Ухвала суду № 120119729, 27.06.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"27" червня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/120/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковський С.В.

при секретарі судового засідання Черновою В.О.

та за участю:

керуючого реструктуризацією - арбітражний керуючий Онищенко К.С.,

представника АТ "ПУМБ" - Пашкова Н.В. (в режимі вкз),

розглянувши заяву АТ "ПУМБ" з грошовими вимогами до боржника у справі

за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА ПІДСТАВИ ВИМОГ ЗАЯВНИКА.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.04.2024 відкрито провадження у справі №922/120/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією ОСОБА_2 (свідоцтво № 357 від 27.02.2013); попереднє засідання господарського суду призначено на 28.05.2024.

На виконання вимог ухвали суду від 23.04.2024 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України http://www.arbitr.gov.ua/pages/157 - 24.04.2023 опубліковано повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

До господарського суду 15.05.2024 надійшла заява кредитора АТ "Перший Український міжнародний банк" з вимогами до боржника, в якій заявник просить суд визнати грошові вимоги на загальну суму 2 703 375,48 грн та судовий збір 6 056 грн., а саме за Генеральним договором про надання банківських послуг № МБ-ГЛКНА-1636 від 06.06.2018, укладеним між АК "Перший Український міжнародний банк" та ТОВ "Політанс", з усіма змінами та доповненнями, а також за договором поруки МБ-ГЛКНА-1636/1 від 06.06.2018р. та додатковою угодою №1, за яким ОСОБА_1 як поручитель поручився за виконання ТОВ "Політанс" умов вищезазначеного Генерального договору на загальну суму 2 703 375,48 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 998 192,64 грн., заборгованості зі сплати процентів, нарахованих за користування кредитом станом на 15.04.2024 рік (включно), в сумі 674 124,44 гривень та боргу зі сплаті судового збору у розмірі 31058,40 грн.

Частково борг підтверджений рішенням господарського суду Харківської області від 25.01.2023 у справі № 922/1683/22, яке набрало законної сили, відповідно до якого було стягнуто солідарно з ТОВ "Політанс" та ОСОБА_1 1 998 192,64 грн. заборгованості за тілом кредиту, 72367,15 грн. відсотки станом на 29.08.2022 року та судовий збір у розмірі 31 058,40 грн.

Ухвалою суду від 16.05.2024 заяву АТ "ПУМБ" із грошовими вимогами до боржника прийнято та призначено до розгляду в попереднє засідання суду.

Керуючим реструктуризацією арбітражним керуючим Онищенком К.С. у письмовому повідомленні від 28.05.2024 (вх. 13739) про розгляд вимог кредитора АТ "Перший Український Міжнародний банк" вищевказані вимоги кредитора визнано частково на загальну суму 2 075 745,91 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту - 1 998 192,64 грн., залишку суми заборгованості з процентів за користування кредитом - у розмірі 46494,87 грн. за період з 27.05.22 по 29.08.2022 та боргу зі сплаті судового збору у розмірі 31 058,40 грн. Нараховані кредитором проценти за період з 30.08.2022 по 15.04.2024р. на суму 627 629,57 повністю не визнано, оскільки відсотки за правомірне користування кредитом не можуть бути нараховані боржнику - поручителю після рішення суду .

Заявник - АТ "Перший Український Міжнародний банк" не погоджується з доводами керуючого реструктуризацією, викладеними у повідомленні про результати розгляду заяви з кредиторськими вимогами до боржника та вважає його безпідставними та необґрунтованими.

Присутня в режимі відеоконференції представник АТ "ПУМБ" підтримала подану заяву з грошовими вимогами у повному обсязі, просив суд задовольнити її, надавши на виконання вимог ухвал суду письмові пояснення з документами в обґрунтування зроблених нарахувань сум заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, заяву АТ "Перший Український Міжнародний банк" з грошовими вимогами до ОСОБА_1 , надані суду документи, вислухавши пояснення представника заявника та керуючого реструктуризацією, здійснивши оцінку всіх доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

ЩОДО ПОРЯДКУ РОЗГЛЯДУ ГРОШОВИХ ВИМОГ КРЕДИТОРІВ.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, нормами статей 45, 46, 47, ч.1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ, Кодекс).

