Рішення № 12013717, 06.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/36606.09.10                     

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Рамірент Україна”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “СТС-Сервіс”

простягнення 83037,89 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники сторін:

від позивачаКорчук І.І. —представник за довіреністю від 07.06.2010 р. № 1

від відповідача не з’явився

06.09.2010 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Рамірент Україна” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “СТС-Сервіс” 60840,00 рн. заборгованості за договором з оренди обладнання від 18.09.2008 р. № ДГ-18/09/08-ДЮ, а також 7320,79 грн. пені, 11682,90 грн. інфляційної складової боргу та 3194,20 грн. 3 % річних з простроченої суми.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/366 від 13.08.2010 р., яку призначено до розгляду на 06.09.2010 р.

У судове засідання, призначене на 06.09.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи (докази надіслання копії ухвали від 13.08.2010 р. за місцезнаходженням відповідача у матеріалах справи), вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі № 46/366 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Під час розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Як слідує з позовної заяви та пояснень представника позивача позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем обов’язку з орендної плати.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір, за яким виник спір, акти прийому-передачі обладнання та його повернення, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), претензії, що направлялася відповідачеві, розрахунок ціни позову.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.09.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Рамірент Україна” в якості орендодавця та Товариством з обмеженою відповідальністю “СТС-СЕРВІС” в якості орендаря було укладено договір оренди обладнання № ДГ-18/09/08-ДЮ, за умовами якого орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає у тимчасове оплатне користування будівельне обладнання, що є об’єктом власності орендодавця, найменування, комплектність та технічні характеристики (інші особливості у разі необхідності) якого зазначаються у акті прийому –передачі, який є додатком до договору, та використовує таке обладнання у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень договору.

Згідно з п. 6.1 вказаної угоди за весь строк користування орендованим обладнанням орендар сплачує орендну плату на розрахунковий рахунок орендодавця, починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання орендодавцю.

Виходячи з умов договору, орендна плата нараховується на основі тарифу орендодавця за добу або місяць оренди обладнання і вказується у акті прийому-передачі, та вноситься, відповідно до п. 6.6 договору, у наступному порядку:

- до кінця першого періоду розрахунків вноситься попередньо: після підписання договору і до фактичного отримання обладнання в оренду;

- за другий та кожний наступний період розрахунків –вноситься попередньо: у строк за три робочих дні до початку такого періоду розрахунків.

Період розрахунків, згідно з п. 6.6 договору, становить 15 діб: 15-го та 30 числа місяця, в якому здійснюється оренда обладнання.

Як слідує з матеріалів справи, позивач взяті на себе за договором зобов’язання щодо передачі обладнання у користування виконав, внаслідок чого відповідач отримав у тимчасове оплатне користування будівельне обладнання, що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі № R-00000663 від 19.09.2008 р., № R-00000761 від 03.10.2008 р., № R-00000953 від 10.11.2008 р., № R-00000995 від 19.11.2008 р. Належним чином засвідчені копії вказаних актів позивачем приєднано до позовної заяви, а їх оригінали були досліджені судом у судовому засіданні.

Також, матеріалами справи підтверджується, що все обладнання, що передавалось згідно з вище вказаними актами прийому-передачі, повернуто позивачеві відповідачем, про що сторонами складено двосторонні акти повернення, а саме: акт повернення № 010002013 від 03.10.2008 р. до акту прийому-передачі № R-00000663 від 19.09.2008 р., акт повернення № 010002242 від 10.11.2008 р. до акту прийому-передачі № R-00000761 від 03.10.2008 р., акт повернення № 010002306 від 19.11.2008 р. до акту прийому-передачі № R-00000953 від 10.11.2008 р., акт повернення № 010002480 від 19.12.2008 р. до акту прийому-передачі № R-00000995 від 19.11.2008 р.

За твердженнями позивача, відповідач жодного разу не вносив орендні платежі за оренду обладнання, що передавалось у користування на підставі вище зазначених документів, у зв’язку з чим станом на день складання позовної заяви за ним рахується заборгованість у розмірі 60840,00 грн.

На вимогу суду згідно з ухвалою про порушення провадження у справі позивач надав довідку про стан заборгованості відповідача за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства, з якої слідує, що такий борг станом на час розгляду справи не зменшився.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який належним чином повідомлявся про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення заборгованості, заявлені вимоги не заперечив, викладені у позовній заяві твердження позивача не спростував.

З матеріалів справи вбачається, що позивач намагався врегулювати спір у порядку досудового розгляду шляхом направлення претензії з вимогою оплати.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Нормами ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з наявних у матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач отримав послуги з оренди на суму 60840,00 грн., але не сплатив передбачену угодою сторін плату за користування майном, яким тимчасово і платно користувався, чим порушив умови договору та чинне законодавство. Заборгованість відповідача у розмірі 60840,00 грн. за договором оренди обладнання від 18.09.2008 р. № ДГ-18/09/08-ДЮ документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню з нього на користь позивача.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 7320,79 грн. пені, 11682,90 грн. інфляційної складової боргу та 3194,20 грн. 3 % річних з простроченої суми.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 9.1.1 договору сторони погодили, що за кожен день прострочення внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 2 % від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочення.

Приймаючи до уваги наведені норми діючого законодавства та умови договору сторін, позовні вимоги у даній частині є такими, що заявлені правомірно, а тому підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СТС-Сервіс” (02068, м. Київ, вул. Урлівська, 8, оф. 123, ідентифікаційний код 31747460) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рамірент Україна” (04074, м. Київ, вул. Бережанська, 9, ідентифікаційний код 32664239) 60 840 (шістдесят тисяч вісімсот сорок) грн. основного боргу, 7320 (сім тисяч триста двадцять) грн. 79 коп. пені, 11682 (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 90 коп. інфляційної складової боргу, 3194 (три тисячі сто дев’яносто чотири) грн. 20 коп. 3 % річних, 830 (вісімсот тридцять) грн. 38 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 13.09.2010 р.