Постанова № 12010593, 03.08.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.08.10Справа №2а-8224/10/10/0170 16:55 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Лєбєдєвої О.М.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Горохова А.К., представник по довіреності №12/10-0 від 13.01.2010 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Европродукт"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання неправомірними дій відповідача, визнання протиправним та скасування рішення та спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Европродукт" - позивач - 24 червня 2010 року звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим відповідач про визнання дій по неприйняттю податкових декларацій з податку на додану вартість від позивача незаконними; зобовязання ДПІ в м. Сімферополі АР Крим прийняти податкові декларації з податку на додану вартість позивача за березень 2010 року та за квітень 2010 року з моменту їх поштового відправлення з 16.06.2010 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач намагався нарочним надати до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим податкові декларації з податку на додану вартість за березень, квітень та травень 2010 року, однак працівники податкового органу без наявності поважних причин зазначені податкові декларації не прийняли. Як вказав позивач, він був змушений направити податкові декларації відповідачу поштою. Позивач вважає, що податковий орган був зобовязаний прийняти вказані податкові декларації, у звязку з чим просить суд визнати незаконними дії відповідача з неприйняття податкових декларацій та зобовязати податковий орган їх прийняти.

Заявою від 25.06.2010 року, що надана до суду 29.06.2010 року, позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати дії по неприйняттю податкових декларацій з податку на додану вартість від позивача незаконними; зобовязати ДПІ в м. Сімферополі АР Крим прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість позивача за квітень 2010 року з моменту її поштового відправлення з 16.06.2010 року; прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість позивача за травень 2010 року з моменту її поштового відправлення з 24.06.2010 року. Зазначена заява мотивована тим, що аналогічним чином ДПІ в м. Сімферополі АР Крим не прийнято податкову декларацію позивача за травень 2010 року.

Заявою від 02.08.2010 року, що надійшла до суду 03.08.2010 року, позивач знову уточнив позовні вимоги та просить суд визнати незаконними дії ДПІ в м. Сімферополі АР Крим по невизнанню податковими поданих ПП «Европродукт» декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень та травень 2010 року; визнати недійсними рішення ДПІ в м. Сімферополі АРК у формі повідомлень №23591/10/15-2 від 03.06.2010 року та №29229/10/28-4 від 01.07.2010 року; зобовязати ДПІ в м. Сімферополі АР Крим відобразити основні показники поданих ПП «Европродукт» податкових декларацій з податку на додану вартість за березень 2010 року з 20 квітня 2010 року, за квітень 2010 року з 16 червня 2010 року, за травень 2010 року за 24 червня 2010 року в особовому рахунку підприємства. Вказана заява мотивована тим, що податкові декларації позивача з ПДВ за березень, квітень та травень 2010 року не визнані податковим органом податковими деклараціями у звязку з відсутністю прочерку в графі декларації «e-mail». Позивач зазначає, що проставлення у вказаній графі прочерку призводить до збою в програмі формування звіту та неможливості його належного формування і збереження. Крім того, позивач зазначає, що раніше податкові декларації позивача приймались ДПІ в м. Сімферополі АР Крим без заперечень стосовно відсутності вказаного прочерку.

У судове засідання представник позивача не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією (поштове повідомлення а.с.18), до судового засідання надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (наявне в матеріалах справи), в якому позивач просить уточнені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і вважає дії ДПІ в м. Сімферополі АР Крим законними та обґрунтованими, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані у судовому засіданні 03.08.2010 року. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує правомірність дій відповідача та направлених повідомлень про невизнання податкових декларацій тим, що дії відповідача ґрунтуються на вимогах Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ. Відповідач також стверджує, що відносно податкових декларацій позивача ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ніяких рішень не приймалось, направлені позивачу повідомлення не можуть вважатися рішеннями субєкта владних повноважень.

Суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та розглянути справу у відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами та з врахуванням пояснень, наданих представником позивача у попередніх судових засіданнях, відповідно до ст.128 КАС України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «Европродукт» (код ЄДРПОУ 34946814, юридична адреса: 95493, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна, б.10г) зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 23 лютого 2007 року, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису про державну реєстрацію 18821020000011506 - а.с.8, 9). Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість, що представниками позивача та відповідача не оспорювалось та не заперечувалось.