Відповідно до положень частин 1, 3, 5 статті 45 КУзПБ:

- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;

- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Приписами ч.1 ст. 46 цього Кодексу передбачено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Крім того, суд вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (Постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (Постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови ВСУ: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ І ВИСНОВОК СУДУ.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з частиною 1 статті 1050 ЦК України, визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До господарського суду Харківської області, у визначений судом строк, надійшла заява АТ "Перший Український Міжнародний банк" з грошовими вимогами до боржника, відповідно до якої заявник просить суд визнати заявлені кредиторські вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 2 703 375,48 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту - 1 998 192,64 грн., заборгованості зі сплати судового збору у справі № 922/1683/22 в сумі 31 058,40 грн., процентів за користування кредитними коштами за період з 27.05.022 р. по 29.08.2022 р. в сумі 46494,87 грн., а також заборгованості зі сплати процентів, нарахованих за користування кредитом станом на 15.04.2024 рік (включно) в сумі 674 124,44 грн.

Частково вищевказана сума боргу підтверджено рішенням суду господарського суду Харківської області від 25.01.2023 у справі № 922/1683/22 на суму 2 075 745,91 гривень, яка складається з заборгованості за сумою кредиту - 1 998 192,64 грн., процентів за користування кредитними коштами за період з 27.05.022 р. по 29.08.2022 р. в сумі 46494,87 грн. (72 367,15 грн. - 25 872,28 грн.= 46 494,87 грн.); витрат по сплаті судового збору за подання позову - 31 058,40 грн

Вказана вище сума боргу виникла згідно умов генерального договору про надання банківських послуг № МБ-ГЛКНА-1636 від 06.06.2018р., який був укладений між АТ "Перший Український міжнародний банк" та ТОВ "Політанс", а боржник, ОСОБА_1 , як поручитель поручився ( згідно договору поруки МБ-ГЛКНА-1636/1 від 06.06.2018р. та додатковою угодою №1 до цього договору ) за виконання ТОВ "Політанс" умов вищезазначеного Генерального договору про надання банківський послуг.

Крім того, кредитором боржнику було нараховано суму процентів за користування кредитними коштами у розмірі 627 629,57 грн. за період з 30.08.2022 по 15.04.2024., як поручителя за невиконання ТОВ "Політанс" умов вищезазначеного кредитного договору.

Згідно зі статтею 1 КУзПБ грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Так, відповідно до ст.1, п.2.1. ст.2 договору поруки за № МБ-ГЛКНА-1636/1 від 06.06.2018 та додаткової угоди № 1 від 23.04.2019 до договору поруки, що був укладений між АТ "ПУМБ" та фізичною особою ОСОБА_1 , забезпечується виконання зобов`язань поручителем, що витікає з умов генерального договору про надання банківських послуг № МБ-ГЛКНА-1636 від 06.06.2018р., який був укладений між АТ "Перший Український міжнародний банк" та ТОВ "Політанс", в частині повернення суми кредиту, відсотків, комісій, неустойки, витрат. У разі порушення зобов`язання і ТОВ "Політанс" та ОСОБА_1 несуть відповідальність як солідарні боржники.

У відповідності до ст.6 договору поруки порука припиняється протягом трьох років з дня настання строку повернення кредиту у повному обсязі та в разі якщо кредитор не пред`явить поручителю вимоги або позову.

Пунктом 1.2 ст. 1 договору поруки визначено, що у разі порушення ТОВ "Політанс" зобов`язання позичальник і поручитель відповідають перед кредитором (АТ "ПУМБ") як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо.

В зв`язку з невиконанням ТОВ "Політанс" своїх зобов`язань за кредитним договором та поручителем ОСОБА_1 за договором поруки, банк звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Політанс" та гр. ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, як з солідарних боржників.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.01.2023 року у справі № 922/1683/22 позов задоволено повністю: стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Політанс" та фізичної особи ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" заборгованість за сумою кредиту - 1 998 192,64грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом, нараховані за період з 27.05.022 р. по 29.08.2022 р., в сумі 72 367,15грн. та витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 31 058,40грн.

Вищевказане рішення суду набрало законної сили, видано накази про примусове виконання рішення, які передано на виконання.

В ході виконавчого провадження, відкритого відносно ОСОБА_1 , з останнього було стягнуто 25872,28 грн., які 20.06.2023 року банком згідно встановленої кредитним договором черговості віднесені в рахунок часткового погашення прострочених процентів за рішенням суду.

Отже, суд вважає обґрунтованими вимоги АТ "ПУМБ" до боржника в частині суми 2 075 745,91 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту - 1 998 192,64 грн., залишку заборгованості з процентів за користування кредитом - 46 494,87 грн. за період з 27.05.22 по 29.08.2022 та боргу зі сплаті судового збору у розмірі 31 058,40 грн., яка підтверджена рішенням господарського суду Харківської області від 25.01.2023 у справі № 922/1683/22 та наданими кредитором суду доказами.

Щодо заявлених АТ "ПУМБ" грошових вимог до боржника ОСОБА_1 , як поручителя, із заборгованості з процентів за користування кредитними коштами у загальному розмірі 627 629,57 грн. за період з 30.08.2022 по 15.04.2024. за невиконання ТОВ "Політанс" умов генерального договору про надання банківських послуг № МБ-ГЛКНА-1636 від 06.06.2018р. та додаткових угод до цього договору та угоди про зміну умов банківської послуги до генерального договору про надання банківських послуг № МБ-ГЛКНА-1636 від 06.06.2018р., у зв`язку з отриманням клієнтом права на участь у державній програмі, яка підписана ТОВ "Політанс" 24.03.2022 (далі договір про надання банківської послуги-кредитної лінії № МБ-ГЛ-КНА-1636/КЛ2), суд зазначає наступне.

Згідно ст.4 (плата за банківські послуги) п.4.4(проценти) п.п. 4.4.2.- 4.4.5. Генерального договору про надання банківських послуг № МБ-ГЛКНА-1636 від 06.06.2018 сторонами ( банком- кредитором та ТОВ "Політанс") було визначено від процентів та їх сплата. Так, за вищевказаним статтею генерального договору проценти нараховуються з використанням процентної ставки, протягом дії договору розмір процентної ставки на може перевищувати максимальної процентної ставки за договором, проценти нараховуються у відсотках, щоденно на фактичну суму заборгованості і за весь час користування банківською послугою, закінчення надання банківської послуги не звільняє боржника від обов`язку сплачувати відповідно до умов генерального договору на користь банку проценти за користування банківською послугою за весь час прострочення.

Згідно до п.5.1. ст. 5 (строк дії договору ) Генерального договору про надання банківський послуг визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання банком та клієнтом і дії до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Ті ж самі умови були визначено та в розділі 1 п.1.2. (плата за банківську послугу) договору про надання банківської послуги - кредитної лінії № МБ-ГЛ-КНА-1636/КЛ2, який підписаний ТОВ "Політанс" 24.03.2022.

Як було зазначено вище, відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями ст.ст. 1048, 1049, 1054 ЦК України на підставі кредитного договору у позичальника виникає обов`язок з повернення наданих йому банком грошових коштів (кредиту) та сплати процентів у встановлені договором строки (терміни). Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (абз. 2 ч. 1 ст. 1048 зазначеного Кодексу).

Водночас, невиконання зобов`язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушеннями зобов`язання, що зумовлюють настання правових наслідків, встановлених договором або законом: зміни умов зобов`язання, сплати неустойки, тощо (ст.ст. 549, 610, 611 ЦК України).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, згідно з частиною 2 якої боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стосовно застосування наведених вище норм матеріального права Велика Палата Верховного Суду неодноразово в своїх постановах (зокрема в постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16) викладала висновок про те, що договірних (регулятивних) правовідносинах припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Натомість, в охоронних правовідносинах права та інтереси сторони ( кредитора) забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Суд звертає увагу, що вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 дійшла висновку про відсутність таких підстав для відступу від наведеної правової позиції як: застарілість внаслідок розвитку в певній сфері суспільних правовідносин або їх правового регулювання, враховуючи зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці Європейського суду з прав людини; вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість, зокрема внаслідок існування невідповідності критерію "якість закону" законодавчих норм, що призвело до різного тлумачення судами (колегіями, палатами) норм права).

Тобто, Велика Палата Верховного Суду України в зазначеній постанові у справі №910/458/16 наголосила, що проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту банком наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник (боржник), одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає ч. 2 ст. 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Проте, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто, позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України, оскільки сплив строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги (позову до суду) про дострокове погашення кредиту змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору та строк зобов`язань між сторонами за таким кредитним договором вважається таким, що настав.

Отже, регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами).

Суд зазначає, що відповідно до змісту заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, як поручителя за кредитним договором, банк нарахував проценти ОСОБА_1 у розмірі 627 629,57 грн. за період з 30.08.2022 по 15.04.2024., за невиконання ТОВ "Політанс" умов генерального договору про надання банківських послуг № МБ-ГЛКНА-1636 від 06.06.2018р.(ст. 4 Плата за банківські послуги) на підставі ст. 1048 ЦК України, як за правомірне користування ТОВ "Політанс" наданим банком кредитом.

Вищезазначене твердження підтверджується наступним.

