Рішення № 120122066, 02.07.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/3943/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного управління України у Вінницькій області (далі ГУ ПФУ у Вінницькій області), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як отримувач пенсії за віком за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

21.03.2024 позивач звернулася до територіального управління ПФУ за місцем проживання із заявою про переведення на пенсію за віком за Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII) та вказану заяву за принципом екстериторіальності було скеровано до ГУ ПФУ у Вінницькій області.

Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 27.03.2024 №907540880408 відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII, оскільки позивач раніше отримувала пенсію до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі Закон №3723-ХІІ), а за наявності факту призначення та виплати пенсії згідно із Законом №3723-ХІІ, пенсія відповідно до Закону №889-VIII не призначається.

Позивач не погоджується із таким рішенням та вказує, що оскільки на момент звернення за призначенням пенсії як державному службовцю позивач не перебувала на державній службі, досягла необхідного віку та у неї наявний необхідний загальний страховий стаж понад 42 роки, в т.ч. 40 років на державній службі (до 01.05.2016 33 роки), тому має право на призначення пенсії в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 27.03.2024 №907540880408 щодо відмови у переведенніна пенсію по віку відповідно доЗакону № 889-VIII, та зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області здійснити переведення та виплату пенсії по віку відповідно доЗакону № 889-VIII з дати звернення (21.03.2024), з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 19).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.23-27) представник відповідача ГУ ПФУ у Волинській області Шилова К.В. позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з огляду на те, що позивачу пенсія за нормами статті 37 Закону №3723-ХІІ вже призначалася, тому ГУ ПФУ у Вінницькій області прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VIII. Крім того, заперечує позовну вимогу зобов`язального характеру, оскільки предметом спору є рішення іншого відповідача.

Копію ухвали суду від 15.04.2024 про відкриття провадження в адміністративній справі було надіслано відповідачу ГУ ПФУ у Вінницькій області відповідно до частини п`ятої статті 18 КАС України до його електронного кабінету та доставлено 15.04.2024, про що свідчить довідка (а.с.21), проте вказаний відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку про те, що позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 06.05.2011 була призначена пенсія за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ, що підтверджується матеріалами пенсійної справи (а.с. 28). В подальшому, позивач ОСОБА_1 отримувала на пенсію за віком до Закону №1058-IV (а.с.8 зворот, 29), на цей час отримує пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі Закон №796-ХІІ), про що свідчить витяг з пенсійної справи (а.с.8).

21.03.2023 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII (а.с.7), зазначену заяву за принципом екстериторіальності було скеровано до ГУ ПФУ у Вінницькій області, рішенням якого від 27.03.2024 № 907540880408 позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII. Рішення мотивоване тим, що позивач раніше отримувала пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ, а за наявності факту призначення та виплати пенсії згідно із Законом №3723-ХІІ, пенсія відповідно до Закону №889-VIII не призначається (а.с.6).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом №3723-ХІІ.

01.05.2016 набув чинності Закон №889-VIII, згідно з пунктом 2 розділу ХІ якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно із пунктами 10 - 12 розділу ХІ Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За приписами частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18).

Суд, відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, враховує також висновки щодо застосування норма права, викладені у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №580/3805/22, які полягають у такому.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв`язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.

Спірні правовідносини в цій справі стосуються переведення позивачки з одного виду пенсії пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ на інший вид пенсію за віком державного службовця. Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов`язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.

Крім того, а ні Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, а ні стаття 37 Закону №3723-ХІІ не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ особам, яким до 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону №889-VIII) призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у позивачки права на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ, з підстави, що за вказаним законом їй вже призначалась пенсія.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства, висновків щодо застосування норма права, викладених у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №580/3805/22, суд дійшов висновку про те, що відповідач ГУ ПФУ у Вінницькій області рішенням від 27.03.2024 № 907540880408 протиправно відмовив позивачу у переведенні на пенсію за віком за нормами Закону №889-VIII з тих мотивів, що ОСОБА_1 раніше отримувала пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ. На думку суду, у відповідача ГУ ПФУ в Вінницькій області не було фактичних та правових підстав для відмови у переведенні позивача на інший вид пенсії, а у позивача наявні умови, передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ (а саме, досягнення віку, наявність не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та страхового стажу), для реалізації права на одержання пенсії державних службовців згідно із пунктом 12 розділу ХІ Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

З цих підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 27.03.2024 № 907540880408 належить задовольнити.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області вчинити певні дії щодо переведення та виплати пенсії, то суд враховує таке.

Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (зі змінами; далі Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З матеріалів справи вбачається, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Вінницькій області, рішенням якого позивачу відмовлено в переведенні на пенсію.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо переведення та виплати пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Вінницькій області, у зв`язку із чим позов підлягає частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог, з метою ефективного захисту прав позивача (вказаний висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23). При цьому, суд також погоджується із доводами позивача про визначення розміру пенсії відповідно до довідок, виданих відділом фінансів та з питань внутрішнього аудиту Камінь-Каширської районної державної адміністрації від 12.03.2024 за № 33, №34 (а.с.10-11), оскільки призначення пенсії державного службовця на умовах пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ здійснюється за заявою особи, до якої долучаються довідки про заробітну плату, а вказані довідки складені за формою, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3, підстави не брати їх до уваги відсутні.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, у зв`язку із частковим задоволенням позову, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ПФУ у Вінницькій області судовий збір в сумі 605,60грн, що був сплачений квитанцією від 28.02.2024 в розмірі 1211,20грн (а. с. 17 зворот, 35).

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 27 березня 2024 року № 907540880408.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, ідентифікаційний код 13322403) здійснити переведення та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, з 21 березня 2024 року, з визначенням розміру пенсії відповідно до довідок про складові заробітної плати, виданих відділом фінансів та з питань внутрішнього аудиту Камінь-Каширської районної державної адміністрації від 12 березня 2024 року за № 33, №34.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, ідентифікаційний код 13322403) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М. Валюх