Суд зазначає, що станом на дату розгляду справи позивач перебуває на обліку в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, що представниками позивача та відповідача також не оспорювалось та не заперечувалось.

Як зазначив позивач в тексті позовної заяви та підтвердив представник позивача у судових засіданнях ним неодноразово здійснювались заходи щодо подання податкових декларацій з податку на додану вартість за березень та квітень 2010 року до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим своєчасно шляхом передачі її безпосередньо працівникам податкового органу, однак, працівники ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, посилаючись на різні обставини (зокрема, зайнятість, перебування відповідального працівника у відпустці), відмовляли в прийнятті зазначених податкових декларацій. Аналогічним чином у працівників позивача податковим органом не було прийнято нарочним податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року.

У звязку з викладеним, позивач був змушений направити вказані податкові декларації з податку на додану вартість за березень та квітень 2010 року до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим поштою. Суд зазначає, що направлення вказаних податкових декларацій до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим 16.06.2010 року підтверджується описом вкладення до цінного листа та квитанцією пошти №3895 від 16.06.2010 року (а.с.11). Крім того, позивачем до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим було направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, яку позивач направив відповідачу поштою цінним листом з описом вкладення 24.06.2010 року (що підтверджено описом включення до цінного листа з відбитком поштового штемпелю а.с.15).

Суд зазначає, що представником відповідача відомості про неприйняття від працівників позивача зазначених податкових декларацій з податку на додану вартість не спростовані; будь-яких доказів стосовно неподання представниками позивача податкових декларацій з ПДВ за березень, квітень та травень 2010 року до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим нарочним у зазначені позивачем строки представником відповідача не надано.

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не спростовані доводи позивача про неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість ПП «Европродукт» за березень, квітень та травень 2010 року.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що ДПІ в м. Сімферополі АР Крим листом (повідомлення) від 03.06.2010 року №23591/10/15-2 (наявний в матеріалах справи) повідомила позивача про те, що надані ПП «Европродукт» податкові декларації з ПДВ за березень та квітень 2010 р. (вх. від 02.06.2010 р.) за рішенням робочої групи в рамках проведення операції “Бюджет” не визнані як податкові декларації. Суд зазначає, що даним листом ДПІ в м. Сімферополі АР Крим також повідомлено про те, що ПП «Европродукт» віднесено до «категорії високого ризику». Разом з тим, під час дослідження листа від 03.06.2010 року судом встановлено, що він не містить пропозиції про надання позивачем нових податкових декларацій з податку на додану вартість за березень та квітень 2010 року з виправленими показниками.

Судом також встановлено, що листом (повідомлення) від 01.07.2010 року №29229/10/28-4 (наявний в матеріалах справи) ДПІ в м. Сімферополі АР Крим повідомила позивача про те, що надана поштою пізніше строку податкова декларація з ПДВ за травень 2010 року не визнана податковою декларацією відповідно до п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ у звязку з тим, що при заповненні та подачі податкової декларації з ПДВ за травень 2010 р. був порушений порядок її заповнення, встановлений пп.3.3, 4.3 Порядку заповнення та подачі податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, а саме: в даній декларації не зазначені обовязкові реквізити, передбачені рядком «06» заголовної частини декларації. Відповідачем в даному листі ПП «Европродукт» запропоновано надати до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим податкову декларацію згідно з вимогами зазначеного Порядку з заповненням всіх обовязкових реквізитів.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд зазначає, що пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. №1251-XII встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (надалі - Закон №2181) встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту “б”пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 - податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. №168/97-ВР податковим періодом є один календарний місяць. Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Тобто Законом встановлено вичерпний перелік обставин, за яких податкова декларація може бути не визнана такою контролюючим органом: 1 - коли в ній не зазначено обовязкових реквізитів, або 2 - її не підписано відповідними посадовими особами, або 3 - не скріплено печаткою.

Суд зазначає, що форма податкової декларації з податку на додану вартість та Порядок її заповнення і подання затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. №166 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 р. за №250/2054).

