Рішення № 12013600, 27.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/31327.09.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ШЕВРОН УКРАЇНА»

ДоПриватного підприємства «СПАДЩИНА»

Простягнення 216455,73 грн.

Суддя Гавриловська І.О.          

У судових засіданнях брали участь:

від позивача:                     Кваскова І.І. –дов. № б/н від 02.06.10 р.                               

від відповідача:           М’ячик Л.Ю. –дов. № б/н від 10.02.09 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕВРОН УКРАЇНА»до Приватного підприємства «СПАДЩИНА»про стягнення 198074,35 грн. основного боргу, 12464,27 грн. пені, 4093,08 грн. інфляційних нарахувань та 1824,04 грн. трьох процентів річних, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за дистриб’юторським договором № Д-002-02/2009 від 02.02.09 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.10 р. було порушено провадження у справі № 37/313, розгляд справи призначено на 09.08.10 р.

Представник позивача у судовому засіданні 09.08.10 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 18.06.10 р. надав витребувані документи частково, зокрема, не надав довідку з органів статистики про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на день розгляду справи та оригіналу доказу направлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів

Представник відповідача у судове засідання 09.08.10 р. не з’явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засіданні був повідомлений належним чином.

У зв’язку з тим, що строк вирішення господарського спору у даній справі закінчувався, 11.08.10 р. представник позивача подав суду клопотання про продовження строку вирішення даного спору, яке з метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи було судом задоволено.

Враховуючи наведене, у зв’язку з необхідністю витребувати документи у справі, а також приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 18.06.10 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи № 37/313 на 18.08.10 р.

У судовому засіданні 18.08.10 р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду від 09.08.10 р., позовні вимоги повторно підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.08.10 р. повідомив, що позов визнає частково та надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій.

У судовому засіданні 18.08.10 р. було оголошено перерву до 13.09.10 р. для дослідження доказів у справі.

У судовому засіданні 13.09.10 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав суду письмові пояснення щодо відзиву на позовну заяву, які були прийняті судом до розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.09.10 р. надав письмовий додаток до відзиву на позовну заяву, який був прийнятий судом до розгляду.

Враховуючи вищевикладене, судом було оголошено перерву у судовому засіданні 13.09.10 р. до 22.09.10 р. та зобов’язано сторін провести звірку взаєморозрахунків, акт якої надати суду.

У судовому засіданні 22.09.10 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав суду оригінал акту звірки взаєморозрахунків.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.09.10 р. визнав позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, судом було оголошено перерву у судовому засіданні 22.09.10 р. до 27.09.10 р. для дослідження доказів у справі.

У судовому засіданні 27.09.10 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання 27.09.10 р. повідомив суду про сплату основного боргу ще на суму 11299,64 грн., у зв’язку з чим визнав основний борг у розмірі 100263,39 грн.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ШЕВРОН ЛУБРІКАНТС УКРАЇНА», яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЕВРОН Україна», (постачальник) та Приватним підприємством «СПАДЩИНА»(дистриб’ютор) був укладений дистриб’юторський договір № Д-002-02/2009 від 02.02.09 р. відповідно до умов якого постачальник зобов’язується здійснювати поставку мастильних матеріалів, технічних рідин, інших продуктів нафтопереробки торгівельної марки «Тексако»(продукція), надавати дистриб’ютору на умовах визначених цим договором допомогу в бізнесі та рекламуванні продукції, а дистриб’ютор зобов’язується оплачувати вартість продукції та реалізовувати її кінцевим споживачам, дотримуватися умов продажу, встановлених цим договором.

Дистриб’ютор здійснює реалізацію продукції через власну мережу збуту або мережу збуту партнерів, з якими укладені відповідні угоди і лише в межах визначеної території. Цей договір не позбавляє можливості постачальника самостійно здійснювати реалізацію продукції на всій території України та за її межами.

Дистриб’ютор зобов’язується придбавати будь-яку продукцію торговельної марки «Тексако»для її подальшої реалізації на території України виключно у постачальника.

Згідно з п. 2.13. договору № Д-002-02/2009 від 02.02.09 р., продукція передається дистриб’ютору на складі постачальника, який розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Буча, вул. Кірова, 144, вантажні роботи проводяться силами і за рахунок постачальника. Вивезення продукції зі складу проводиться силами і за рахунок дистриб’ютора.

