Рішення № 12013343, 13.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/36313.09.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоКомунального підприємства «Виноградар»Подільської районної у м. Києві ради

Простягнення 60697,72 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

від позивача: Іваненко І.П. – дов. № Д07/2010/06/25-2 від 25.06.10 р.

від відповідача: Поліщук Н.В. –дов. № б/н від 13.09.10 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «Виноградар»Подільської районної у м. Києві ради про стягнення 41492,48 грн. основного боргу за спожиту активну енергію, 8665,56 грн. пені, 8635,51 грн. інфляційних нарахувань та 1904,17 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором про постачання електричної енергії № 51209013 від 31.07.08 р.

Ухвалою суду від 11.08.10 р. було порушено провадження у справі № 37/363 та призначено її розгляд на 13.09.10 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 13.09.10 р. надав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 11.08.10 р. та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, повідомив про сплату відповідачем суми основного боргу. Також надав суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою просив стягнути з відповідача 8665,56 грн. пені, 8635,51 грн. інфляційної складової боргу та 1904,17 грн. трьох відсотків річних, яка судом була прийнята.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, з огляду на те, що судом прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову –19205,24 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.09.10 р. надав суду анкетні дані споживача електричної енергії, копію платіжного доручення, з якого стало відомо про часткову оплату відповідачем суми основного боргу, надав суду пояснення по суті спору.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(постачальник) Комунального підприємства «Виноградар»Подільської районної у м. Києві ради (споживач) був укладений договір № 51209013 від 31.07.08 р. про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю в точках продажу електричної енергії згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід’ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємною частиною.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.3.4. договору № 51209013 від 31.07.08 р. передбачено, що споживач зобов’язується здійснювати оплату з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатками «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів»та «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

Відповідно до пунктів 1 та 2 додатку № 2.2 до договору № 51209013 від 31.07.08 р., розрахунковий період починається першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця; споживач знімає показання розрахункових лічильників 20 числа кожного місяця та надає звіт уз урахуванням фактичного та прогнозованого до кінця розрахункового періоду обсягу споживання.

Згідно з п. 5 . вищевказаного додатку, щомісяця 21 числа споживач зобов’язується направляти уповноваженого представника до постачальника за адресою : м. Київ, вул. Малиновського, 4 А для надання звіту про спожиту активну і реактивну та генеровану реактивну електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою (додатки «Звіт про використану електроенергію», «Звіт про результати вимірів активної потужності»). Крім цього споживач надає підписаний акт про приймання-передачу товарної продукції, акт надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії та звіряння розрахунків за попередні періоди.

Відповідно з п. 13. вищезазначеного додатку, протягом розрахункового періоду споживач здійснює повну оплату вартості активної електричної енергії за фактичними та прогнозованими до кінця поточного розрахункового періоду показаннями розрахункових засобів обліку.

Споживач, який має погоджену у встановленому порядку екологічну та/або аварійну броню електропостачання, протягом перших трьох робочих днів розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття екологічної та/або аварійної броні в поточному розрахунковому періоді.

Обсяг електричної енергії на покриття екологічної та/або аварійної броні визначається відповідно до даних складеного акта екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача.

За наявності у споживача погодженого у встановленому порядку акта екологічної, аварійної та технологічної броні споживач здійснює оплату вартості активної електричної енергії з урахуванням платежу за резервування обсягу електричної енергії на покриття екологічної та/або аварійної броні в поточному розрахунковому періоді.

Постачальник надає споживачу рахунок на повний обсяг активної електричної енергії, який підлягає оплаті.

Позивач у позовній заяві пояснив суду, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором № 51209013 від 31.07.08 р., тоді як відповідач свої зобов’язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.09.09 р. до 01.07.10 р. у нього виникла заборгованість за використану активну електричну енергію в розмірі 2362,91 грн., за спожиту активну електричну енергію в розмірі 41492,48 грн., що підтверджується копіями звітів про використану активну електричну енергію, рахунками-розшифровками за спірний період, актами звірки взаєморозрахунків та довідкою про надходження коштів в погашення основного боргу за спожиту від АЕК «Київенерго»електроенергію КП «Виноградар».

За таких обставин АЕК «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Комунального підприємства «Виноградар»Подільської районної у м. Києві ради про стягнення 41492,48 грн. основного боргу за спожиту активну енергію, 8665,56 грн. пені, 8635,51 грн. інфляційних нарахувань та 1904,17 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором про постачання електричної енергії № 51209013 від 31.07.08 р.

У судовому засіданні 13.09.10 р. представник позивача уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача 8665,56 грн. пені, 8635,51 грн. інфляційної складової боргу та 1904,17 грн. трьох відсотків річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску електричної енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначені договором № 51209013 від 31.07.08 р. строки оплату за спожиту активну та реактивну електроенергію не здійснив.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

У судовому засіданні 13.09.10 р. представник позивача повідомив суду, що відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 41492,48 грн. за активну електроенергію, а також надав суду довідку про надходження коштів від КП «Виноградар»в погашення боргу за спожиту від АЕК «Київенерго»електроенергію.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді основний борг відповідачем повністю погашений.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 8635,51 грн. інфляційної складової боргу та 1904,17 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 51209013 від 31.07.08 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов’язані із встановленням рівня інфляції у квітні 2010 р., травні 2010 р. та червні 2010 р. на рівні 99,7 %, 99,4 % та 99,6 % відповідно.

У зв’язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Комунального підприємства «Виноградар»Подільської районної у м. Києві ради за період з 01.10.2009 р. до 01.07.2010 р. підлягають 7863,43 грн. інфляційної складової боргу.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором № 51209013 від 31.07.08 р. станом на 01.07.10 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1 904,17 грн. трьох відсотків річних.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить стягнути з відповідача 8665,56 грн. пені за порушення грошового зобов’язання за договором № 51209013 від 31.07.08 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У відповідності до пункту 4.2.2. договору № 51209013 від 31.07.08 р., за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. та 2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач оплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, нарахована відповідачу пеня неналежне виконання грошового зобов’язання за договором № 51209013 від 31.07.08 р. становить 8665,56 грн.

Таким чином, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «Виноградар»Подільської районної у м. Києві ради підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі даного позову Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»було сплачено державне мито відповідно до платіжного доручення № 7513 від 30.07.10 р. в сумі 606,98 грн., тоді як, відповідно до норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доході громадян. У відповідності до ціни позову у даній справі позивач повинен був сплатити 192,05 грн. За таких обставин зайво сплачене державне мито у розмірі 414,93 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Виноградар»Подільської районної у м. Києві (04215, м. Київ, проспект Георгія Гонгадзе, 20, корпус Є, код ЄДРПОУ 35669334) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 8 665 (вісім тисяч шістсот шістдесят п’ять) грн. 56 коп. пені, 7 863 (сім тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 43 коп. інфляційної складової боргу, 1 904 (одна тисяча дев’ятсот чотири) грн. 17 коп. трьох річних процентів, 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 33 коп. витрат по сплаті державного мита та 226 (двісті двадцять шість) грн. 51 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          На підставі даного рішення повернути Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) з Державного бюджету України державне мито в сумі 414 (чотириста чотирнадцять) грн. 93 коп., що перераховане платіжним дорученням № 7513 від 30.07.10 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

4.          В позовних вимогах про стягнення 772,08 грн. інфляційних нарахувань відмовити.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.          

           Суддя           Гавриловська І.О.