Згідно з затвердженою зазначеним наказом формою декларації у рядку 6 платник податку має зазначити своє місцезнаходження, поштовий індекс, телефон, факс, е-mail.

Як вбачається з наданої позивачем під час розгляду справи податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року, в ній дійсно не зазначено е-mail позивача та відповідна графа не прокреслена. Разом з тим, як свідчить текст податкової декларації позивача з податку на додану вартість за травень 2010 року вона підписана відповідними посадовими особами та скріплена печаткою позивача, що представником відповідача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Суд зазначає, що відповідач в повідомленні №29229/10/28-4 від 01.07.2010 року посилається на порушення позивачем вимог п.3.3, п.4.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до вимог п.3.3 зазначеного Порядку декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк. Згідно з п.4.3 Порядку податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

При цьому зазначеним наказом, а також Законом №2181 не визначено поняття “обовязкові реквізити податкової декларації” (зокрема, податкової декларації з податку на прибуток підприємства).

Суд зазначає, що приймання та реєстрація документів податкової звітності від платників податків; перенесення інформації з документів податкової звітності на паперових носіях до електронних баз податкової звітності; перенесення інформації, наданої платниками податків в електронному вигляді, до електронних баз податкової звітності; проведення автоматизованих перевірок документів податкової звітності, зокрема звірка даних документів податкової звітності з інформацією відповідних реєстрів, переліків тощо, згідно з наданими технічними завданнями; верифікації даних податкової звітності, наданої на паперових носіях, що переносяться до КОР платників податків; перенесення показників про нараховані суми з електронних баз податкової звітності до КОР платників податків; контроль за даними при перенесенні сум з баз податкової звітності до КОР платників податків; обробки податкової звітності (у тому числі поданої в електронному вигляді), дані з якої не заносяться до КОР платників податків; формування та передачі реєстрів на основі обробленої податкової звітності; оформлення і передачі для збереження паперових носіїв податкової звітності; адміністрування системи приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності здійснюються органами державної податкової служби в порядку, встановленому Методичними рекомендаціями щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (додаток 1 до наказу ДПА України від 31.12.2008 р. №827 надалі Методичні рекомендації №827).

Відповідно до п.2 зазначених Методичних рекомендацій податкова звітність - сукупність документів, що подаються платниками податків до органів державної податкової служби у строки, встановлені законодавством, на підставі яких здійснюються нарахування та/або сплата податків, зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з пунктом 4.5 Методичних рекомендацій №827 якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про невизнання податкової звітності є: відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється); відсутність скріплення печаткою підписів платника податків; відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа; відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.

У таких випадках працівники підрозділів ведення та захисту податкової звітності повинні в усній формі попередити платника податків про виявлені недоліки і наслідки прийняття органами ДПС такої податкової звітності і запропонувати надати нову, оформлену належним чином. Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп "ОТРИМАНО, попереджено про можливість невизнання" (зразок штампа наведено у додатку 1 до Методичних рекомендацій). Платнику податків у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання) структурним підрозділом, до функцій якого належить приймання податкової звітності, надсилається повідомлення про невизнання ОДПС декларації як податкової із зазначенням підстав та пропозицією надати нову, оформлену належним чином (пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181).

Разом з тим, згідно з пунктом 4.4 Методичних рекомендацій №827 передбачено, що працівники ОДПС при прийманні податкової звітності на паперових та електронних носіях з доданням роздрукованих оригіналів контролюють наявність: підписів посадових осіб; печатки платника податків; обов'язкових реквізитів; обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації.

У цьому контексті під обов'язковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України" або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою. Для звітів, у яких це передбачено формою: звітний (податковий) період, що уточнюється, у разі надання платником податків уточнюючого розрахунку; ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію для платників ПДВ.

На підставі викладеного, суд зазначає, що до обовязкових реквізитів податкової декларації згідно з зазначеним наказом Державної податкової адміністрації України не відноситься е-mail платника податку.

