Постанова № 12011735, 23.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 вересня 2010 року письмове провадження № 2а-8296/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Кам'яний"

простягнення податкового боргу в сумі 2 035,27грн. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення податкової заборгованості в розмірі 2035,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначений борг виник внаслідок набуття статусу податкового боргу визначеним позивачем податкового зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Позивач просив суд примусово стягнути з відповідача податкову заборгованість в розмірі 2035,27 грн. шляхом зарахування коштів на відповідні рахунки.

Представник відповідача до суду не прибув, відзиву на позов не надав. Надіслані йому за адресою, що міститься в державному реєстрі позовні матеріали та повістки повернулися до суду із відміткою про відсутність номера в адресі, за якою вони надсилалися.

Відповідно до ч.8 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що відповідач був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника у письмовому провадженні.

Відповідно до ст.ст. 122 та 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Позивачем за результатами проведеної перевірки було донараховано відповідачу податкові зобовязання з податку на додану вартість на суму 170 грн., на суму 272,60 грн. (податкове повідомлення-рішення № 0009291502 від 24.06.2009), (податкове повідомлення-рішення №0008281502/0 від 21.07.2008), на суму 510 грн. (податкове повідомлення-рішення № 0008291502/0 від 21.07.2008). Вказані податкові повідомлення-рішення не були вручені відповідачу та були розміщені на дошці податкових оголошень, що підтверджується наявними у справі копіями актів.

Також за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати відповідачем податку на прибуток позивач податковими повідомленнями рішеннями від 21.07.2008 форми «Ш»нараховане відповідачу податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 23,10 грн. та № 0007821501/0 податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 71,20 грн.

Зазначені вище податкові зобовязання відповідачем погашені та оскаржені не були.

Позивачем були виставлені відповідачу перша та друга податкові вимоги від 04.08.2008 № 1/2197 та від 11.09.2008 № 2/2690 на суми 1015,27 грн.

Відповідачем не було сплачено податкового боргу, що виник внаслідок нарахованих позивачем податкових зобовязань та штрафних санкцій.

Відповідно до п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу" державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Порядок звернення стягнення на майно платника податків в рахунок погашення податкового боргу визначено Законом України "Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно з п.3.1.1 ст.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача суму податкового боргу в розмірі 2 03527 грн.

У той же час, як зазначено вище, чинним законодавством передбачено спеціальну процедуру стягнення з платника податків податкового боргу, а саме шляхом звернення стягнення на його активи.

У звязку з цим згідно зі ст. 8 цього Закону з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.

Відповідно до ст.9 зазначеного Закону адміністративний арешт активів платника податків (далі - арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Відповідно до п.п. 10.1.1 п.10.1 ст.10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Позивачем з огляду на приписи п.1.7 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не вказано на які саме активи відповідача має бути звернуто стягнення, крім того, викладено позовну вимогу без дотримання правил, викладених у п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу" та п.3.1.1 ст.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Разом з тим, на запитання суду щодо того які саме заходи були вжиті для погашення податкового боргу, які активи внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та про результати розшуку активів, позивач не зміг надати відповіді.

Вказані докази мають значення для розгляду справи, оскільки саме дії податкового органу, а не судове рішення само по собі, мають значення для досягнення суспільно важливої мети - примусового стягнення податкового боргу, забезпечення неухильного виконання податкового законодавства. Надання таких доказів є обовязком субєкта владних повноважень позивача по справі, оскільки підтверджує дотримання встановленої законодавством процедури звернення стягнення на активи та принципів вчинення дій органом владних повноважень (ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України) та дотриманням вимог п.4 ч.1 ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України в частині викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Таким чином судом встановлено, що позивач не виконав вимог вищезазначених статей, спрямованих на погашення податкового боргу відповідача.

Одночасно, задоволення судом вимоги позивача саме про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 2035,27 грн. потягне за собою протиправний перерозподіл компетенції суб'єктів владних повноважень в податкових правовідносинах шляхом безпідставного покладення функцій податкового органу щодо адміністрування податків на Державну виконавчу службу та звільнення податкового органу від реалізації встановленої законом компетенції з розшуку та визначення активів, на які може бути звернено стягнення в рахунок погашення податкового боргу, з контролю податкової застави та здійснення, у разі необхідності, адміністративного арешту активів або списання податкового боргу.

Згідно з п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст.3 цього Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Отже, компетенція державного виконавця в частині здійснення заходів з погашення податкового боргу обмежується виконанням виключно передбачених в ст.3 зазначеного Закону виконавчих документів.

Крім того, зазначена вище ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" повноважень державного виконавця щодо стягнення податкових платежів не передбачає.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача непогашеного податкового боргу.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що невірно обраний позивачем спосіб реалізації наданої йому компетенції, однак, не може звільняти платника податків (зборів) від обовязку своєчасно вносити їх до відповідного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач по справі, як субєкт владних повноважень, частково виконав покладений на нього обовязку щодо доказування, а саме обґрунтував наявність у відповідача непогашеного податкового боргу.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва задовольнити частково.

Звернути стягнення на активи Товариства з обмеженою відповідальністю „Київ Камяний" (Ідентифікаційний код 32454494) з метою погашення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 2035,27 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Р.О. Арсірій