Рішення № 12013043, 21.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/27121.09.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Дом»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний»

простягнення 177623,55 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Катрич П.С. –представник за довіреністю № 101 від 15.07.2010 року;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Дом»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний»про стягнення 177623,55 грн.

          В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 312/12-08РЧ від 02.02.2008 року позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв товар на загальну суму 184600,00 грн. Позивач вказав, що, в порушення умов договору, зобов’язання з оплати товару відповідач виконав частково. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просив стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 147000,00 грн., пеню у розмірі 13304,23 грн., збитки від інфляції у розмірі 13046,00 грн. та 3 % річних у розмірі 4273,32 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2010 року порушено провадження у справі, витребувано від сторін матеріали, необхідні для вирішення спору, та призначено розгляд справи на 07.09.2010 року.

          03.09.2010 року через загальний відділ діловодства суду позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, посилаючись на помилковість розрахунків, здійснених при підготовці позовної заяви, просив стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 147000,00 грн., пеню у розмірі 11468,90 грн., збитки від інфляції у розмірі 13490,00 грн. та 3 % річних у розмірі 4539,89 грн.

          07.09.2010 року до початку судового засідання через загальний відділ діловодства суду позивач подав витребувані судом матеріали.

          У судовому засіданні 07.09.2010 року представник позивача підтримав позовні вимоги.

          Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні, витребувані судом відзив на позовну заяву та документи не подав, про поважні причини неявки не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2010 року прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог та відкладено розгляд справи на 21.09.2010 року.

          Відповідач не направив свого представника у судове засідання 21.09.2010 року, витребувані судом матеріали не подав.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          02.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний»(надалі –відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Дом»(надалі –позивач) укладено договір № 312/12-08РЧ.

          Згідно з пунктом 1.1 договору позивач зобов’язався доставляти і передавати на умовах та у встановлені договором строки у власність відповідача непродовольчу продукцію, а відповідач зобов’язався приймати її у власність та оплачувати на умовах договору.

          На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв товар на загальну суму 184600,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № Д-00012/03 від 03.12.2008 року на суму 60320,00 грн., № Д-00002/06 від 04.02.2009 року на суму 25190,00 грн., № Д-00004/01 від 01.04.2009 року на суму 99090,00 грн. та довіреностями на отримання цінностей № 080506 від 01.02.2009 року, № 457031 від 30.03.2009 року.

          Згідно з доданими до позовної заяви виписками банку по особовому рахунку, відповідач оплатив поставлений товар частково, здійснивши на користь позивача переказ 37600,00 грн.

          Зокрема, 10.12.2008 року відповідач перерахував на поточний рахунок позивач 1600,00 грн., 17.12.2008 року –5000,00 грн., 14.01.2009 року –11000,00 грн., 22.01.2009 року –5000,00 грн., 26.02.2009 року –3000,00 грн., 12.03.2009 року –2000,00 грн. та 22.06.2009 року –10000,00 грн.

          Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно ж до частини 2 цієї ж статті ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Відповідно до пункту 7.1 договору (зі змінами внесеними згідно з додатковою угодою від 02.02.2009 року) строк оплати товару визначається в пункті 3 Угоди про Умови і відраховується або з дня виконання позивачем зобов’язання з поставки товару (в пункті 3 Угоди про Умови –з дня поставки) або з дня продажу відповідачем товару споживачу (в пункті 3 Угоди про Умови –з дня продажу).

          Пунктом 3 Угоди про Умови від 02.02.2009 року (Додатка № 1/2009/Черкаси до договору) сторони погодили, що строк платежу складає 7 днів з дня продажу.

          Згідно з преамбулою договору термін «день»в договорі вживається в значенні календарного дня, термін «споживач»–в значенні фізичної або юридичної особи, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товар через торгівельну мережу відповідача.

          Таким чином, оплатити поставлений товар відповідач зобов’язався протягом 7 календарних днів з дня продажу товару фізичній або юридичній особі, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товар через торгівельну мережу відповідача.

          При цьому, пунктом 14.3 договору (в редакції додаткової угоди від 02.02.2009 року) сторони обумовили, що у випадку, коли товар, попри очікування відповідача, не був реалізований споживачам протягом 90 днів з дати поставки партії товару, відповідач незалежно від наявності недоліків товару має право повернути товар позивачу, відмовитися від оплати товару, а відповідач за власний рахунок зобов’язаний забрати такий товар з об’єкту торгівлі та повернути грошову суму за оплачений повернутий товар.

          Правом на повернення поставленого позивачем товару відповідач не скористався.

          Враховуючи зазначене, беручи до уваги відсутність змоги з’ясувати момент фактичного продажу товару споживачу, суд визначає, що оплатити поставлений товар відповідач зобов’язаний був протягом 97 календарних днів з моменту поставки відповідної партії (90 календарних днів на повернення товару у випадку його нереалізації + 7 календарних днів на оплату товару).

          З огляду на вказане, строк виконання зобов’язання з оплати товару, поставленого 03.12.2008 року (60320,00 грн.), сплив 10.03.2009 року, з оплати товару, поставленого 04.02.2009 року (25190,00 грн.) –12.05.2009 року, з оплати товару, поставленого 01.04.2009 року (99090,00 грн.) –07.07.2009 року.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язання з оплати поставленого товару відповідач не надав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірного зобов’язання підтверджується матеріалами справи.

          Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 147000,00 грн. (184600,00 грн. –37600,00 грн.) суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Посилаючись на прострочення відповідачем оплати поставленого товару, позивач просить стягнути з останнього пеню у розмірі 13304,23 грн., збитки від інфляції у розмірі 13046,00 грн. та 3 % річних у розмірі 4273,32 грн.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          Пунктом 17.4 договору сторони обумовили, що за порушення строків оплати товару згідно з договором відповідач на вимогу позивача сплачує неустойку в розмірі 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення, якщо розмір такої неустойки не обмежений законом.

          Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

          Частина 1 статті 231 ГК України визначає, що законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

          Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

          Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Розмір пені, встановлений договором, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який повинна сплачуватися пеня. Тому, при її обчисленні слід застосовувати саме розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період.

          Судом встановлено, строк виконання зобов’язання з оплати товару, поставленого 03.12.2008 року (60320,00 грн.), сплив 10.03.2009 року, з оплати товару, поставленого 04.02.2009 року (25190,00 грн.) –12.05.2009 року, з оплати товару, поставленого 01.04.2009 року (99090,00 грн.) –07.07.2009 року.

          Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 11.03.2009 року, 13.05.2009 року та 08.07.2009 року відповідно.

          Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Тому, нарахування пені за прострочення внесення плати за товар, поставлений 03.12.2008 року (60320,00 грн.), можливе по 10.09.2009 року, за прострочення внесення плати за товар, поставлений 04.02.2009 року (25190,00 грн.), –по 12.11.2009 року, за прострочення внесення плати за товар, поставлений 01.04.2009 року (99090,00 грн.), –по 07.01.2010 року.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          З огляду на вказане, суд обчислює пеню в межах позовних вимог, тобто, в межах періодів, заявлених позивачем.

          Беручи до уваги наведене, за перерахунком суду розмір пені складає:

          22720,00 грн. * 22 % * 49 (з 24.06.2009 року по 11.08.2009 року) / 365 = 671,02 грн.

          22720,00 грн. * 20,5 % * 31 (з 12.08.2009 року по 11.09.2009 року) / 365 = 395,58 грн.

          25190,00 грн. * 22 % * 49 (з 24.06.2009 року по 11.08.2009 року) / 365 = 743,97 грн.

          25190,00 грн. * 20,5 % * 93 (з 12.08.2009 року по 12.11.2009 року) / 365 = 1315,75 грн.

          99090,00 грн. * 22 % * 14 (з 29.07.2008 року по 11.08.2009 року) / 365 = 836,16 грн.

          99090,00 грн. * 20,5 % * 88 (з 12.08.2009 року по 07.01.2010 року) / 365 = 4897,49 грн.

          Таким чином, загальний розмір пені складає 8859,97 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 8859,97 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          Враховуючи зазначене, за перерахунком суду в межах заявлених позивачем періодів розмір збитків від інфляції складає:

          22720,00 грн. * 112,6 % (індекс інфляції за період з березня 2009 року по березень 2010 року : 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 % * 101,9 % * 100,9 %) –22720,00 грн. = 2862,72 грн.

          25190,00 грн. * 110,0 % (індекс інфляції за період з травня 2009 року по березень 2010 року : 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 % * 101,9 % * 100,9 %) –25190,00 грн. = 2519,00 грн.

          99090,00 грн. * 108,3 % (індекс інфляції за період з квітня 2009 року по березень 2010 року : 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 % * 101,9 % * 100,9 %) –99090,00 грн. = 8224,47 грн.

          З огляду на вказане, загальний розмір збитків від інфляції складає 13606,19 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 13046,00 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Розмір 3 % річних за перерахунком суду в межах заявлених позивачем періодів складає:

          22720,00 грн. * 3 % * 468 (з 11.03.2009 року по 21.06.2010 року) / 365 = 873,94 грн.

          25190,00 грн. * 3 % * 405 (з 13.05.2009 року по 21.06.2010 року) / 365 = 838,52 грн.

          99090,00 грн. * 3 % * 349 (з 08.07.2009 року по 21.06.2010 року) / 365 = 2842,39 грн.

          Беручи до уваги наведене, загальний розмір 3 % річних складає 4554,85 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 4273,32 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Згідно з статтею 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 692, 712 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний»(04074, м. Київ, вул. Лугова, 12; ідентифікаційний код 3434491) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Дом»(22400, Вінницька обл., Калинівський р-н, м. Калинівка, вул. Островського, 58; ідентифікаційний код 33109080) основну заборгованість у розмірі 147000 (сто сорок сім тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 8859 (вісім тисяч вісімсот п’ятдесят дев’ять) грн. 97 коп., збитки від інфляції у розмірі 13046 (тринадцять тисяч сорок шість) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 4273 (чотири тисячі двісті сімдесят три) грн. 32 коп., 1731 (одну тисячу сімсот тридцять одну) грн. 79 коп. державного мита та 231 (двісті тридцять одну) грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання: 27.09.2010 року.