Рішення № 12011847, 25.10.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 жовтня 2010 р.           Справа 7/115-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра", м.Вінниця.

до: Вінницької міської ради.

про визнання частково недійсним рішення №2148 від 11.11.2008р.

Головуючий суддя О.О. Банасько

Судді П.А.Мельник

С.С.Тісецький

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники сторін:

позивача : не з'явився.

відповідача : Журавський О.А. - головний спеціаліст - юрисконсульт, довіреність № 16 видана 06.01.2010 року.

Викликаний в порядку ст.30 ГПК України: Управління Держкомзему у м.Вінниці Вінницької області - Богачук С.А., головний спеціаліст відділу правової роботи та із зверненнями громадян, довіреність б/н від 25.10.2010 року.

В С Т А Н О В И В :

16.06.2010 року до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра", м.Вінниця до Вінницької міської ради про визнання частково недійсним рішення № 2148 від 11.11.2008 року (п.п.17, 17.1).

Ухвалою від 21.06.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/115-10 та призначено до розгляду на 15.07.2010 року.

З огляду на неявку в судове засідання представника позивача, неподання представниками сторін в повному обсязі витребуваних судом доказів, а також з метою надання представниками сторін додаткових доказів розгляд справи було відкладено до 29.07.2010 року.

Крім того в судовому засіданні 29.07.2010 року оголошувались перерви до 05.08.2010 року та 11.08.2010 року.

В процесі розгляду справи встановлено, що остання відноситься до категорії справ значної складності враховуючи суперечність та неоднозначність судової практики вищих судових інстанцій при вирішенні аналогічних справ.

Виходячи з наведеного вище суддя звернувся до голови суду з заявою про створення колегії у складі трьох суддів для розгляду справи № 7/115-10.

Ухвалою голови господарського суду Вінницької області від 11.08.2010 року для розгляду справи № 7/115-10 створено колегію у складі головуючого судді Банасько О.О., суддів Мельника П.А., Тісецького С.С., що є підставою для розгляду справи заново.

Того ж дня колегією суддів справу № 7/115-10 було прийнято до провадження та призначено судове засідання на 07.10.2010 року.

Однак в судове засідання призначене на 07.10.2010 року представники сторін не з'явилися, документів витребуваних ухвалою від 11.08.2010 року не надали, причин неподання документів не повідомили.

Разом з тим, 07.10.2010 року до суду надійшла телеграма позивача, в якій останній просить відкласти розгляд справи на іншу дату посилаючись на термінове відрядження в м.Житомир.

Таким чином, в зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, неподання ними витребуваних доказів, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду справи на 20.10.2010 року.

20.10.2010 року представник позивача повторно в судове засідання не з'явився, документів витребуваних ухвалою від 07.10.2010 року не надав, причин неявки та неподання документів суду не повідомив.

В судовому засіданні розглянувши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представника відповідача колегія суддів з огляду на неявку в судове засідання представника позивача, неподання останнім доказів необхідних для вирішення даного спору по суті, а також з метою виклику в наступне судове засідання в порядку ст.30 ГПК України для дачі пояснень по суті спору представників управління Держкомзему у м.Вінниці Вінницької області та ДП "Центр Державного земельного кадастру" в особі Вінницької регіональної філії суд відклав розгляд справи до 25.10.2010 року.

Призначаючи судове засідання на 25.10.2010 року суд враховував необхідність у дотриманні строків розгляду спору встановлених ч.1 ст.69 ГПК України, із врахуванням того, що під час розгляду даної справи вже було продовжено строк вирішення спору на 15 днів у відповідності з приписами ч.3 ст.69 ГПК України.

Позивач в судове засідання призначене на 25.10.2010 року не з'явився, документів витребуваних ухвалою від 20.10.2010 року не надав.

При цьому суд констатує, що відповідач був належним чином поінформований про час і місце вказаного судового засідання виходячи з наступного.

З огляду на відносно невеликий часовий проміжок між засіданням 20.10.2010 року та 25.10.2010 року з метою належного повідомлення відповідача про час і місце наступного судового засідання його представнику (адвокату Болманенко О.О.) 25.10.2010 року було повідомлено телефонограмою про час і місце судового засідання.

Також суд зауважує, що 25.10.2010 року до суду надійшла телеграма від відповідача в якій останній просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату посилаючись на термінове відрядження в м.Житомир.

В судовому засіданні 25.10.2010 року оголошувалась перерва в межах цього ж дня з метою надання викликаними в порядку ст.30 ГПК України представниками управління Держкомзему у м.Вінниці Вінницької області та ДП "Центр Державного земельного кадастру" в особі Вінницької регіональної філії додаткових документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, представників управління Держкомзему у м.Вінниці Вінницької області та ДП "Центр Державного земельного кадастру" в особі Вінницької регіональної філії, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

30.03.2007 року 13 сесією 5 скликання Вінницької міської ради прийнято рішення за № 944 "Про затвердження проектів земелеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі земельних ділянок в оренду" (а.с.62, т.1).

Пунктом 1.3 вказаного рішення затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої по пров.Вчительському розробленого ЗАТ БТК "Світязь" ДП "Департамент земельного кадастру та геоінформаційних систем" на замовлення ТОВ "Надра".

Згідно п.4 цього ж рішення вирішено передати ТОВ "Надра" в оренду на період будівництва земельну ділянку по пров.Учительському площею 0,4169 га для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями.

Підпунктом 4.1 рішення визначено віднести земельну ділянку до категорії земель житлової та громадської забудови, а в підпункті 4.2 рішення передбачено в договорі оренди ряд обмежень (обтяжень).

В п.10 рішення вказано на те, що орендарям у 120-денний термін з моменту прийняття рішення слід подати договори оренди земельних ділянок без нотаріального посвідчення, додаткові угоди та реєстраційні справи до управління земельних ресурсів.

Як вбачається із матеріалів справи 29.05.2007 року між Вінницькою міською радою та ТОВ "Надра" було підписано договір оренди земельної ділянки, визначено розрахунок розміру орендної плати (а.с.52-55, т.1).

Також між сторонами було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки (без зазначення дати підписання), який погоджено начальником Вінницького міського управління земельних ресурсів та головним спеціалістом Вінницького міського управління земельних ресурсів.

В подальшому ТОВ "Надра" подало до міського управління земельних ресурсів заяву від 18.06.2007 року про отримання висновку на відповідність договору оренди земельної ділянки плошею 4169,00 кв.м. розташованій по пров.Учительському чинному законодавству та можливості його державної реєстрації. Вказана заява надійшла до Вінницького міського управління земельних ресурсів 21.06.2007 року, що вбачається із відбитку штемпеля на заяві (а.с.61, т.1).

За твердженням позивача, ним було надано всі необхідні для реєстрації договору оренди документи, однак про результати державної реєстрації договору оренди землі Вінницьке міське управління земельних ресурсів Держкомзему України не повідомило, рішення про відмову у державній реєстрації не надсилало.

11.11.2008 року 31 сесією 5 скликання Вінницької міської ради було прийнято рішення, крім іншого, визнати такими, що втратили чинність п.1.3, 4 рішення Вінницької міської ради від 30.03.2007 року № 944 про передачу в оренду ТОВ "Надра" земельної ділянки на пров.Учительському, площею 0,4169 га в зв'язку з невиконанням обмежень (обтяжень) передбачених п.4.2 та невиконанням п.п.10, 11 рішення Вінницької міської ради № 944 від 30.07.2007 року (п.17 рішення від 11.11.2008 року № 2148).

Пунктом 17.1 рішення Вінницької міської ради від 11.11.2008 року № 2148 вказано ТОВ "Надра" у місячний термін привести земельну ділянку у первинний стан.

Не погоджуючись із п.п.17, 17.1 рішення Вінницької міської ради від 11.11.2008 року № 2148 позивач звернувся з позовом до суду про визнання останніх недійсними.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на незаконність оспорюваного рішення посилаючись при цьому на те, що ним не було допущено порушень та обмежень (обтяжень) встановлених п.п.4.2, 10, 11 рішення Вінницької міської ради від 30.03.2007 року № 944.

