Рішення № 12013751, 20.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/34020.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «АННЕ-ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг»

про стягнення 983836,51 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Лозінський М.В. –довіреність б/н від 17.06.2010р., Місяць А.П. –довіреність б/н від 17.06.2010р.;

від відповідача: не з?явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «АННЕ-ЛТД»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-Холдінг»про стягнення 983836, 51 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором на поставку № 7 від 01.04.2008р. та Договором поставки № 55 від 01.12.2009р. повністю не оплатив вартість поставленого товару, заборгувавши позивачу 844763,05 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 844763,05 грн. - боргу, 23653, 37 грн. –індексу інфляції, 9373,40 грн. –3 % річних, 63808,54 грн. –пені, 42 238,15 грн. –штрафу, а також понесені ним по справі судові витрати –9838, 37 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 29.06.2010 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 30.08.2010 р.

В судовому засіданні 30.08.2010р. за клопотанням представника відповідача оголошувалася перерва до 20.09.2010р.

В судове засідання 20.09.2010р. представник відповідача не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні 20.09.2010р. підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити, а також просив стягнути витрати за послуги адвоката.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2008 року та 01 грудня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 7 та Договір поставки № 55 відповідно (далі - Договори), відповідно до умов яких (п.1.1.) позивач зобов’язаний поставляти відповідачу товар, а відповідач зобов’язався приймати товар та оплачувати його на умовах договору.

Предметом поставки відповідно до п. 1.2 Договорів є паливно-мастильні матеріали (далі - товар), а саме: бензин А-76, А-92, А-95, А-98, дизельне пальне, компонент бензину автомобільного, фракція легка, фракція дизельна прямогонна, фракція бензинова прямогонна, газовий конденсат, нафта сира, мазут, бітум, залишок кубовий, уайт-спіріт.

Кількість поставленого товару визначається у видатково-прибуткових накладних (п. 1.3 Договорів).

Вартість товару визначається за ціною, діючою на час відпуску та фіксується у видатково-прибуткових накладних (п. 1.3 Договорів).

Право власності на товар переходить до відповідача в день поставки товару, тобто в день підписання накладних (п. 1.5 Договорів).

Оплата товару здійснюється відповідачем шляхом 100% передоплати (п. 3.2 Договору).

На виконання умов Договорів позивач протягом серпня - грудня 2009 року поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 1990529,75 грн. (Копії накладних долучено до матеріалів справи, а оригінали оглянуто в судовому засіданні).

Однак, відповідач в порушення умов Договору, за поставлену продукцію розрахувався частково, заборгувавши позивачу 844763,05 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 4.4 Договорів, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 63808,54 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача згідно п. 4.4. Договорів, яким передбачено, що за несвоєчасне здійснення розрахунків відповідач сплачує штраф у розмірі 5% неоплаченої суми, що за розрахунками позивача становить 42238,15 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

В пункті 4.4 Договорів передбачено, що у разі прострочення строків розрахунку, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Пунктом 4.4. Договорів також передбачено, що у разі прострочення платежу відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 5 відсотків від несплаченої вартості товару.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 63808,54 грн., та в частині стягнення штрафу в розмірі 42238,15 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 23653,37 грн. –індексу інфляції та 9373,40 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати пов’язані з оплатою послуг адвоката по представництву інтересів товариства у господарському суді м. Києва на суму 45000,00 грн. Вказані вимоги позивача задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру», де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Зазначена позиція підтверджується інформаційним листом Вищого господарського суду України від 14.07.2004 № 01-8/1270 та постановою Верховного Суду України від 01.10.2002 у справі № 30/63.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду документи, які підтверджують факт виконання робіт виконавцем відповідно до пункту 4.1, 4.2 Договору.

Надане позивачем платіжне доручення № 2254 не підтверджує сплату послуг адвоката Місяця Андрія Петровича, оскільки ім’я в платіжному дорученні одержувана відрізняється від імені адвоката, з яким позивачем укладено Договір.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-Холдніг»(01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, код ЄДРПОУ 32827667) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «АННЕ-ЛТД»(29000, м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 6, код ЄДРПОУ 14159997) –844763 (вісімсот сорок чотири тисячі сімсот шістдесят три) грн. 05 коп. - боргу, 23653 (двадцять три тисячі шістсот п’ятдесят три) грн. 37 коп. –індексу інфляції, 9373 (дев’ять тисяч триста сімдесят три) грн. 40 коп. –3 % річних, 63808 (шістдесят три тисячі вісімсот вісім) грн. 54 коп. –пені, 42238 (сорок дві тисячі двісті тридцять вісім) грн. 15 коп. –штрафу, 9838 (дев’ять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 37 коп. – державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко