Рішення № 12011849, 27.10.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

27 жовтня 2010 р.           Справа 13/144-10

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Райфайзен Лізинг Аваль" (просп.Московський,9, корп. 5, офіс №101, м.Київ, 04073)

до:Приватної агрофірми "Колос" (с.Червоне, Барський район, Вінницька область, 23063)

про стягнення 1000809,44 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : КудельськийА.А, довіреність;

Стеценко Ю.В., довіреність;

Павлюк С.М., довіреність.

          відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 17.08.2010 р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" до Приватної агрофірми "Колос" про стягнення 1000809,44 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу, що включає в себе 373834,87 грн. - відшкодування частини вартості предмета лізингу (суми непогашеної вартості); 255392,14 грн. - відшкодування частини вартості предмета лізингу (сума курсової різниці); 15101,45 грн. - комісії лізингодавця (2% за дострокове розірвання договору фінансового лізингу); заборгованості по лізинговим платежам за виставленими рахунками, у розмірі 310461,50 грн., що складаються з 103992,96 грн. - комісія лізингодавця без ПДВ, 76915,55 грн. - комісія лізингодавця з ПДВ та 129552,97 грн. - відшкодування вартості предмета лізигну; 25788,45 грн. - пені; 8608,80 грн. - додаткових витрат з ПДВ, 11622,23 грн. - комісії лізингодавця з ПДВ та призначено до слухання, однак в зв"язку з неодноразовою неявкою представника відповідача судові засідання відкладались.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв’язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов’язок суду.

У судове засідання 27.10.2010 р. з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 14.10.2010 р. №10942р-10943р.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з’ясував:

27 лютого 2007 року між сторонами був укладений договір фінансового лізингу №L216-02/07, згідно з п.1.1 якого позивач (лізингодавець) на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Спеціфікації (додаток №2 до договору), а відповідач (лізингоодержувач) зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

Згідно п.1.2 Договору, строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в Графіку лізингових платежів (додаток №1 до договору і є його невід»ємною частиною), та не може бути менше одного року. Пунктами 4.1 Договору встановлено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та комісію лізингодавця. Розмір поточного лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку.

Відповідно до Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору) відповідач зобов»язався сплачувати поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку позивача, направленого на вказану в Договорі електронну адресу відповідача або за допомогою факсимільного зв'язку. При чому, у разі неотримання рахунку позивача до 5 числа поточного місяця відповідач зобов'язаний звернутися до позивача та отримати свій рахунок самостійно.

В цьому випадку відповідач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (п.5.3 Загальних умов).

З пункту 5.4 Загальних умов вбачається, що відповідач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому Предмет лізингу був переданий відповідачу за Актом приймання-передачі, а зазначені у Графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.

Відповідно п.3 Графіку сторони домовились, що у випадку зміни на день складання рахунку лізингодавця за другий та наступний лізингові платежі встановленого Національним Банком України курсу гривні до доллару США по відношенню до визначеного в п.2 Графіку курсу, зазначені в цьому Графіку лізингові платежі за кожний з періодів лізингу змінюється пропорційно зміні курсу на день складання рахунку за відповідний лізинговий період. Розрахована таким чином сума підлягає сплаті відповідачем.

У Графіку сторони домовились, що коригування (зміна) розміру лізинговігх платежів за відповідні лізингові періоди здійснюється за правилами пунктів 6.1.1.-6.1.4. Загальних умов.

Відповідно до пункту 6.1 Загальних умов позивач (лізингодавець) має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів, у випадках передбачених даним пунктом договору.

Відповідно до п.6.2 Загальних умов змінений за правилами п.6.1 Загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку та підлягає сплаті відповідачем у безспірному порядку.

Таким чином, у випадку зміни встановленого Національним Банком України курсу гривні до іноземної валюти, а також ставки фінансування на період 1 місяць відбувається зміна розміру, визначених у Графіку лізингових платежів. Розрахована таким чином сума підлягає сплаті відповідачем.