Відповідно до п. 2.14. зазначеного договору, представник/експедитор дистриб’ютора повинен мати довіреність, яка має бути належним чином оформлена відповідно до «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.96 р. зі змінами та доповненнями, не мати незаповнених граф, виправлень або помарок, містити кількість або вартість одержуваної продукції, містити підписи керівника, головного бухгалтера та підпис особи, на ім’я якої вона виписана. Недотримання вимог, встановлених цим пунктом або відсутність документа, що засвідчує особу представника/експедитора дистриб’ютора є підставою для відмови у відвантаженні продукції.

Згідно з п. 2.16. договору № Д-002-02/2009 від 02.02.09 р., приймання продукції оформлюється видатковою накладною постачальника на кожну партію продукції, поставленої дистриб’ютору видає рахунки, накладні та інші документи відповідно до діючих в Україні стандартів бухгалтерського обліку. За домовленістю сторін рахунки та накладні можуть надсилатися дистриб’ютору засобами електронного зв’язку з наступним направленням оригіналів документів поштою.

У відповідності до п. 2.17. вищезазначеного договору, право власності на продукцію та ризик її випадкового знищення або випадкової загибелі переходять від постачальника до дистриб’ютора з моменту підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної та/або акту прийому-передачі на складі постачальника.

На виконання вищезазначених умов договору ТОВ «ШЕВРОН УКРАЇНА»поставило ПП «СПАДЩИНА»продукцію за накладними № ТВВВ-00673 від 28.10.09 р. на суму 34433,28 грн., № ТВВВ-00691 від 05.11.09 р. на суму 25840,61 грн., № ТВВВ-00695 від 09.11.09 р. на суму 12834,34 грн., № ТВВВ-00699 від 10.11.09 р. на суму 11789,16 грн., № ТВВВ-00708 від 12.11.09 р. на суму 9416,16 грн., № ТВВВ-00710 від 13.11.09 р. на суму 6263,52 грн., № ТВВВ-00712 від 17.11.09 р. на суму 12036,12 грн., № ТВВВ-00721 від 19.11.09 р. на суму 1317,84 грн., № ТВВВ-00725 від 20.11.09 р. на суму 19390,50 грн., № ТВВВ-00736 від 25.11.09 р. на суму 15543,74 грн., № ТВВВ-00749 від 01.12.09 р. на суму 14329,80 грн., № ТВВВ-00776 від 09.12.09 р. на суму 16272,19 грн., № ТВВВ-00783 від 10.12.09 р. на суму 7243,92 грн., № ТВВВ-00791 від 14.12.09 р. на суму 13392,60 грн. та № ТВВВ-00793 від 15.12.09 р. на суму 9090,62 грн., (належним чином засвідчені копії зазначених накладних додані до позовної заяви). Загальна сума поставки становила 209194,40 грн.

Відповідачем поставлена продукція була прийнята, про що свідчать підписи його уповноважених осіб на вищезазначених накладних, та видані ПП «СПАДЩИНА»довіреності на отримання матеріальних цінностей № 466 від 27.10.09 р., № 476 від 05.11.09 р., № 478 від 09.11.09 р., № 481 від 10.11.09 р., № 486 від 12.11.09 р., № 488 від 13.11.09 р., № 491 від 17.11.09 р., № 495 від 19.11.09 р., № 497 від 20.11.09 р., № 500 від 25.11.09 р., № 507 від 01.12.09 р., № 515 від 08.12.09 р., № 517 від 09.12.09 р., № 521 від 14.12.09 р. та № 528 від 15.12.09 р. (належним чином засвідчені копії зазначених довіреностей додані до позовної заяви).

Згідно з п. 2. додатку № 3 до договору № Д-002-02/2009 від 02.02.09 р., постачальник надає дистриб’ютору розстрочення платежу на оплату продукції на 60 (шістдесят) календарних днів з моменту підписання сторонами, оформленої належним чином, видаткової накладної та/або акту прийому-передачі на складі постачальника. З 61 (шістдесят першого) календарного дня від дати поставки продукції заборгованість вважається простроченою.

Позивач пояснив суду, що ним належним чином виконані договірні зобов’язання щодо поставки продукції, тоді як ПП «СПАДЩИНА»зобов’язання щодо оплати за отриману продукцію виконало частково в сумі 11120,05, у зв’язку з чим у відповідача станом на 11.05.10 р. виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 198074,35 грн.

