Рішення № 12012753, 20.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/10620.09.10           Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпласпереробка"

доВідкритого акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2"

простягнення 1297701,66грн.

Представники сторін: від позивача Федоренко А.В. –представник; від відповідачаГарбуз С.О. - представник. Відповідно до ст. 77 ГПК України

в судовому засіданні 06.09.2010

оголошувалась перерва до 20.09.2010.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпласпереробка" про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" заборгованості на загальну суму 1297701,66 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 1036393,71 грн., 3% річних у розмірі 33146,60 грн., інфляційні витрати у розмірі 111076,60 грн., суми процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 117084,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не у повному обсязі виконані зобов’язання щодо оплати поставленого товару згідно накладних зазначених у позовній заяві. У зв’язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку, нарахувавши при цьому штрафні санкції.

Відповідач відзив на позов не надав, документів не надав. Представник відповідача у судовому засіданні зазначив про розбіжності у сумі основного боргу на суму 5608,21 грн.

Позивач заявою від 20.09.2010 уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 1281495,75 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 1030785,50 грн., 3% річних у розмірі 32986,56 грн., інфляційні витрати у розмірі 101232,22 грн., суми процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 116491,47 грн.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

Згідно досягнутих між позивачем та відповідачем домовленостей з приводу поставки товару, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпласпереробка" здійснило на користь Відкритого акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" поставку товару за видатковими накладними віл 18.03.2008 № УП-0000290, від 03.04.2008 № УП-0000447, від 08.05.2008 № УП-0000694, від 10.05.2008 № УП-0000705, від 12.05.2008 № УП-0000719, від 26.06.2008 № УП-0001047, від 27.06.2008 № УП-0001065, від 02.06.2008 № УП-0000971, від 02.06.2008 № УП-0001072, від 23.06.2008 № УП-0001028, від 08.07.2008 № УП-0001129, від 15.07.2008 № УП-0001171, від 15.07.2008 № 0001172, від 17.07.2008 № УП-0001193, від 22.07.2008 № УП-0001226, від 23.07.2008 №0001228, від24.07.2008 № УП-0001241, від 25.07.2008 № УП00001246, від 25.07.2008 № УП-0001247, від 26.07.2008 № УП-00001250, від 30.07.2008 № УП-0001278, від 02.08.2008 №УП-0001303, від 04.08.2008 № УП-0001310, від 01.09.2008 № УП-0001525, від 03.09.2008 № УП-0001556, від 04.09.2008 № УП-0001576, від 05.09.2008 №УП-0001580, від 17.09.2008 № 0001676, від 30.09.2008 № УП-0001765, від 07.10.2008 №УП-0001828, від 07.10.2008 № УП-0001830, від 04.12.2008 № УП-0002146, від 12.12.2008 №УП-0002169, від 17.12.2008 №УП-0002179, від 18.12.2008 № УП-0002181, від 18.12.2008 № УП-0002181, від 18.12.2008 № УП-0002184, від 21.12.2008 № УП-0002182, від 23.12.2008 №УП-0002191, від 25.12.2008 № УП-0002197, від 26.12.2008 № УП-0002204, від 20.01.2009 № УП-0000010, від 23.02.2009 № УП-0000047, від 25.02.2009 №УП-0000053, від 04.03.2009 № УП-0000072, від 04.03.2009 №УП-0000075, від 11.03.2009 № УП-00000090, від 11.03.2009 №УП-0000091, від 16.03.2009 №УП-0000101, від 16.03.2009 №УП-0000103, від 18.03.2009 №УП-0000106, від 20.03.2009 №УП-0000117, від 26.03.2009 №УП-0000132, від 26.03.2009 №УП-0000133 на загальну сум у3030523,46 грн.

Отримання товару відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довіреностями на отримання товаро –матеріальних цінностей.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Вчинення відповідного правочину підтверджується видатковими накладними, копії яких є в матеріалах справи разом із довіреностями, що підтверджують отримання товарів зазначених у накладній.

Оплата, за отриманий в періоді з березня 2008 по березень 2009 роки, відповідачем проведена не у повному обсязі (часткова оплата підтверджується банківськими виписками наявними у матеріалах справи), заборгованість підприємства станом на час розгляду справи складає 1030785,50 грн., доказів повної оплати суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поставка товарів відповідачу, прийняття товару останнім та часткова оплата свідчить про виникнення між сторонами відносин які регулюються положеннями закону що виникають з договору поставки, а згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Якщо договором встановлений обов‘язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі –продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В силу положень ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату протягом 10 банківських днів з моменту отримання вимоги сплатити заборгованість з урахуванням інфляції та 3% річних на загальну суму 1285647,02 грн. Вимога була отримана відповідачем 06.11.2009 року, докази чого наявні в матеріалах справи.

З огляду на викладене, судом встановлено, що договір у формі єдиного документу між сторонами не укладався, вимога була отримана відповідачем 06.11.2009, в якій вказано про необхідність погасити заборгованість протягом 10 банківських днів з моменту отримання вимоги. Отже, відповідач повинен був погасити заборгованість до 20.11.2009 року.

Відповідачем не надано доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар на загальну суму 1030785,50 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості відповідача на загальну суму 1030785,50 грн., а тому позовні вимоги про стягнення такою заборгованості підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляції суд визнає його не вірним, оскільки позивачем робиться розрахунок за період з травня 2009 року, тоді як судом встановлено, що борг відповідача виник тільки з 21.11.2009 року.

За розрахунком суду, розмір інфляційних витрат становить 51477,68 грн. (за період з грудня 2009 року по березень 2010 (строк по який позивач здійснив розрахунок інфляційних витрат).

За розрахунком суду розмір 3% річних становить 14026,55 грн. за період з 21.11.2009 по 30.04.2010.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат та 3% річних підлягають стягненню частково, а саме 3% річних у розмірі 14026,55 грн., інфляційні витрати у розмірі 51477,68 грн.

Позовні вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, передбаченими ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на загальну суму 116491,47 грн. задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно позовної заяви позивач проценти за користування чужими грошовими коштами обґрунтовує ст. 1057, ч. 2 ст. 1054, ст. 1048 Цивільного кодексу.

Відповідно до ст. 1057 Цивільного кодексу України договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом. До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.

З огляду на встановлені судом обставини, правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем щодо поставки товарів не підпадають під визначення комерційного кредиту.

Отже, посилання позивача на ст. 1057 Цивільного кодексу України як на підставу для стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, судом визнаються необґрунтованими.

У розрахунку процентів позивач посилається на ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

У відповідності з п. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки між сторонами договору у формі єдиного документу не укладено, у видаткових накладних на підставі яких позивач здійснив поставку не вказано, що товар передається на умовах попередньої оплати, то суд приходить до висновку, що ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин не може бути застосована.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме на суму основного боргу у розмірі 1130785,50 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 51477,68 грн., 3% річних у розмірі 14026,55 грн.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" (02105, м. Київ, вул. Тампере, 13-В, код ЄДРПОУ 04012721 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрплапереробка" (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька,10, код 31124898) суму основного боргу у розмірі 1030785 (один мільйон тридцять тисяч сімсот вісімдесят п‘ять) грн.50 коп., 3% річних у розмірі 14026 (чотирнадцять тисяч двадцять шість) грн. 55 коп, інфляційні витрати у розмірі 51477 (п‘ятдесят одна тисяча чотириста сімдесят сім) грн. 68 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 10963 (десять тисяч дев‘ятсот шістдесят три) грн. 73 коп. та 199 (сто дев‘яносто дев‘ять) грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.В. Джарти