На виконання укладеного Договору ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»передало, а ПАФ «Колос»прийняло на умовах фінансового лізингу універсальний культиватор Hurricane 420 RT, у кількості 1 одиниця, загальною вартістю 428000,00 гривень та універсальний культиватор Hurricane 420 RF у кількості 1 одиниця загальною вартістю 416000,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі від 07 березня 2007 року.

Пунктами 1.1. Договору та 8.1.4 Загальних умов встановлено, що відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що позивач має право достроково, в односторонньому порядку розірвати цей Договір та вилучити у відповідача предмет лізингу у безспірному порядку, зокрема, у випадку не сплати лізингових платежів, прострочення яких становить більше 30 днів.

Листом №2118-09/09 ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»повідомило ПАФ «Колос»про відмову від договору №L216-02/07 від 27 лютого 2007 року та вимагало у добровільномому порядку передати предмет лізингу.

31 березня 2010 року відповідач повернув, а ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»прийняло Предмет лізингу. Вартість Предмету лізингу, на момент його повернення, згідно бухгалтерських даних, з ПДВ, становила 197982,85 грн. та 203693,89 грн., що відображено у Актах вилучення предмету лізингу від 31 березня 2010 року.

Відповідно до п.6.4. Договору у разі припинення або розірвання цього Договору та/або вилучення Предмета лізингу всі витрати, пов'язані з вилученням Предмета лізингу та його подальшою реалізацією здійснюються за рахунок Лізингоодержувача або відшкодовуються Лізингодавцю Лізингоодержувачем в повному обсязі.

Згідно п.п.8.1.17 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до Договору) у разі дострокового припинення Договору Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити Лізингодавцю платежі, визначені п.п. 10.3.2. Загальних умов, а саме:

1)комісію за дострокове припинення Договору в розмірі 2% від суми непогашеної вартості Предмету лізингу;

2)нараховані за Договором штрафні санкції (штраф, пеня);

3)суми, які відшкодовують витрати Лізингодавця та не були сплачені Лізингоодержувачем;

4)заборгованість по поточних лізингових платежах та нарахованих штрафних санкціях;

5)суму непогашеної вартості Предмету лізингу, зазначену в Графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення Договору, та змінену за визначеними в п.З Графіку правилами.

Внаслідок дострокового припинення Договору, за умовами розділу 10 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до Договору) відповідачеві був виставлений рахунок №L216-02/07/r від 16.04.2010 року на загальну суму 1030237,76 грн., який складається з наступних нарахувань. відповідно до наданого позивачем розрахунку:

1)373834,87 грн. - відшкодування частини вартості предмета лізингу (суми непогашеної вартості), що є непогашеною вартістю предмета лізингу , зазначену в графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення договору. У відповідності із графіком Лізингових платежів позивачем були виставлені рахунки фактури за період дії договору (квітень 2007 року - березень 2010 року);

2)255392,14 грн. - відшкодування частини вартості предмета лізингу (сума курсової різниці), відповідно до п.10.3 загальних умов фінансового лізингу, до сплати підлягає сума непогашеної вартості предмету лізингу, змінена за визначеними у графіку правилами;

3)15101,45 грн. - комісії лізингодавця (2% за дострокове розірвання договору фінансового лізингу);

4)310461,50 грн. - заборгованості по лізинговим платежам за виставленими рахунками, що складається з 103992,96 грн. - комісія лізингодавця без ПДВ, 76915,55 грн. - комісія лізингодавця з ПДВ та 129552,97 грн. - відшкодування вартості предмета лізигну, що нараховані в зв"язку з неналежним виконанням відповідача умов договору щодо здійснення оплати по виставленим позивачем рахунках;

5)25788,45 грн. - пені, яка нарахована відповідно до умов п.5.1 договору, яким передбачена відповідальність відповідача у випадку несвоєчасної сплати будь-якого платежу по договору, а саме пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки;

6)8608,80 грн. - додаткових витрат з ПДВ, нараховані позивачем на підставі п. 6.4 договору, яким передбачено, що у разі припинення або розірвання договору , всі витрати, пов"язані з вилученням предмета лізингу здійснюються за рахунок відповідача або відшкодовуються позивачу в повному обсязі;

7)11622,23 грн. - комісії лізингодавця з ПДВ (відсотки за користування грошима з 31.03.10 - 16.04.10 р.).