Крім того, як свідчить копії податкових декларацій позивача за лютий-квітень 2010 року (наявні в матеріалах справи), в зазначених податкових деклараціях графа «е-mail» позивачем також не заповнена і не прокреслена, однак під час невизнання податкових декларацій позивача з ПДВ за березень та квітень 2010 року відповідачем зазначена обставина не враховувалась, а податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2010 року взагалі була прийнята позивачем без заперечень.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що зазначення е-mail та прокреслення у відповідній графі не є обовязковим реквізитом податкової декларації з податку на додану вартість та відсутність прокреслення в зазначеній графі не може слугувати підставою для невизнання податкової звітності позивача (зокрема, податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року) податковою декларацією.

Стосовно невизнання відповідачем податковими деклараціями податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за березень 2010 року та за квітень 2010 року суд зазначає наступне.

Подання податкової декларації з податку на додану вартість передбачено Законом України "Про податок на додану вартість". З прийняттям вказаного Закону та в силу повноважень, передбачених ст.8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ДПА України починаючи з 1997 року було затверджено форму податкової декларації з ПДВ та Порядок її заповнення і подання наказом ДПА України від 30.05.1997 року.

В силу п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Підпункт п.4.1.2 п.4.1 ст.4 вказаного Закону містить вичерпний перелік підстав, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація. Право же привласнювати декларації статус “не визнана як податкова декларація” з підстав інших, ніж встановлено законом, чинним податковим законодавством України не передбачено.

В той же час, ч.2 ст.19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 7.2.8 пунктом 7.2 статтею 7 Законом України "Про податок на додану вартість" визначено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Пунктом 10.6 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що форми декларації та податкових розрахунків з цього податку встановлюються відповідно до закону.

Проаналізувавши положення Закону України "Про податок на додану вартість", суд встановив, що безпосередньо цим законом форму та порядок заповнення декларації з податку на додану вартість не встановлено. Вищевказана норма (пп. 7.2.8 Закону України №168/97-ВР) є відсильною до інших законів, тому при визначенні правомірності положень наказу ДПА України, яким затверджено форму та порядок подання декларації з ПДВ, потрібно розглядати в сукупності норми законодавчих актів, які передбачають та встановлюють таку форму чи порядок або визначають компетенцію органу, який наділений правом встановлювати таку форму і порядок заповнення декларації.

Разом з тим, суд зауважує, що приписами пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону 2181-ІІІ чітко встановлено випадки, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація. Отже суд вважає, що з боку відповідача є неприпустимим виходити за коло передбачених законом підстав при наданні оцінки поданим деклараціям.

Отже, зважаючи на визначення саме ДПА України переліку обовязкових реквізитів податкової декларації з податку на додану вартість своїми наказами, неприпустимо змінювати перелік таких реквізитів або змінювати перелік підстав, за якими податкові декларації можуть бути не визнані як податкові декларації у кожному окремому випадку, не спираючись на норми діючого законодавства.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як свідчать матеріали справи, не визнаючи надану позивачем податкову декларацію з ПДВ за травень 2010 р. податковою декларацією відповідач спирався на протокол наради Премєр - міністра України Азарова М.Я. від 03.04.2010 р. та постанову координаційної ради керівників правоохоронних органів України за участю Президента України від 12.03.2010 р. стосовно підвищення ефективності контрольно-перевірочної групи, виявлення та знищення схем ухилення та мінімізації податкових зобовязань, а також на наказ ДПА України від 09.04.2010 р. №236 “Про введення в дію операції “Бюджет”, у звязку з чим суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Суд виходить з того, що відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В той же час, як вбачаться з наказу ДПА України від 09.04.2010р. №236 “Про введення в дію операції “Бюджет”, він не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, що відповідно до вимог Указу Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” від 03.10.1992 року №493/92 є обовязковим, а отже, він не містить ознак підзаконного нормативно-правового акту та не може бути застосований судом при вирішенні даного спору. Крім того, жоден із зазначених у судовому рішенні наказів ДПА України не може бути визнаний таким, що розширює або звужує перелік підстав, за якими не можуть бути визнані податковою звітністю декларації платників податку на додану вартість.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем не доведено суду правомірності своїх дій щодо невизнання податковими деклараціями податкових декларацій ПП «Европродукт» з податку на додану вартість за березень та квітень 2010 року, відтак обґрунтованості позовних вимог відповідачем не спростовано.

