість станом на час розгляду справи складає 2862, 37 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Регулювання відносин, що виникають у зв’язку з орендою державного майна здійснюється Законом України „Про оренду державного і комунального майна”, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 762 цього ж кодексу передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк та станом на момент розгляду справи відповідач не виконав у повному обсязі обов’язок щодо оплати за користування орендованим приміщенням і його заборгованість перед позивачем складає 2 862, 37 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 2 862, 37 грн. за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2995 від 06.04.2006 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2995 від 06.04.2006 р. у розмірі 302, 12 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Бюджету та Балансоутримувачу у визначеному в п.3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Розрахунок пені, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок пені наступний:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

3362.3717.12.2009 - 22.01.20103710.2500 %0.056 %*69.87 Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

2862.3723.01.2010 - 07.06.201013610.2500 %0.056 %*218.64

2862.3708.06.2010 - 16.06.201099.5000 %0.052 %*13.41 Отже, загальний розмір пені за договором становить 301, 92 грн. (69, 87 грн. + 218, 64 грн. + 13, 41 грн.).

Суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені за договором оренди у розмірі 301, 92 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання зобов’язання по оплаті орендних платежів згідно договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2995 від 06.04.2006 р. у розмірі 243, 41 грн. згідно виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості, виконаний позивачем, є вірним, а тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків у розмірі 243, 41 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Карідан” (ідентифікаційний код 30886338) в доход Державного бюджету України (рахунок № 31112093700011, одержувач –ВДК у Шевченківському районі м. Києва, ідентифікаційний код одержувача –26077968, банк одержувача –ГУ ДКУ у м. Києві, мфо –820019, код бюджетної класифікації –22080200) 2 862 (дві тисячі вісімсот шістдесят дві) грн. 37 (тридцять сім) коп. заборгованості, 301 (триста одна) грн. 92 (дев’яносто дві) коп. пені, 243 (двісті сорок три) грн. 41 (сорок одна) коп. інфляційних збитків.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Карідан” (ідентифікаційний код 30886338) в доход Державного бюджету України (рахунок № 31112093700011, одержувач –ВДК у Шевченківському районі м. Києва, ідентифікаційний код одержувача –26077968, банк одержувача –ГУ ДКУ у м. Києві, мфо –820019, код бюджетної класифікації –22080200) судові витрати 100 (сто) грн. 98 (дев’яносто вісім) коп. державного мита і 233 (двісті тридцять три) грн. 64 (шістдесят чотири) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

30 серпня 2010 р.