Суд звертає увагу, зокрема, що зміст п.4.4. (проценти) ст. 4 (Плата за банківські послуги) генерального договору про надання банківських послуг № МБ-ГЛКНА-1636 від 06.06.2018р. розташований в статті договору, яка регулює правомірну поведінку сторін (ст. 4 плата за банківські послуги), а ні в окремої статті генерального договору, що регулює відповідальність позичальника - боржника (ст. 13 - "Відповідальність сторін), що свідчить про неузгодженість сторонами певного розміру відсотків як міри відповідальності за неповернення кредиту після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про стягнення боргу за кредитом .

Тобто ст. 4 вищевказаного договору врегульовано нарахування боржнику процентів виключно за правомірне користування боржником наданим йому кредитом.

Суд зазначає, що тлумачення правочину є у розумінні статей 213, 637 ЦК України встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення суперечностей та прогалин у трактуванні його положень.

Одним з рівнів тлумачення є врахування: мети правочину, змісту попередніх переговорів, усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), звичаїв ділового обороту; подальшої поведінки сторін; тексту типового договору; інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

У разі сумніву суд застосовує принцип Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party)".

Тлумачення та співвідношення положень вищенаведеного генерального договору про надання банківських послуг за № МБ-ГЛКНА-1636 від 06.06.2018р. та договору про надання банківської послуги-кредитної лінії № МБ-ГЛ-КНА-1636/КЛ2 визначає та встановлює між сторонами відсутність нарахування відсотків на суму основного боргу, як міру відповідальності, за період після закінчення строку кредитування (або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту чи стягнення боргу).

Суд звертає увагу на те, що наявність в кредитному договорі (правилах) умови, згідно з якою, якщо позичальник не поверне загальну заборгованість у останній день кредитної лінії, то нарахування процентів повністю та остаточно припиняється в день фактичного повернення загальної заборгованості за кредитною лінією, не надає підстав для нарахування процентів саме за користування кредитом після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, коли правовідносини сторін трансформувалися в охоронні.

Аналогічний правовий висновок, викладений в Постанові Верховного суду від 16.11.2023 по cправі № 910/15587/21.

Отже, після звернення кредитора з позовом до ТОВ "Політанс" та поручителя ОСОБА_1 про стягнення заборгованості станом на 29.07.2022 за Генеральним договором про надання банківських послуг за № МБ-ГЛКНА-1636 від 06.06.2018р. та за договором про надання банківської послуги-кредитної лінії № МБ-ГЛ-КНА-1636/КЛ2 до Господарського суду Харківської області (справа № 922/1683/22), кредитор, після 27.08.2022 втратив право нараховувати відсотки, відповідно до процентної ставки, яка була врегульована сторонами у договорах, а тому боржник й не повинен сплачувати за нові відсотки відповідно до ст. 1048 ЦК України, оскільки сплив строку кредитування чи пред`явлення кредитором вимоги (позову до суду) про дострокове погашення кредиту змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору, в зв`язку з чим строк зобов`язань між сторонами за таким кредитним договором вважається таким, що настав.

Окрім цього, суд зазначає, що банк не звернув увагу на те, що відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). З огляду на те, що ОСОБА_1 є поручителем позичальника ТОВ "Політанс" за грошовим зобов`язанням за Генеральним договором про надання банківських послуг за № МБ-ГЛКНА-1636 від 06.06.2018р, положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, розповсюджується як на позичальника ТОВ "Політанс" так і на поручителя ОСОБА_1 .

На підставі вищенаведеного вимоги кредитора до боржника в частині нарахування відсотків за користування кредитом у загальному розмірі 627 629,57 грн. за період з 30.08.2022 по 15.04.2024 року не є обґрунтованими.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З`ясування відповідних обставин здійснюється із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити її, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов`язок суду (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20).

Відхиляючи доводи кредитора частково суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Таким чином, розглянувши заяву АТ "ПУМБ" із грошовими вимогами до боржника, дослідивши надані заявником докази на підтвердження поданої заяви, суд вважає вимоги АТ "ПУМБ" обґрунтованими і такими, що підлягають визнанню судом частково на суму 2 075 745,91 грн та 6056,00 грн судового збору, решту заявлених вимог відхиляє.

Керуючись ст. ст. 45, 122 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст.1048, 1050 ЦК України, ст.ст. 74, 79, 86, 233-235 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до боржника частково в розмірі 2 075 745,91 грн. основного боргу, (з яких 1 998 192,64 грн.- заборгованість за сумою кредиту; 46494,87 грн. - процентів за користування кредитними коштами за період з 27.05.022 по 29.08.2022, 31 058,40 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову по справі 922/1683/22), а також 6056,00 грн витрат зі сплати судового збору.

В решті вимог Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" відхилити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, та не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Ухвала складена та підписана 02.07.2024

Суддя Міньковський С.В.