Рішення № 12012201, 27.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.10.10 р.                     Справа № 22/188пд                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Іванченкової О.М., суддів Риженко Т.М., Лейби М.О.,

при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ковчег здоров’я”, м.Харків, ЄДРПОУ 33480551,

до відповідача, Донецького комунального підприємства „Фармація”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 01976625,

про визнання договору купівлі-продажу дійсним та стягнення 22598,46 грн., -

за участю представників:

від позивача: Семенюк С.М. – за довіреністю,

від відповідача: Лищук І.В. – за довіреністю,

Згідно ст.77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалась перерва з 31.08.2010р. по 14.09.2010р., з 12.10.2010р. по 20.10.2010р. та з 20.10.2010р. по 27.10.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Ковчег здоров’я”, м.Харків, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Донецького комунального підприємства „Фармація”, м.Донецьк, про:

- визнання дійсним договору купівлі-продажу №68 від 26.05.2009р.;

- стягнення суми боргу за договором №68 від 26.05.2009р. в розмірі 22598,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на укладення спірного договору, його фактичне виконання та виникнення заборгованості, внаслідок неповного здійснення Відповідачем розрахунку за поставлений на підставі договору №68 від 26.05.2009р. товар.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 12, 13, 15, 38, 44, 54-57, 66-67 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.162, 218, ч.2 ст.220, ст.ст.268, 526, 625, 638, 639, 640 Цивільного кодексу України.

Відповідач у представленому суду відзиві, а також додаткових поясненнях, позовні вимоги не визнав у повному обсязі, оскільки вважає спірні поставки товару позадоговірними, здійсненими на підставі видаткових накладних - конклюдентного правочину, що прямо вказує на відсутність укладеного між сторонами договору.

Представник Позивача у судовому засідання 27.10.2010р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні 27.10.2010р. проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та відповідних додаткових поясненнях до нього.

Врахував правові позиції сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи за наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи містять оригінал договору купівлі-продажу №68 від 26.05.2009р., на якому відсутні підписи уповноважених осіб як Товариства з обмеженою відповідальністю „Ковчег здоров’я”, так і Донецького комунального підприємства „Фармація”.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Проте, враховуючи вищезазначене та наведені норми законодавства, правочин між учасниками процесу у розумінні ст.207 зазначеного кодексу України не укладений, отже, не породжує для сторін прав та обов’язків, передбачених ним.

Враховуючи приписи ч.1 ст.173, ст.181 Господарського кодексу України, вбачається встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) щодо постачання за представленою суду первинною документацією не шляхом укладення договору поставки у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару Відповідачу на підставі видаткових накладних. Даний факт визнано Відповідачем та відображено, зокрема, у додаткових поясненнях, наданих суду 25.10.2010р.

Судом не приймаються до уваги посилання Позивача на ч.2 ст.218 та ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України, оскільки:

по-перше, представлені видаткові накладні, платіжні доручення не містять посилання на спірний договір, як на правову підставу здійснення господарської операції, а тому не можуть бути підтвердженням здійснення поставки за договором №68 від 26.05.2009р.

по-друге, положення ст.220 Цивільного кодексу України регулюють правові наслідки недодержання вимог закону щодо нотаріального посвідчення договору. Проте, діючим законодавством України не встановлені вимоги щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу товару, який поставлявся Відповідачу за наданою суду первинною документацією. Таким чином, приписи зазначеної норми не розповсюджуються на відносини визначені Позивачем у позовній заяві.

Окрім того, відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За приписами ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб, встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2ст.16Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відносяться визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Крім того, вказаною статтею встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містить стаття 20 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом, спірний договір є таким, що неукладений між сторонами.

Таким чином, судом повинні бути застосовані способи захисту прав та законних інтересів учасників господарських відносин, які передбачені діючим законодавством.

Аналіз наведених вище правових норм, а також ті обставини, що норми ч.2 ст.218 та ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню при вирішенні даного спору, свідчать про те, що вимоги про визнання договору дійсним не визначені в нормах права (ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20Господарського кодексу України), як спосіб захисту порушених прав Позивача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ковчег здоров’я” щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу №68 від 26.05.2009р. не підлягають задоволенню.

За тих обставин, що Позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України доказів факт передачі товару та виникнення у Відповідача заборгованості саме за договором купівлі-продажу №68 від 26.05.2009р., приймаючи до уваги встановлення договором моменту виникнення права вимоги щодо оплати товару, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за означеним договором у розмірі 22598,46 грн. також не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, на Позивача.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Ковчег здоров’я”, м.Харків, до Відповідача, Донецького комунального підприємства „Фармація”, м.Донецьк, про визнання дійсним договору купівлі-продажу №68 від 26.05.2009р. та стягнення суми боргу за договором №68 від 26.05.2009р. в розмірі 22598,46 грн. відмовити.

2.У судовому засіданні 27.10.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя                               

Суддя                                                                       Т.М.Риженко

Суддя                                                                                 М.О. Лейба

Повний текст підписано 29.10.2010р.