Відповідач у відзиві, який надійшов до суду 15.07.2010 року, просить в задоволенні позову відмовити посилаючись на їх необґрунтованість.

При цьому відповідач, вказує на те, що оспорюване позивачем рішення прийнято у відповідності до чинного законодавства і не суперечить йому.

Також відповідач зазначає про те, що договір оренди від 29.05.2007 року не був зареєстрований належним чином всупереч вимогам земельного кодексу України. Окрім того, за твердженням відповідача, позивачем не було виконано обмежень (обтяжень) у вигляді належного утримання дороги і тротуару, закінчення будівництва протягом 3 років та укладення інвестиційної угоди та не надано доказів виконання п.10 рішення від 30.03.2007 року № 944.

В листі від 25.10.2010 року управління Держкомзему у м.Вінниці Вінницької області підтвердило факт звернення до нього 22.06.2007 року ТОВ "Надра" із заявою щодо отримання висновку про відповідність договору оренди законодавству України та можливості його державної реєстрації.

Також у вказаному листі зазначено наступне:

- 22.06.2007 року управлінням було надано позитивний висновок (вих.№ 898/06-3), однак докази його вручення чи надіслання ТОВ "Надра" в управління відсутні;

- клопотань щодо невидачі висновку від ТОВ "Надра" не надходило;

- судових спорів з приводу невидачі висновку з ТОВ "Надра" немає;

- наявність у позивача оригіналу проекту договору оренди та реєстраційної картки земельної ділянки дають підстави вважати, що реєстраційну справу разом із позитивним висновком отримано представником ТОВ "Надра" для подальшої передачі на державну реєстрацію в Вінницький міський відділ Вінницької регіональної філії ДП "Центр ДЗК".

В свою чергу ДП "Центр ДЗК" в особі Вінницької регіональної філії листом від 25.10.2010 року № 6725 повідомило про те, що з травня 2007 року до 25.10.2010 року ніяких письмових заяв (клопотань) про державну реєстрацію договору оренди землі від 29.05.2007 року по земельній ділянці розташованій по пров.Учительському м.Вінниці ні від Вінницької міської ради ні від ТОВ "Надра" не отримувало і інформація в Книзі реєстрації договорів оренди про його державну реєстрацію відсутня.

Також судом встановлено, що 11.11.2009 року ТОВ "Надра" вже зверталось до господарського суду Вінницької області з аналогічним предметом позовних вимог (щодо визнання частково недійсним рішення Вінницької міської ради № 2148 від 11.11.2008 року).

Ухвалою від 09.02.2010 року у справі № 13/147-09 позов було залишено без розгляду.

В подальшому позивач відмовився від апеляційної скарги в зв’язку з чим ухвалою від 01.06.2010 року Житомирський апеляційний господарський суд прийняв відмову від апеляційної скарги.

Матеріали справи № 13/147-09 оглядались в судовому засіданні 25.10.2010 року.

Із оглянутих матеріалів справи № 13/147-09 вбачається, що суд при розгляді вказаної справи оглядав оригінали договору оренди земельної ділянки від 29.05.2007 року, акт прийому-передачі, реєстраційна картка земельної ділянки серія АБВ № 110190 тощо.

З врахуванням встановлених обставин справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступних міркувань.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Главою 19 Земельного кодексу України визначено підстави для набуття права на землю громадянами та юридичними особами.

Згідно статті 93 вказаного Кодексу земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 116 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Наведеною нормою врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах повноважень встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 124 цього Кодексу та статті 16 Закону України "Про оренду землі" передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативним актом, що визначає повноваження органів місцевого самоврядування, у тому числі і міської ради, є Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до статті 2 якого місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Рішення органу місцевого самоврядування є обов’язковим до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Згідно з абзацами 6 та 7 п.4.1 і абзацу 4 п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 системний аналіз положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Отже, органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Разом з тим, в абзацах 5 і 6 п.5 мотивувальної частини згаданого рішення Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання .

Як встановлено судом, оспорюваним рішенням було, крім іншого, визнано таким, що втратило чинність п.1.3 рішення Вінницької міської ради від 30.03.2007 року № 944, яким як вказувалось вище затверджено проект землеустрою.

Разом з тим, аналіз ст.123 Земельного кодексу України на момент прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою (30.03.2007 року) на відміну від редакції вказаної статті станом на момент розгляду справи свідчить про те, що затвердження проекту землеустрою не розглядалось невід’ємною частиною рішення про надання земельної ділянки в оренду (ч.6 ст.123 ЗК України в редакції станом на 30.03.2007 року).

При цьому факт затвердження проекту землеустрою не розглядався безумовною підставою для прийняття рішення про надання земельної ділянки в користування, що вбачається із ч.9 ст.123 ЗК України в редакції станом на 30.03.2007 року, згідно якої відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.

Підставою для передачі в оренду земельної ділянки згідно приписів ст.123 Земельного кодексу України в редакції станом на 30.03.2007 року слугувало рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за проектом відведення такої ділянки.

В подальшому редакція ст.123 Земельного кодексу України зазнала змін і станом на момент прийняття оскаржуваного рішення ч.10 цієї статті передбачала, що рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється: затвердження проекту відведення земельної ділянки; вилучення (викуп) земельних ділянок у землекористувачів (землевласників) із затвердженням умов вилучення (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки.

Виходячи з наведених вище приписів законодавства і встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що рішення Вінницької міської ради від 30.03.2007 року № 944, в частині пункту 1.3 про затвердження проекту землеустрою не потребувало від позивача вчинення будь-яких дій по його виконанню, тому що вичерпало свою дію фактом його затвердження і як ненормативний правовий акт одноразового застосування не може бути скасований відповідачем після його виконання.

Стосовно решти позовних вимог позивача (про визнання недійсним п.17 рішення Вінницької міської ради від 11.11.2008 року № 2148 в частині визнання таким, що втратив чинність п.4 рішення Вінницької міської ради від 30.03.2007 року № 944 та п.17.1) суд з огляду на неодноразову неявку в судові засідання представника позивача, неподання ним витребуваних доказів, дійшов висновку про їх залишення без розгляду відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України виходячи з наступних міркувань.

У роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України" вказано, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;

- позивач не подав витребувані документи без поважних причин чи не направив свого представника в засідання господарського суду.

Як вказувалось вище, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на незаконність прийнятого відповідачем рішення та виконання поккладених ним покладених на нього оспорюваним рішенням обтяжень (в тому рахунку і подання документів на реєстрацію). Окрім того, позивач вказував на те, що на земельній ділянці, яка була надана йому в оренду знаходяться об'єкти незавершеного будівництва, які належать йому на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 18.04.2005 року тощо.

Слід зауважити, що з метою з'ясування фактичних обставин спору суд вимагав від позивача надати ряд доказів на підтвердження викладеного у позовній заяві, серед яких наступні: докази в підтвердження виконання п. 19 договору оренди земельної ділянки від 29.05.2007 року; докази подання заяви про державну реєстрацію договору оренди до управління земельних ресурсів (поштові квитанції, повідомлення про вручення поштового відправлення тощо); письмове пояснення в якому обґрунтувати можливість укладення договору купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва, необхідність його нотаріального посвідчення та державної реєстрації і докази, які підтверджують належність його предмету продавцю; рішення міськвиконкому від 09.01.1986 року № 4, від 10.07.1986 року № 322/2, від 24.04.1987 року № 338/3, від 13.05.1986 року № 221/4; письмове пояснення в якому вказати, що саме було предметом договору купівлі-продажу від 18.04.2005 року і чи являється вказане майно рухомим чи нерухомим; докази, які підтверджують належність ТОВ "Надра" на праві власності майна, яке знаходиться по пров. Учительському (реєстраційні посвідчення, витяги з Реєстру прав власності тощо).

У відповідності зі ст. 115 ГПК України виконання рішень, ухвал, постанов суду на всій території України є обов'язковим.

