Рішення № 12013395, 17.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/10917.09.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Шаповалов А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Транспорт і Логістика», м. Мукачево

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Європієн Логістік Сістемс», м. Київ

про: стягнення 8 502,95 грн.

за участю:

представника Позивача –не з’явився;

представника Відповідача – не з’явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Транспорт і Логістіка», м. Мукачево (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Європієн Логістік Сістемс», м. Київ (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості за надані згідно договору послуги перевезення у розмірі 8 502,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за Договором №ТU/___ від 22.10.2008р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір № TU/___ від 22.10.2008р., Товарно-транспортну накладну № 000094, Товарно-транспортну накладну № 8009716336, Товарно-транспортну накладну № 8009018625, Рахунок № 810/05/07/197 від 28.10.2008р. на суму 2500,00грн., Рахунок № 812/05/15/150 від 23.12.2008р. на суму 2300,00грн., Рахунок № 901/05/08/078 від 28.01.2009р. на суму 2300,00грн., розрахунок суми боргу, Свідоцтво про державну реєстрацію Позивача, довіреність представника Позивача, докази направлення копій позовних заяв та доданих до них документів на адреси Відповідача, докази оплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, акт № ОУ-0000131 здачі-прийняття робіт на суму 250,00 грн., платіжне доручення № 1003 від 23.07.2009р. на суму 250,00грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 16, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.193,216,220,225,265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем через канцелярію суду 25.08.2010р. було надано клопотання про розгляд справи без участі представника Позивача та залучення до матеріалів справи наступних документів: Витягу з ЄДРПОУ станом на 19.08.2010р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 10.08.2010р., на суму 5600,00 грн., підписаний з боку Позивача, виписки з банківського рахунку, копію Договору № TU/___ від 22.10.2008р.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме за Витягом з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у зв’язку з відсутністю Відповідача за його юридичною адресою –02160, м.Київ, вул.Каунаська, буд.3, оф.4.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі від 15.06.2010р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази, суд

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2008 року між Позивачем (Перевізник) та Відповідачем (Експедитор) було укладено Договір №TU/___ (надалі-Договір).

Відповідно п.1.1 Договору, предметом Договору є взаємовідносини сторін, які виникають при транспортуванні міжміських вантажів, які надаються Експедитору для перевезення транспортом Перевізника (або його субпідрядником).

Згідно п.4.2. Договору порядок та строк оплати узгоджується в разовій заявці, яка направляється Перевізнику перед конкретним перевезенням (групою однорідних перевезень).

Відповідно до п.6.2. Договору у випадку несвоєчасної оплати за виконану роботу, Експедитор сплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно п. 9.9.Договору строк дії Договору один рік з моменту підписання.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних № 000094 від 28.01.2009р, № 8009716336 від 23.12.2008р., № 8009018625 від 28.01.2008р. Позивачем були надані послуги по перевезенню вантажу.

За вказаними перевезеннями були виставлені рахунки на їх оплату, а саме Рахунок № 810/05/07/197 від 28.10.2008р. на суму 2500,00грн., Рахунок № 812/05/15/150 від 23.12.2008р. на суму 2300,00грн., Рахунок № 901/05/08/078 від 28.01.2009р. на суму 2300,00грн., які містяться в матеріалах справи, всього на суму 7100,00 грн.

Відповідно до банківських виписок Відповідач частково розрахувався за перевезення у сумі 1500, 00 грн.

Таким чином, згідно позиції Позивача, сума заборгованості за перевезення за вантажу склала 5600,00грн., у зв’язку з чим Позивач звернувся з зазначеним позовом.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

В свою чергу, згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором перевезення, який підпадає під правове регулювання ст.ст.908-928 Цивільного кодексу України.

Відповідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довіреній їх другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Таким чином, Позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши перевезення вантажу на суму 7 100,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до банківських виписок Відповідач частково розрахувався за перевезення у сумі 1500, 00 грн.

Таким чином, сума заборгованості за перевезення за вантажу склала 5600,00грн.

Проте, згідно п.4.2. Договору порядок та строк оплати узгоджується в разовій заявці, яка направляється Перевізнику перед конкретним перевезенням (групою однорідних перевезень).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем не подано Заявок на перевезення, які надавались Відповідачу у відповідності до п.4.2. Договору, що унеможливлює визначення настання строку виконання зобов’язання по Договору щодо оплати Відповідачем наданих Позивачем послуг.

Згідно ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Позивачем у розумінні ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України не доведено з допомогою належних та допустимих доказів виникнення у Відповідача грошового обов’язку з приводу оплати вартості перевезення вантажу, тобто не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Враховуючи, що Позивачем не доведено факту прострочення виконання Відповідачем грошового обов’язку, а отже факту порушення зобов’язань, в позовних вимогах про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 5 600,00 грн., 212,41грн. -3% річних, 1 219,74грн. –пені та 1220,80грн. інфляційних нарахувань, слід відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Транспорт і Логістіка», м.Мукачево (ідентифікаційний код 31326988) повністю.

У судовому засіданні 17.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 22.09.2010р.

Суддя Н.І. Ягічева