Рішення № 12013775, 27.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2010 р. Справа № 22/125-10

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрполімерконструкція», Київська обл., смт. Баришівка

до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідводтрубопровідбуд», Київська обл., смт. Макарів

про стягнення 15068,24 грн.

Суддя           Третьякова О.О.

Представники :

Позивача – 1) Богінкевич А.М., довіреність б/н від 01 липня 2010 року,

2) Царенко Ю.І., довіреність б/н від 01 липня 2010 року,

Відповідача – не з'явився

Обставини справи:

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрполімерконструкція»(далі - Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідводтрубопровідбуд»и(далі - Відповідач) про стягнення 15068,24 грн., що складає 11270,07 грн. основного боргу, 1352,42 грн. пені, 462,22 грн. 3% річних та 1983,53 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем зобов’язання щодо оплати за поставлений Позивачем товар за Договором купівлі-продажу №04/12-08 від 08 грудня 2008 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21 червня 2010 року порушено провадження у справі №22/125-10 та призначено її розгляд на 14 липня 2010 року о 11:30 год.

Представник Відповідача в судове засідання 14 липня 2010 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, розгляд справи ухвалою суду від 14 липня 2010 року відкладено на 27 липня 2010 року о 12:15 год.

У судовому засіданні 27 липня 2010 року представник Позивача подав уточнений розрахунок ціни позову б/н від 27 липня 2010 року, згідно якого зменшив позовні вимоги та заявив до стягнення з Відповідача 14531,64 грн. заборгованості, що складає 11270,07 грн. основного боргу, 1297,64 грн. пені, 397,39 грн. 3% річних та 1566,54 грн. інфляційних втрат.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з’явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подав, про причину неявки суд не повідомив.

Згідно з пунктом 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення; повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи; факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Ухвала суду від 21 червня 2010 року про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 14 липня 2010 року надіслана за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві: 08000, Київська обл., смт. Макарів, вул. Толстого, б. 1, і була повернута поштовою установою із відміткою «не існує».

Вказана поштова адреса зазначена як місцезнаходження Відповідача у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22 липня 2010 року.

Відповідно до пункту 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином Відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Враховуючи, що явка Відповідача обов’язковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об’єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27 липня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників Позивача, суд

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем укладено Договір купівлі-продажу №04/12-08 від 08 грудня 2008 року (далі – Договір), за умовами якого Постачальник (Позивач) зобов’язався передати у власність Покупця (Відповідача), а Відповідача прийняти та оплатити наступний товар: труби поліетиленові відповідно до ГОСТу 185999-83, ГОСТу 18599-2001, ТУ У В.2.7-21547843.006-2001; ДСТУ Б.В.2.7-73-98 (пункт 1.1. Договору).

          Пунктом 3.2. Договору встановлено, що товар вважається зданим однією стороною і прийнятим іншою стороною: по кількості, згідно накладній; по якості, згідно сертифіката якості заводу-виготовлювача.

Моментом виконання Позивачем зобов’язань за цим Договором є фактична передача товару Відповідачу, про що свідчить видаткова накладна (пункт 3.3. Договору).

Судом досліджено, що Позивач на виконання умов Договору поставив, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 105270,07 грн., що підтверджується видатковою накладною №ТД---01813 від 18 грудня 2008 в сумі 101640,07 грн., видатковою накладною №ТД---01811 від 18 грудня 2008 в сумі 3630,00 грн., та відповідною Довіреністю Відповідача №42 від 18 грудня 2008 року, які додані до матеріалів справи.

Відповідно до пунктів 2.1. Договору ціна й умови оплати вказуються в специфікації до Договору.

Згідно Специфікації №1 до Договору від 08 грудня 2008 року (далі –Специфікація №1 до Договору), складеної та підписаної сторонами і скріпленої їх печатками, Позивач зобов’язався передати у власність Відповідачу наступний товар на загальну суму 101640,07 грн., Відповідач - оплатити 100% вартості Товару у вигляді передплати.

Специфікацією №2 до Договору (далі –Специфікація №2 до Договору) встановлено, що Позивач зобов’язався передати у власність Відповідачу Товар на загальну суму 236588,47 грн., а Відповідач - оплатити 50% вартості Товару, у вигляді передплати, а іншу частину грошей, а саме 50% від вартості товару Відповідач зобов’язався сплатити не пізніше ніж через 5 банківських днів з моменту отримання товару.

Проте положення Специфікації №2 до Договору суд до уваги не приймає, так як на даній Специфікації відсутній підпис Відповідача.

Враховуючи, що фактично строки оплати по частині Товару (накладній №ТД---01811 від 18 грудня 2008) сторонами не узгоджено, Позивач направив 19 лютого 2009 року Відповідачу Претензію № 13 від 13 лютого 2009 року та обліковує строки виникнення зобов’язань Відповідача по оплаті за поставлений за Договором Товар з моменту її направлення Відповідачу відповідно до вимог статті 530 Цивільного кодексу України, що вбачається з уточнень позовних вимог б/н від 27 лютого 2010 року.

