Рішення № 120122065, 02.07.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/6213/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання в протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про зарахування до пільгового стажу роботи періоду перебування на інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням ОСОБА_1 та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком протиправною, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до пільгового підземного стажу ОСОБА_1 період перебування на інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням з 24 листопада 2020 року по день звернення та здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком з урахуванням даного страхового стажу з дати звернення, з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 24 листопада 2020 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Волинської області та отримує пенсію по інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням.

Після призначення пенсії по інвалідності позивачу стало відомо, що відповідачем було зарахованого до пільгового підземного стажу за Списком №1 18 років 2 місяці 23 дні (пільговий стаж роботи з повним робочим днем під землею). Повний страховий стаж згідно рішення про перерахунок пенсії становить 56 років 0 місяців 5 днів.

До пільгового підземного стажу не було зараховано період перебування на інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку стажу та пенсії, просив зарахувати період перебування на інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням та виплачувати пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком, у зв`язку з тим, що він має 56 років 0 місяців 5 днів страхового стажу.

22 квітня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повідомило, що період перебування на інвалідності у зв`язку професійним захворюванням до страхового пільгового стажу не зараховано. Перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком не здійснено.

Позивач вважає вказані дії відповідача протиправними, оскільки право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком мають, зокрема, непрацюючі чоловіки, яким встановлено ІІІ групу інвалідності і страховий стаж яких становить 35 років. ОСОБА_1 має 56 років 0 місяців 5 днів повного страхового стажу, тому має право на виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком.

З врахуванням викладеного просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, а також зазначено, що судовий розгляд справи необхідно проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві від 20.06.2024 ГУ ПФУ у Волинській області вважає позовні вимоги позивача безпідставним та таким, що не підлягають задоволенню, оскільки тривалість пільгового стажу не відповідає вимогам частини 3 статті 114 Закону та страховий стаж є недостатнім для виконання умов частини 2 статті 114 Закону, для переведення з пенсії по інвалідності третьої групи внаслідок трудового каліцтва на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком на даний час немає підстав. Щодо врахування до пільгового стажу періодів перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням відповідач зазначає, що згідно з нормами чинного пенсійного законодавства такі періоди зараховуються до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 з 24 листопада 2020 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Волинської області та отримує пенсію по інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням.

Після призначення пенсії по інвалідності позивачу стало відомо, що відповідачем було зарахованого до пільгового підземного стажу за Списком №1 18 років 2 місяці 23 дні (пільговий стаж роботи з повним робочим днем під землею). Повний страховий стаж згідно рішення про перерахунок пенсії становить 56 років 0 місяців 5 днів.

До пільгового підземного стажу не було зараховано період перебування на інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку стажу та пенсії, просив зарахувати період перебування на інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням та виплачувати пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком, у зв`язку з тим, що він має 56 років 0 місяців 5 днів страхового стажу.

22 квітня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повідомило, що період перебування на інвалідності у зв`язку професійним захворюванням до страхового пільгового стажу не зараховано. Перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком не здійснено.

Свою відмову відповідач мотивує тим, що тривалість пільгового стажу не відповідає вимогам частини 3 статті 114 Закону та страховий стаж є недостатнім для виконання умов частини 2 статті 114 Закону, для переведення з пенсії по інвалідності третьої групи внаслідок трудового каліцтва на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком на даний час немає.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із преамбулою Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За приписами частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 33 Закону № 1058-1V пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю І групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону.

Як передбачає абзац перший частини першої статті 28 Закону №1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Отже, право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком мають, зокрема, непрацюючі чоловіки, яким встановлено ІІІ групу інвалідності і страховий стаж яких становить 35 років.

Водночас абзацом третім частини першої статті 28 цього Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці, та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Згідно зі статтею 8 Закону України від 02 вересня 2008 року №345-VI Про підвищення престижності шахтарської праці (далі - Закон №345-VI) мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Отже, зміст наведених положень законодавства у сфері пенсійного забезпечення дає підстави для висновку, що розмір пенсії шахтарів напряму залежить від страхового та пільгового стажу на підземних роботах.

Крім того, статтею 24 вище вказаного Закону передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

ОСОБА_1 має 56 років 0 місяців 5 днів повного страхового стажу, тому має право на виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком. Дана обставина підтверджується рішенням про призначення пенсії.

Щодо зарахування до пільгового підземного стажу періоду перебування на інвалідності у зв`язку з професійним захворювання суд зазначає наступне.

Статтею 24 вище вказаного Закону передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Положеннями частини 4 статті 9 Закону України Про охорону праці» передбачено, що час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною 5 статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення», час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Такий же порядок зарахування часу перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання передбачений і пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої, час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Отже, законодавством передбачено зарахування часу перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідачем не заперечується факт перебування на інвалідності позивача, у зв`язку з професійним захворюванням, тому ОСОБА_1 має право на отримання пенсії по інвалідності в розмірі пенсії по віку.

Позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України у Волинській області як одержувач пенсії по третій групі інвалідності внаслідок трудового каліцтва відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці, звернувся з заявою позивач про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням пільгового стажу та заробітної плати, відповідно час перебування на інвалідності необхідно зарахувати до пільгового підземного стажу.

Відтак, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового та пільгового стажу період перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням позивача з 24.11.2020 по день звернення та про наявність у позивача права на перерахунок пенсії з урахуванням цього стажу з дати звернення щодо проведення такого перерахунку.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З огляду на встановлені у справі обставини та на підставі норм чинного законодавства, що врегульовує спірні правовідносини, суд, виходячи з наданих статтею 245 КАС України повноважень, дійшов висновку, що позов належить задовольнити шляхом прийняття рішення про визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про зарахування до пільгового стажу роботи періоду перебування на інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням ОСОБА_1 та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком протиправною, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до пільгового підземного стажу ОСОБА_1 період перебування на інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням з 24 листопада 2020 року по день звернення та здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком з урахуванням даного страхового стажу з дати звернення, з урахуванням виплачених сум.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інші проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18).

У заявленому адміністративному позові позивач просить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 7000,00 грн.

Як вбачається із договору про надання правничої допомоги від 01.05.2024, квитанції до прибуткового касового ордера №31 від 11.05.2024 позивач сплатив адвокату Свередюк Ю.А. кошти в загальній сумі 7 000,00 грн на оплату правової допомоги, яка складається з написання позовної заяви 7 000,00 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на правову допомогу адвоката суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, така категорія адміністративних справ не вимагає від адвоката опрацювання значної кількості нормативних актів при підготовці позову та є загальновідомою та не вимагає значних затрат часу.

Тому суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев`ятою статті 139 КАС України, вважає, що з огляду на зміст наданих послуг, кількість затраченого адвокатом часу, наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу до 2 000,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у загальній сумі 3 211,20 грн, з них 2 000,00 грн - витрати на правничу допомогу адвоката та 1 211,20 грн судового збору, сплаченого відповідно до квитанції від 13.06.2024 (а.с.4).

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про зарахування до пільгового стажу роботи періоду перебування на інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням ОСОБА_1 та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком визнати протиправною.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до пільгового підземного стажу ОСОБА_1 період перебування на інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням з 24 листопада 2020 року по день звернення та здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком з урахуванням даного страхового стажу з дати звернення, з 25.03.2024, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) та випрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок), а всього - 3211,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя В.Д. Ковальчук