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог враховуючи наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі предмета лізингу у тимчасове володіння і користування відповідачу згідно акту приймання-передачі та дії відповідача по прийняттю предмета лізингу за визначеною ціною, та його частковий розрахунок свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по лізинговому платежу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Слід зазначити, що відповідно до умов договору термін оплати встановлений сторонами визначений графіком лізингових платежів.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг»Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від Лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Також, п.4. ч.І ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлює, що Лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доказами виникнення заборгованості відповідача є наявні в матеріалах справи акт приймання-передачі предмету лізингу в лізинг, банківська виписка по особовому рахунку позивача за період з 01.12.2006 р. по 31.08.2010 р., що підтверджує частковий розрахунок відповідача, актами вилучення предметів лізингу від 31.03.2010 р., направлення рекомендованої кореспонденції на адресу відповідача про розірвання договору фінансового лізингу та повернення предмету лізингу в зв'язку з несплатою лізингових платежів від 27.02.2007 р. та інші документи, надані позивачем на підтвердження своїх вимог.

Відповідно до ч. З ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідач доказів щодо проведення розрахунків з позивачем суду не надав.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 373834,87 грн. - відшкодування частини вартості предмета лізингу (суми непогашеної вартості); 255392,14 грн. - відшкодування частини вартості предмета лізингу (сума курсової різниці); 15101,45 грн. - комісії лізингодавця (2% за дострокове розірвання договору фінансового лізингу); 310461,50 грн. - заборгованості по лізинговим платежам за виставленими рахунками; 25788,45 грн. - пені, суд вважає доведеними та підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, пропорційно сумі задоволених вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення 8608,80 грн. - додаткових витрат з ПДВ, суд вважає недоведеними наявними в матеріалах доказами, так як позивачем не було надано доказів, щодо понесених ним витрат, відповідно до п. 6.4 договору, яким передбачено, що у разі припинення або розірвання договору, всі витрати, пов"язані з вилученням предмета лізингу здійснюються за рахунок відповідача або відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також позивачем, з посиланням на норми ст.536 Цивільного кодексу України, де вказано, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства та ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, була заявлена вимога про стягнення 11622,23 грн. - комісії лізингодавця з ПДВ (відсотки за користування грошима).

Проте дане посилання є хибним, так як відповідно до ч.1. ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до ч.1. ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1. ст.546 ЦК України).

Відповідно до норм ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Договором фінансового лізингу не передбачено стягнення відсотків за користування грошима.

Керуючись викладеним, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 11622,23 грн.- комісії лізингодавця з ПДВ (відсотки за користування грошима), задоволенню не підлягає.

          Керуючись ст.ст.11, 509, 551, 525-527, 536, 546, 547, 549, 610, 623 ЦК України, ст.4-3, 4-5, 22, 25, 28,30, 32, 34, 43, 49 ст.75, ст. 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, ст.ст. 173, 174, 193, 203 ГК України, Закону України «Про фінансовий лізинг», -

ВИРІШИВ :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватної агрофірми "Колос" (с.Червоне, Барський район, Вінницька область, 23063, код 25496829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, пр-т.Московський,9 , корп.5, офіс 101, код 34480657) 373834,87 грн. - відшкодування частини вартості предмета лізингу (суми непогашеної вартості); 255392,14 грн. - відшкодування частини вартості предмета лізингу (сума курсової різниці); 15101,45 грн. - комісії лізингодавця (2% за дострокове розірвання договору фінансового лізингу); 310461,50 грн. - заборгованості по лізинговим платежам за виставленими рахунками; 25788,45 грн. - пені; 9805,78 грн. - витрат на державне мито та 231,23 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

3.Відмовити в частині стягнення 8608,80 грн. - додаткових витрат з ПДВ, 11622,23 грн. - комісії лізингодавця з ПДВ (відсотки за користування грошима) .

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення направити сторонам.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 01 листопада 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (с.Червоне, Барський район, Вінницька область, 23063)