Рішення № 12012227, 13.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.10.10 р. Справа № 22/220

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Закритого акціонерного товариства „Краснодонський мясокомбінат”, м.Краснодон Луганської області, ЄДРПОУ 00443223,

до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

про стягнення 6639,56 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Шаталов В.О. за довіреністю,

від відповідача: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Краснодонський мясокомбінат”, м.Краснодон Луганської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення дебіторської заборгованості в розмірі 6639,56 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на невиконанні грошового зобовязання Відповідачем, яке виникло з договору, укладеного в порядку статті 181 Господарського кодексу України, спрощеним способом шляхом оформлення товарно-транспортних накладних, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії повідомлення про вручення поштового відправлення №39466, пояснення співробітників Позивача від 02.08.2010р., товарно-транспортних накладних №1102011 від 11.02.2009р., №1102012 від 11.02.2009р. та №1102018 від 11.02.2009р., претензії №163 від 03.03.2009р. та №700 від 21.09.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.11, 12, 536, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 226, 229, 265 Господарського кодексу України та ст.ст.64, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України.

06.09.2010р. Відповідачем через канцелярію господарського суду Донецької області надані пояснення по справі, за змістом яких позов не визнано у повному обсязі, оскільки останній стверджує про відсутність будь-яких укладених із Позивачем договорів та підписаних документів. Також зазначено, що ніякий товар від означеної особи отримано не було.

14.09.2010р. у судовому засіданні представником Позивача надані копії доказів направлення Відповідачу акту звірки станом на 01.09.2010р., витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців на Закрите акціонерне товариство „Краснодонський мясокомбінат” та пояснень водія ОСОБА_3 про відвантаження товару Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

24.09.2010р. через канцелярію суду представлені копії повідомлень про вручення поштового відправлення від 07.09.2010р. та №39466 від 09.10.2009р. У клопотанні №893 від 20.09.2010р., разом з яким надані визначені документи, Позивачем розяснено, що договір на поставку мясо-ковбасних виробів із Відповідачем не укладений, правочин №3522 від 09.02.2009р., на якій містять посилання представлені суду претензії був проектом, що Відповідач не підписав, тому поставка спірного товару здійснювалась за усною угодою та товарно-транспортними накладними. Довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не видавались, факт прийому товару засвідчений підписом на накладній без печатки, оскільки така відсутня у Відповідача.

06.10.2010р. представником Позивача надано податкові накладні №1102011 від 11.02.2009р., №1102012 від 11.02.2009р. та №1102018 від 11.02.2009р.

Представник Позивача в судовому засіданні 13.10.2010р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Відповідача в судове засідання не зявився.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивач стверджує, що він (Постачальник) в порядку статті 181 Господарського кодексу України здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) не шляхом укладення договору поставки у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару (мясо-ковбасних виробів) на загальну суму 6639,56 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №1102011 від 11.02.2009р., №1102012 від 11.02.2009р. та №1102018 від 11.02.2009р.

Виходячи зі змісту позовної заяви, оскільки поставлений товар Відповідачем не було сплачено, Позивач звернувся до нього з вимогою (претензія №163 від 03.03.2009р. та №700 від 21.09.2009р.) здійснення погашення заборгованості в розмірі 6639,56 грн. в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України.

За твердженнями Позивача, на момент предявлення позову строк виконання грошового зобовязання у Відповідача є таким, що настав.

В свою чергу Відповідач заперечує проти визнання цих господарських операцій з постачання товару такими, що здійснені, оскільки ним товар не приймався та будь-яких документів, що свідчили б про наявність будь-яких договірних відносин із Позивачем ним не укладалось, не підписувалось.

Відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності. Вони повинні мати такі обовязкові реквізити як: назву документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обовязкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Як було зазначено вище, за приписами Господарського процесуального кодексу України, судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи наведені норми, приписи Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” документом, який підтверджує поставку продукції є видаткова накладна, оформлена з додержанням вимог чинного законодавства.

Позивачем у якості доказу виконання свого обовязку щодо поставки товару Відповідачу представлені товарно-транспортні №1102011 від 11.02.2009р., №1102012 від 11.02.2009р. та №1102018 від 11.02.2009р. та податкові накладні №1102011 від 11.02.2009р., №1102012 від 11.02.2009р. та №1102018 від 11.02.2009р.

Однак, суд вважає, що зазначені документи не можуть розглядатися як докази передачі товару Відповідачу, з огляду на наступне.

Товарно-транспортні накладні, що містять матеріали справи не можуть бути прийняти як підтвердження здійснення господарської операції з поставки Позивачем товару та прийняття його Відповідачем, оскільки вони не містять обовязкових реквізитів, встановлених Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”. Зокрема, у товарно-транспортних накладних не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення; у накладних №1102011 від 11.02.2009р., №1102012 від 11.02.2009р. відсутній особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Товарно-транспортна накладна №1102018 від 11.02.2009р. містить підписи осіб та позначку „оплата при наступній поставці”, проте, із зазначеного не можна ідентифікувати особу, яка вчинила ці надписи та наявність достатніх повноважень щодо отримання товарно-матеріальних цінностей в інтересах Відповідача від Позивача. Будь-які довіреності щодо делегування Відповідачем повноважень на отримання товару від Закритого акціонерного товариства „Краснодонський мясокомбінат” до матеріалів справи не додані.

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 названого закону визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні положення містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997р. за №233/2037.

При цьому, відповідно до п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

На виконання підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" наказом ДПА України від 30.06.2005р. №244 (зареєстрованим в Мін'юсті України 18.07.2005р. за №770/11050) затверджено Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Матеріали справи містять податкові накладні №1102011 від 11.02.2009р., №1102012 від 11.02.2009р. та №1102018 від 11.02.2009р. Однак, дані документи суд також не може прийняти у якості доказів спірних тверджень Позивача. Зокрема, тому, що вони виписані Позивачем без визначення підстави проведення господарської операції.

Окрім того, не надано підтверджень надання цих документів Відповідачу, що є обовязковим у розумінні наведених норм чинного законодавства.

Одночасно, враховуючи вказані приписи закону, податкові накладні є звітними і одночасно розрахунковими документами у розумінні податкового обліку підприємства та відображають у ньому господарську операцію, проте, ці документи не засвідчують факт передання товару, оскільки складаються в односторонньому порядку та не передбачають наявності підпису отримувача, отже, не можуть підтверджувати факт здійснення сторонами господарської операції з відчуження майна. Їх складання безпосередньо не призводить до змін у майновому статусі сторін.

Пояснення водія ОСОБА_3 про відвантаження товару Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суд до уваги не приймає, оскільки даний документ не є первинною документацією, що підтверджує факт здійснення господарської операції з передання спірного товару Відповідачу, у розумінні чинного законодавства України.

Таким чином, документи, що представлені Позивачем в якості доказів по справі не мають доказової сили з вищезазначених причин.

Інших доказів передачі товару Відповідачу, всупереч вимогам Господарського процесуального кодексу України, Позивач не надав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України доказів факт передачі товару Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та, як наслідок, виникнення у Відповідача зобовязання щодо оплати товару.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на Позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32 - 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства „Краснодонський мясокомбінат”, м.Краснодон Луганської області, до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення дебіторської заборгованості в розмірі 6639,56 грн. відмовити.

2.В судовому засіданні 13.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 18.10.2010 року.