Ухвала суду № 12013204, 20.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА Справа № 56/15520.09.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., розглянувши матеріали За позовомПриватного підприємства «Захист плюс»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Аерок»

про                               стягнення 14215,03 грн. Представники сторін:

від позивача - Бредюк А.М., дов. б/н від 02.09.2010 р

від відповідача -Сироїд Л.В. дов. № 381 від 20.09.2010 р. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватного підприємства «Захист плюс»звернулось до Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерок» основного боргу у розмірі 39840грн. та пені у розмірі 4665,99грн. на загальну уму 44505,99грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не у повному обсязі виконані зобов’язання щодо оплати послуг, наданих позивачем з охорони об’єктів власності., згідно договору № 1/02-07 від 01.02.07р.

У зв’язку з наявною заборгованістю відповідача, з посиланням на положення Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку, нарахувавши при цьому штрафні санкції у вигляді пені.

У судовому засіданні, яке відбулось 03.09.2010року, представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, у зв’язку з тим, що відповідач, платіжними дорученнями від 29.04.2010р. на суму 15120грн. та від 26.08.2010р. на суму 12000грн. частково сплатив суму основної заборгованості, а саме: 27120грн.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача залишок суми основної заборгованості, в розмірі 12720грн. та пені, у розмірі 1495,03грн.

Представник відповідача, у судовому засіданні від 20.09.2010р. надав відзив на позов, в якому зазначив, що, станом на 20.09.2010р. заборгованість перед відповідачем відсутня, на підтвердження чого надав платіжне доручення № 9495 від 17.09.2010року на суму 12710грн.

Приймаючи до уваги сплату відповідачем суми основної заборгованості, позивач у судовому засіданні 20.09.2010року подав заяву про відсутність заборгованості, через повну сплату суми позову та відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1495грн. 03коп.- пені.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд розглядає вимоги позивача згідно уточнень.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

01.02.2007 між Приватним підприємством «Захист плюс», як виконавцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аерок», як замовником (відповідач) було укладено Договір 1/02-07 про надання послуг по охороні об‘єктів власності.

Відповідно до умов договору виконавець взяв на себе зобов‘язання здійснювати охорону об‘єктів власності Замовника власними силами та засобами, а замовник зобов’язується приймати надані Виконавцем послуги та оплачувати їх на умовах та у порядку, визначених цим договором (п.1.1 Договору)

З позовної заяви вбачається, що на виконання умов договору, позивачем надані послуги у грудні 2008 року, січні 2009р. на загальну суму 55440грн., що підтверджується відповідними актами, підписаним та скрапленим печатками позивача та відповідача.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що оплата наданих Виконавцем послуг за Договором здійснюється Замовником щомісячно за час, фактично витрачений Виконавцем на охорону об’єктів у поточному місяці, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Виконавця, протягом 5 банківських днів, з дати підписання сторонами Актів приймання виконаних робіт.

Відповідач свої зобов‘язання щодо оплати послуг з охорони об’єктів власності за грудень 2008 р. та січень 2009р, у розмірі 12720грн. - не оплатив.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Приймаючи до уваги сплату відповідачем суми основної заборгованості, позивач у судовому засіданні 20.09.2010року подав заяву про відсутність заборгованості, через повну сплату суми позову та відмову від позовних вимог, в частині стягнення з відповідача 1495грн. 03коп.- пені.

З огляду на викладене, судом встановлено, що сума основного боргу, відповідно до заяви про зменшення суми позову у розмірі 12720грн., частково була погашена відповідачем в добровільному порядку, що підтверджується платіжним дорученням від 17.09.2010р № 9495 на суму 12 710грн., а від стягнення залишку у розмірі 10грн.- позивач відмовився, відповідно до зазначеної заяви.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1, п.4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору та у разі прийняття відмови позивача від позову.

Оскільки сума заборгованості, заявленої до стягнення, погашена в повному обсязі, предмет спору у справі № 56/155 в частині суми основного боргу відсутній.

За таких обставин, провадження у справі № 56/155 в частині стягнення 12 720 грн. підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 та ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно частини другої п. 5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів" якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки позивач звернувся з даним позовом до суду 06.08.2010, а сума основної заборгованості у розмірі 12710грн. перерахована відповідачем на рахунок позивача 17.09.2010р., відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в частині основної суми заборгованості підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 1495,03 грн. на підставі п. 5.1.5 Договору.

Під час розгляду спору судом, позивачем подана заява від 20.09.2010 про відмову від позову в частині стягнення з відповідача 1495грн. 03коп.- пені.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами, позивач має право до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

Судом встановлено, що відмова позивача від позову про стягнення суми пені у розмірі 1495,03 грн. та 10грн.-суми основного боргу не суперечать законодавству, не порушуює чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ст. 78 ГПК України господарський суд роз’яснив сторонам наслідки відмови від позову, перевірив повноваження представника позивача - Бредюк А.М. на підписання відмови від позову.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

За таких обставин, суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення пені у розмірі 1495,03грн., 10грн- основної заборгованості та припиняє провадження у справі в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, 78, п. 1-1, п.4 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

У Х В А Л И В:

1.          Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерок» суми основного боргу у розмірі 12720грн.- припинити.

2.          Прийняти відмову Приватного підприємства «Захист плюс»від позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерок»пені у розмірі 1495,03грн.та 10грн.-основного боргу.

3.          Провадження у справі в частині стягнення пені у розмірі 1495,03грн.та 10грн.-основного боргу - припинити.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерок» (04205, м. Київ, проспект Оболонський, 23 «А», код ЄДРПОУ 34840150, п/р 260003012910 в АБ «Тавріка»м. Київ, МФО 300788 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного підприємства «Захист плюс» (03138, м. Київ, проспект Червонозоряний, 96, кВ. 51; код ЄДРПОУ 34405590, п/р 26002301003536 у АКБ «Трансбанк», МФО 300089) витрати по сплаті державного мита в сумі 142, 15грн. та 75,40грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати наказ.

СуддяВ.В. Джарти