Також суд вважає необхідним зазначити, що наслідком подачі податкової звітності платником податків з урахуванням її відповідності всім обовязковим вимогам до такої звітності, належного підписання відповідними посадовими особами та скріплення печаткою платника податків є відображення в картці особового рахунку відповідних податкових зобовязань, задекларованих у поданій звітності.

Як вже зазначено судом, приписами п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №2181 визначено обовязок контролюючого органу прийняти податкову декларацію.

В розумінні цієї норми законодавець має на увазі дії щодо прийняття органом ДПС податкової декларації як документу в письмовій або електронній формі, а не дії щодо прийняття податкової декларації саме як податкової звітності.

Закон №2181 не містить вимог чи обовязку органу ДПС вчиняти дії по прийняттю податкової декларації саме як податкової звітності, оскільки відповідач, прийнявши податкову декларацію, що відповідає всім вимогам закону (наявність всіх обовязкових реквізитів, належне підписання відповідними посадовими особами та скріплення печаткою платника податків), повинен відобразити її показники в картці особового рахунку платника податків. Разом з тим, як свідчить копія особового рахунку позивача з податку на додану вартість за 2010 рік (станом на 03.08.2010 року наявна в матеріалах справи), показники податкових декларацій ПП «Европродукт» з податку на додану вартість за березень, квітень та травень 2010 року в особовому рахунку позивача ДПІ в м. Сімферополі АР Крим не відображені. Враховуючі, що відображення податкових декларацій з податку на додану вартість в особовому рахунку платника податку суттєво впливає на його права та обовязки (зокрема, в частині рознесення як основних даних податкових декларацій, так і зазначення про сплату нарахованих сум податкових зобовязань), суд вважає, що позивачем вірно обрано правовий спосіб захисту порушених прав шляхом зобовязання відповідача до відображення основних даних податкових декларацій з ПДВ в особовому рахунку позивача.

Суд зауважує, що позивачем оскаржується відмова ДПІ в м. Сімферополі АР Крим у вигляді повідомлень з невизнання податкових декларацій ПП «Европродукт» як податкових декларацій, які викладені у листах відповідача від 03.06.2010 року №23591/10/15-2 та від 01.07.2010 року №29229/10/28-4. Суд зазначає, що вказані повідомлення є фактично єдиною формою прийнятого податковим органом рішення про невизнання декларацій позивача як податкових декларацій, що були направлені позивачу. Будь-які інші документи, що містили б у собі відомості про прийняття відповідачем рішення про невизнання податковими деклараціями декларацій, наданих позивачем, ПП «Европродукт» ДПІ в м. Сімферополі АР Крим не направлялись, в матеріалах справи відсутні та їх направлення пп.4.1.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181 не передбачено.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підстави для невизнання ДПІ в м. Сімферополі АР Крим податковими деклараціями податкових декларацій ПП «Европродукт» з податку на додану вартість за березень 2010 року, за квітень 2010 року та за травень 2010 року і не відображення їх в особовому рахунку позивача з податку на додану вартість за 2010 рік відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання незаконними дій відповідача, а не про визнання їх протиправними, як це передбачено ч.2 ст.162 КАС України, а також що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання недійсним рішення, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 03 серпня 2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 09 серпня 2010 року.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим по невизнанню податковими деклараціями поданих Приватним підприємством "Европродукт» декларацій з податку на додану вартість за березень 2010 року, за квітень 2010 року та травень 2010 року.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АРК у формі повідомлень №23591/10/15-2 від 03.06.2010 року та №29229/10/28-4 від 01.07.2010 року.

3. Зобовязати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим відобразити основні показники поданих Приватним підприємством «Европродукт» податкових декларацій з податку на додану вартість за березень 2010 року з 20 квітня 2010 року, за квітень 2010 року з 16 червня 2010 року, за травень 2010 року за 24 червня 2010 року в особовому рахунку Приватного підприємства «Европродукт» (код ЄДРПОУ 34946814) з податку на додану вартість.

4. Стягнути на користь Приватного підприємства «Европродукт» (код ЄДРПОУ 34946814, юридична адреса: 95493, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна, б.10г) з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.