Ухвала суду № 120112342, 01.07.2024, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13321/23

1-кс/308/3784/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваної ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Закарпатській області про зміну запобіжного заходу відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Вільшинки, Перечинського району, Закарпатської області, мешканки АДРЕСА_1 , раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191; ч. 4 ст. 191; ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України

ВСТАНОВИВ:

на розгляд слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло вищевказане клопотання про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою строком до 60 діб у межах строку досудового розслідування.

Клопотання обґрунтоване тим, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час з покладеними додатковими обов`язками не є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.

Як стверджується у клопотанні,встановлені під час досудового розслідування обставини та зібрані докази, свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень. Крім того, сторона обвинувачення вважає наявними ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, та стверджує про неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення заявленого клопотання по суті, слідчий суддя встановив таке.

Витягом із ЄРДР №12023070000000040 від 15.02.2023 підтверджується, що ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191; ч. 4 ст. 191; ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

04.03.2024 у вказаному кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 191; ч. 4 ст. 191; ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Зі змісту повідомленої підозри слідує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 191 КК України, а саме у розтраті чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, ч. 4 ст. 191 КК України, у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, в умовах воєнного стану, ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 366 КК України, тобто у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше службове підроблення, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Ухвалою від 20.06.2024 слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області відсторонив підозрювану від посади голови Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області строком до 04.07.2024.

Постановляючи означену ухвалу, слідчий суддя виходив із того, що згідно з рішенням Оноківської сільської ради від 18.11.2020 №2-І-VIII «Про початок повноважень Оноківського сільського голови ОСОБА_6 » підозрювана являється головою Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.

Згідно з пунктом 2 названого рішення Оноківської сільської ради вирішено вважати підозрювану такою, що вступила на посаду.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.05.2024 по справі №308/4227/23 відносно підозрюваної ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладення додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, який у подальшому було продовжено згідно з ухвалою слідчого судді від 27.05.2024.

Ухвалою від 27.06.2024 слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області задовольнив клопотання сторони обвинувачення та продовжив строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до 6 місяців, тобто до 04.09.2024.

Слідчий суддя, вирішуючи подане клопотання сторони обвинувачення, дійшов до такого висновку.

Відповідно до приписів ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

За змістом ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Частиною 2 ст. 182 КПК України передбачено, що домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до положень ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які: 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За правилами ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені ч.ч. 5 та 6 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно з ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

У справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

За таких обставин слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу.

За обставин цього клопотання слідчий суддя поділяє позицію сторони обвинувачення про обґрунтованість підозри, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Поряд із цим, слідчий суддя звертає увагу на те, що питання застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу вже було предметом апеляційного перегляду, тобто обґрунтованість підозри вже аналізувалася судами раніше.

Резюмуючи дослідження обґрунтованості поданого клопотання, слідчий суддя зазначає про необхідність здійснення аналізу наявності ризиків, які персоніфіковані стороною обвинувачення у поданому клопотанні.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених статтею 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження, як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Слідчий суддя звертає увагу на те, що санкція найтяжчого кримінального правопорушення, вчинення якого інкриміновано підозрюваному, передбачає допустимість застосування покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, тобто за правилами ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, детерміноване ч. 4 ст. 191 КК України, є тяжким злочином.

Наведені обставини, на переконання слідчого судді, можуть психологічно вплинути на особу підозрювану та при цьому спонукати її до переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Підсумовуючи викладене, слідчий суддя вважає доведеним існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя, беручи до уваги той факт, що підозрювану відсторонено від займаної посади голови сільської ради, критично оцінює посилання сторони обвинувачення на ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, для цілей розгляду та вирішення клопотання про зміну запобіжного заходу.

На переконання слідчого судді, застосування запобіжного заходу у вигляді відсторонення підозрюваної від займаної посади та продовження строку її відсторонення є достатніми для нівелювання означеного ризику.

Доказів наявності інших ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчим суддею не встановлено.

Слідчий суддя бере до уваги приписи ст. 178 КПК України, за якими при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3)вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4)міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5)наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6)репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7)майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8)наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9)дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10)наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11)розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12)ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

У цьому аспекті слідчий суддя бере до уваги те, що підозрювана раніше не судима, має постійне місце проживання та роботи.

Одночасно зі встановленням обставин, що зумовлюють існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, чинне законодавство зобов`язує слідчого суддю перевірити також можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу до особи.

Слідчий суддя вважає, що крім наявної обґрунтованої підозри, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відповідає характеру та тяжкості інкримінованих підозрюваній кримінальних правопорушень, а тому, беручи до уваги, особу підозрюваної, слідчий суддя доходить до висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу на тримання під вартою.

Слідчий суддя вказує на те, що стороною обвинувачення не доведено, що обставини, на які посилається сторона обвинувачення та які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, самі по собі дають підстави для висновку про те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладення додаткових обов`язків буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.

Обставин, які існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати, у клопотанні не наведено та в судовому засіданні таких не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 290 КПК України підставою для завершення досудового розслідування є визнання зібраних під час досудового розслідування доказів достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, про що прокурор або слідчий, за погодженням прокурора, повідомляє сторону захисту та надає їй доступ до матеріалів досудового розслідування.

Слідчий суддя бере до уваги неможливість завершення досудового розслідування з огляду на наявність потреби в проведенні ряду слідчих та процесуальних дій.

Підсумовуючи викладене у сукупності, слідчий суддя доходить до висновку про необхідність часткового задоволення внесеного клопотання шляхом продовження дії попереднього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із покладенням додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Строк дії ухвали слід визначити до 2 місяців із урахуванням положень ч. 4 ст. 115 КПК України, згідно з якими при обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Крім того, за змістом ч. 7 ст. 115 КПК України при обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.

Керуючись ст.ст. 176-179, 181, 194, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Закарпатській області відмовити про зміну підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу із домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою повністю.

Продовжити діюзастосовного допідозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце постійного проживання, а саме АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду в період доби з 23 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. ранку наступної доби.

Покласти на підозрювану ОСОБА_4 такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу, кожного разу у визначений ними час;

- не відлучатися за межі Ужгородського району Закарпатської області, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого судді або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали та додаткових обов`язків визначити до 2 місяців, тобто до 02.09.2024.

Ухвалу про продовження строку дії домашнього арешту передати для виконання органу поліції за місцем проживання підозрюваної ОСОБА_4 .

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваної, яка перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1