Рішення № 12012746, 13.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/11813.09.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Приватного підприємства "Арій"

доДержавної установи "70 Управління начальника робіт"

простягнення 34645,79 грн.

Представники сторін: від позивача Честякова В.Г. –представник; від відповідачане з‘явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства "Арій" про стягнення з Державної установи "70 Управління начальника робіт" заборгованості на загальну суму 32792,24 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 25500,00 грн., 3% річних у розмірі 1347,25 грн., інфляційні витрати у розмірі 5945,15 грн..

Позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 34645,79 грн., у т.ч. основний борг у розмірі 25500,00 грн., 3% річних у розмірі 1730,50 грн., інфляційні витрати у розмірі 7415,29 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не у повному обсязі виконані зобов’язання щодо оплати поставленого товару згідно накладних зазначених у позовній заяві. У зв’язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку, нарахувавши при цьому штрафні санкції.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була отримана відповідачем 04.08.2010. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

Згідно досягнутих між позивачем та відповідачем домовленостей з приводу поставки товару, Приватне підприємство "Арій" здійснило на користь Державної установи "70 Управління начальника робіт" поставку товару за видатковими накладними від 11.04.2008 №РН-0874 на загальну суму 13000,00 грн., від 24.04.2008 № РН-0893 на загальну суму 7500,00 грн., від 03.05.2008 № РН-0909 на загальну суму 7500,00 грн., від 27.05.2008 № РН-0949 на загальну суму 4100,00 грн.

Отримання товару відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довіреностями на отримання товаро –матеріальних цінностей.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Вчинення відповідного правочину підтверджується видатковими накладними, копії яких є в матеріалах справи разом із довіреностями, що підтверджують отримання товарів зазначених у накладній.

Оплата, за отриманий в періоді з квітня 2008 по травень 2008 роки, відповідачем проведена не у повному обсязі (часткова оплата підтверджується банківськими виписками наявними у матеріалах справи), заборгованість підприємства станом на час розгляду справи складає 25500,00 грн., що також підтверджується актом звірки підписаним сторонами, доказів повної оплати суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поставка товарів відповідачу, прийняття товару останнім та часткова оплата свідчить про виникнення між сторонами відносин які регулюються положеннями закону що виникають з договору поставки, а згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Якщо договором встановлений обов‘язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі –продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В силу положень ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості на загальну суму 25500,00 грн. протягом 5 банківських днів з моменту отримання вимоги. Вимога була отримана відповідачем 20.10.2009 року, докази чого наявні в матеріалах справи.

З огляду на викладене, судом встановлено, що договір у формі єдиного документу між сторонами не укладався, вимога була отримана відповідачем 20.10.2009, в якій вказано про необхідність погасити заборгованість протягом 15банківських днів з моменту отримання вимоги. Отже, відповідач повинен був погасити заборгованість до 27.10.2009 року.

Відповідачем не надано доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар на загальну суму 25500,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості відповідача на загальну суму 25500,00 грн., а тому позовні вимоги про стягнення такою заборгованості підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляції суд визнає його не вірним, оскільки позивачем робиться розрахунок за період з 11.04.2008 по 01.08.2010, тоді як судом встановлено, що борг відповідача виник тільки з 27.10.2009 року.

За розрахунком суду, розмір інфляційних витрат становить 1320,51 грн. (за період з листопада 2009 року по липень 2010 (строк по який позивач здійснив розрахунок інфляційних витрат).

За розрахунком суду розмір 3% річних становить 515,59 грн. за період з 28.10.2009 по 01.08.2010.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат та 3% річних підлягають стягненню частково, а саме 3% річних у розмірі 515,59 грн., інфляційні витрати у розмірі 1320,51 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державної установи "70 Управління начальника робіт" (04053, м. Київ, вул. Артема, 59, код ЄДРПОУ 07763913 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Приватного підприємства "Арій" (02660, м. Київ, вул. Альма -Атинська,8, код 31286673) суму основного боргу у розмірі 25500 (двадцять п‘ять тисяч п‘ятсот) грн.00 коп., 3% річних у розмірі 515 (п‘ятсот п‘ятнадцять) грн. 59 коп., інфляційні витрати у розмірі 1320 (одна тисяча триста двадцять) грн. 51 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 273 (двісті сімдесят три) грн. 36 коп. та 186 (сто вісімдесят шість) грн. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.В. Джарти

Дата підписання 17/09/10