Вказану претензію Відповідач отримав 23 лютого 2009 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №01761569.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, кінцевий термін виконання зобов’язання припадає на 02 березня 2009 року.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 94000,00 грн., про що свідчать копії банківських виписок з рахунку Позивача та Довідка публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»№ 209/1 від 26 липня 2010 року, які додані до матеріалів справи, в результаті чого за Відповідачем утворилась заборгованість у сумі 11270,07грн.

Оскільки станом на 30 квітня 2010 року Відповідач заборгованість за отриманий за Договором товар не погасив, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача 11270,07 грн. основного боргу, 1297,64 грн. пені, 397,39 грн. 3% річних та 1566,54 грн. інфляційних втрат (з урахуванням їх уточнень у бік зменшення).

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи, що заборгованість у розмірі 11270,07 грн. Відповідачем на день розгляду справи не погашена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 11270,07 грн. основного боргу є правомірною та обґрунтованою.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобов’язань за Договором Позивач заявляє до стягнення з Відповідача пеню в сумі 1297,64 грн.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 Господарського кодексу України).

В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Сторони в пункті 6.1. Договору встановили, що за порушення строків оплати товару, передбачених пунктом 4.3. цього Договору, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на день розрахунку від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення виконання зобов’язання до повного виконання такого зобов’язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивачем нараховано пеню за період з 26 лютого 2009 року по 26 серпня 2009 року на 11270,07 грн. заборгованості у сумі 1297,64 грн.

Враховуючи встановлений судом кінцевий термін для оплати товару (до 02 березня 2009 року), дати та суми часткової оплати згідно банківських виписок, період нарахування пені, заявлений Позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Цивільного кодексу України, суд здійснив розрахунок пені за наступні періоди:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

11270.0703.03.2009 - 14.06.200910412.0000 %0.066 %*770.69

11270.0715.06.2009 - 11.08.20095811.0000 %0.060 %*393.99

11270.0712.08.2009 - 26.08.20091510.2500 %0.056 %*94.95

Оскільки вірна сума пені, за розрахунком суду, за вказаний період, становить 1259,63 грн., вимога Позивача про стягнення з Відповідача 1297,64 грн. пені, підлягає частковому задоволенню в сумі 1259,63 грн.

Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 397,39 грн. 3% річних та 1566,54 грн. інфляційних втрат.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем 3% річних нараховані за період з 26 лютого 2009 року по 30 квітня 2010 року на 11270,07 грн. заборгованості в сумі 397,39 грн.

Враховуючи встановлений судом кінцевий термін для оплати товару (до 02 березня 2009 року), дати та суми часткової оплати згідно банківських виписок, період нарахування 3% річних, заявлений Позивачем, суд здійснив розрахунок 3% за наступний період:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

11270.0703.03.2009 - 30.04.20104243 %392.75

Оскільки вірна сума 3% річних, за розрахунком суду, за вказаний період, становить 392,75 грн., вимога Позивача про стягнення з Відповідача 397,39 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 392,75 грн.

Інфляційні втрати нараховані позивачем за період з 26 лютого 2009 року по 30 квітня 2010 року на 11270,07 грн. заборгованості в сумі 1566,54 грн.

Враховуючи встановлений судом кінцевий термін для оплати товару (до 02 березня 2009 року), дати та суми часткової оплати згідно банківських виписок, період нарахування інфляційних втрат, заявлений Позивачем, вимоги, викладені в абзаці 8 Листа Верховного суду України № 62-97р від 03 квітня 1997 року «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за наступний період:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

03.03.2009 - 30.04.201011270.071.1221374.9512645.02

Оскільки вірна сума інфляційних втрат, за розрахунком суду, за вказаний період становить 1374,95 грн., вимога Позивача про стягнення 1566,54 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 1374,95 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.          

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 11270,07 грн. основного боргу, 1259,63 грн. пені, 392,75 грн. 3 % річних та 1374,95 грн. інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з правовою позицією, викладеною у пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2006 року № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»та у пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідводтрубопровідбуд»(08000, Київська обл., Макарівський р-н, смт. Макарів, вул. Толстого, 1, код 33272196) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрполімерконструкція»(07500, Київська обл., смт. Баришівка, вул. Торф’яна, б. 28, код 33126404) 11270,07 грн. (одинадцять тисяч двісті сімдесят гривень сім копійок) основного боргу; 1259,63 грн. (одну тисячу двісті п’ятдесят дев’ять гривень шістдесят три копійки) пені; 392,75 грн. (триста дев’яносто дві гривні сімдесят п’ять копійок) 3% річних; 1374,95 грн. (одну тисячу триста сімдесят чотири гривні дев’яносто п’ять копійок) інфляційних втрат; 142,97 грн. (сто сорок дві гривні дев’яносто сім копійок) державного мита та 223,93 грн. (двісті двадцять три гривні дев’яносто три копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В інших позовних вимогах в позові відмовити.

4.          Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя                                         Третьякова О.О.

Повне рішення складено 31 серпня 2010 року.