Слід вказати, що відповідно до ст.43 ГПК України судочинство в господарських судах України здійснюється на засадах змагальності, а сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття 33 України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи позивач надав докази подачі до управління земельних ресурсів лише заяви про надання висновку.

В свою чергу доказів подання інших документів необхідних для реєстрації договору оренду до управління Держкомзему у м.Вінниці Вінницької області, в т.р. реєстраційної справи, договору оренди, реєстраційної картки позивачем не надано.

При цьому судом встановлено, що оригінали договору оренди та реєстраційної картки знаходились у позивача (матеріали справи № 13/147-09).

Разом з тим, судом встановлено, що управління Держкомзему у м.Вінниці Вінницької області посилаючись на видачу позитивного висновку позивачу, без якого проведення державної реєстрації неможливе, належних та допустимих доказів цього не надало.

З’ясування вказаної обставини має суттєве значення, адже передача такого висновку позивачу може свідчити про те, що непроведення реєстрації договору оренди сталось з його вини.

Водночас відсутність доказів передачі такого висновку позивачу свідчить про те, що ним було виконано покладений на нього п.10 рішення від 30.03.2007 року № 944 обов'язок щодо подачі договорів оренди та реєстраційних справ до управління земельних ресурсів.

Разом з тим незважаючи на неодноразові вимоги, які суд викладав у своїх ухвалах щодо надання відповідних доказів останні залишились невиконаними.

За вказаних обставин суд вбачає, що позивач без поважних причин не подав витребувані судом матеріали необхідні для вирішення спору, оскільки поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами.

Крім того слід врахувати, що відповідно до ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Як вбачається, позовна заява надійшла до суду 16.06.2010 року.

З моменту порушення провадження у даній справі було проведено 7 судових засідань, із яких лише в двох судових засіданнях брав участь представник відповідача (29.07.2010 року та 11.08.2010 року).

Слід вказати, що ухвалою від 11.08.2010 року для розгляду даної справи було створено колегію суддів.

Відповідно до підпункту 15 п.3.3 Прикінцевих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453 частини третю - п'яту статті 69 замінено однією частиною такого змісту: "У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів".

За клопотанням відповідача розгляд справи було продовжено на 15 днів.

Виходячи з того, що термін вирішення спору збігає 26.10.2010 року суд позбавлений можливості ще раз відкласти розгляд справи.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

Неподання витребуваних доказів по справі позбавляє суд можливості, у відповідності зі ст.ст. 43, 75 ГПК України, повно, всебічно та об'єктивно оцінити докази, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку часткове задоволення позову щодо скасування п.1.3 рішення Вінницької міської ради від 30.03.2007 року № 944 рішенням від 11.11.2008 року № 2148 з врахуванням залишення без розгляду решти позовних вимог з мотивів наведених вище.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Принагідно суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.81 ГПК України позивач має право знову звернутися із позовними вимогами до господарського суду в загальному порядку після усунення обставин, що зумовили їх залишення без розгляду.

Розглядаючи даній спір за правилами господарського судочинства суд взяв до уваги позицію викладену у постановах Вищого господарського суду України від 09.09.2010 року у справі № 6/152а, від 09.09.2010 року у справі № 5/304-09, від 14.09.2010 року у справі № 07/309, від 22.09.2010 року у справі № 7/39, від 05.10.2010 року у справі № 41/66а.

25.10.2010 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, п.5 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 87. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним п.17 рішення Вінницької міської ради від 11.11.2008 року № 2148 в частині визнання таким, що втратив чинність п.1.3 рішення Вінницької міської ради від 30.03.2007 року № 9443.

3. Стягнути з Вінницької міської ради, вул.Соборна, 59, м.Вінниця, 21100 (ідентифікаційний код - 21727686) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Надра", вул.П.Запорожця, 46А, м.Вінниця, 21000 (ідентифікаційний код-31474090) - 42 грн. 50 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 118 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Позов в решті позовних вимог залишити без розгляду.

6. Копію рішення надіслати позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.           

Суддя

судді Мельник П.А.

Тісецький С.С

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 02 листопада 2010 р.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. П.Запорожця, 46А, м. Вінниця, 21000.