ТОВ «ШЕВРОН УКРАЇНА»направило ПП «СПАДЩИНА»претензію (вихідний № 320 від 09.03.10 р.), в якій пропонувало протягом 5 (п’яти) календарних днів від дати отримання цієї претензії підписати акт звірки взаєморозрахунків між сторонами та сплатити борг. Однак дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та реагування.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з ПП «СПАДЩИНА»198074,35 грн. основного боргу, 12464,27 грн. пені, 4093,08 грн. інфляційних нарахувань та 1824,04 грн. трьох процентів річних, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за дистриб’юторським договором № Д-002-02/2009 від 02.02.09 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки продукції від відповідача не надходило, тоді як відповідач за отриману продукцію розрахунок здійснив не в повному обсязі.

В ході розгляду справи № 37/313, судом встановлено, що станом на 22.09.10 р. борг відповідача перед позивачем становить 111563,03 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 11.05.10 р. до 22.09.10 р., підписаного та скріпленого печатками сторін.

З наданого акту звірки взаєморозрахунків вбачається, що частина платежів на суму 24203,60 грн. була вчинена відповідачем до звернення позивача з даним позовом.

Таким чином, у позивача не було підстав звертатись до Господарського суду м. Києва з позовом в частині стягнення основного боргу на суму 24203,60 грн., у зв’язку з чим суд в цій частині позовних вимог відмовляє.

Крім того, платіжними дорученнями № 4519 від 22.09.10 р., № 4527 від 23.09.10 р. та № 4538 від 27.09.10 р. відповідач ще погасив борг на суму 11299,64 грн.

Отже, що стосується частини основного боргу в розмірі 75607,38 грн., який був погашений після звернення позивача з даним до суду, то провадження в цій частині підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 75607,38 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію підлягає припиненню зв’язку з відсутністю предмету спору.

У судовому засіданні 27.09.10 р. відповідачем були визнані позовні вимоги щодо основного боргу у розмірі 100263,39 грн..

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 100263,39 грн. основного боргу, а відповідач визнав зазначену заборгованість, то позов ТОВ «ШЕВРОН УКРАЇНА»в частині стягнення з ПП «СПАДЩИНА»суми основного боргу за договором № Д-002-02/2009 від 02.02.09 р. у розмірі 100263,39 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

          ТОВ «ШЕВРОН УКРАЇНА» просить суд також стягнути з відповідача 4093,08 грн. інфляційних нарахувань та 1824,04 грн. трьох річних процентів, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати за поставлену продукцію.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 198074,35 грн. станом на 11.05.10 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідно 4093,08 грн. інфляційних нарахувань та 1824,04 грн. трьох річних процентів за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Також ТОВ «ШЕВРОН УКРАЇНА»просить суд стягнути з відповідача 12464,27 грн. пені за порушення договірного зобов’язання щодо оплати отриманої продукції за договором № Д-002-02/2009 від 02.02.09 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.5. договору № Д-002-02/2009 від 02.02.09 р., у випадку порушення строків виконання грошових зобов’язань за даним договором, дистриб’ютор сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача за порушення грошового зобов’язання за договором № Д-002-02/2009 від 02.02.09 р. відповідно 12464,27 грн. пені.

Таким чином, позов ТОВ «ШЕВРОН УКРАЇНА»до ПП «СПАДЩИНА»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «СПАДЩИНА»(04070, м. Київ, вул. Гетьмана Сагайдачного, 31, код ЄДРПОУ 30437875) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕВРОН УКРАЇНА»(01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 9/2, код ЄДРПОУ 33152534) 100 263 (сто тисяч двісті шістдесят три) грн. 39 коп. основного боргу, 4 093 (чотири тисячі дев’яносто три) грн. 08 коп. інфляційних нарахувань, 1 824 (одна тисяча вісімсот двадцять чотири) грн. 04 коп. трьох процентів річних, 12 464 (дванадцять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 27 коп. пені, 1 758 (одна тисяча сімсот п’ятдесят вісім) грн. 71 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У позовних вимогах про стягнення 24203,60 грн. основного боргу відмовити.

4.          Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 75607,38 грн. основного боргу припинити.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

           Суддя           Гавриловська І.О.