Постанова № 12010592, 07.10.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.10.10Справа №2а-6080/10/10/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшова А.М. ,

при секретарі - Левченко Д.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Онощенко С.М., представник по довіреності №39 від 17.02.2010 року;

від відповідача - Левицький Р.О., представник по довіреності від 30.06.2010 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Тайганського міжрайонного управління водного господарства

до Територіального відділення Антимонопольного комітету України в АР Крим

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Таганське міжрайонне управління водного господарства звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Територіального відділення Антимонопольного комітету України в АР Крим про скасування рішення Адміністративної колегії Територіального відділення Антимонопольного комітету України в АР Крим від 25.02.2010 року № 04/02-13/05 по справі № 42/07-26/55 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції і накладення на Тайганське міжрайонне управління водного господарства штрафу" у розмірі 8500,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не отримував вимоги Голови Територіального відділення Антимонопольного комітету України в АР Крим № 07/1750 від 04.08.2009 року, що зробило неможливим надання інформації на вимогу Антимонопольного комітету, тому вважає, що відповідачем безпідставно накладено штраф у розмірі 8500,00 гривень за порушення п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України в АР Крим в установлені головою територіального відділення строки. Крім того, вважає, що у відповідача були усі документи необхідні для розгляду питань по догляду управлінням вимог законодавства про захист економічної конкуренції при здійсненні господарської діяльності. Також вважає, що при прийнятті спірного рішення відповідачем порушено вимоги Постанови № 502 від 21.05.2009 року "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року", яким тимчасово встановлені обмеження проведення планових та позапланових перевірок, зобов'язав контролюючи органи видавати суб'єктові господарювання припис про усунення протягом 30 діб виявлених порушень та приймати рішення про застосування до суб'єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві, у тому числі пояснив, що до направлення позивачу вимоги від 04.08.2009 року з зазначених у вимозі питань було проведено позапланову перевірку діяльності позивача. До початку проведення перевірки та під час її здійснення позивачем була надана уся інформація, яка зазначена у вимозі від 04.08.2010 року, у зв'язку з чим ненадання інформації відносно вказаних підприємств не могла перешкоджати виконанню відповідачем покладених на нього завдань, так як відповідач мав дану інформацію. Вважає, що у голови Територіального відділення Антимонопольного комітету України в АР Крим не було законних підстав для направлення на адресу позивача вимоги №07/1750 від 04.08.2009 року.

Від відповідача 04 серпня 2010 року надійшло клопотання про закриття провадження у справі у звязку із тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою суду від 04 серпня 2010 року у задоволені клопотання Територіального відділення Антимонопольного комітету України в АР Крим про закриття провадження відмовлено.

У судовому засідання, що відбулося 07.10.2010 року, відповідач проти позивних вимог заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, які надав у судовому засіданні і зазначив, що оскаржено рішення прийнято в рамках наданих повноважень, тому підстав для визнання рішення недійсним немає, у тому числі вказав про пропуск строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, у зв'язку з чим просить суд в задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 4 КАС правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 26 листопада 1993 року N 3659-XII "Про Антимонопольний комітет України" цей Комітет є державним органом зі спеціальним статусом, мета діяльності якого полягає в забезпеченні державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель, що у розумінні положень ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України відповідає ознакам суб'єкта владних повноважень.

Згідно п.1 ст.3 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, основними завданнями Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п.3 ст.4 Закону України “Про захист економічної конкуренції” державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що Антимонопольний комітет України” є суб'єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції відповідно до покладених на нього завдань.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України утворює територіальні відділення. Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Закон України від 11.01.2001 року N 2210-III "Про захист економічної конкуренції" є спеціальним у галузі захисту економічної конкуренції та загальним - при визначенні суб'єктом господарювання порядку захисту у суді прав, порушених органами Антимонопольного комітету України. З останнього питання спеціальними є норми процесуального законодавства, зокрема, Кодексу адміністративного судочинства України, який введено в дію з 1 вересня 2005 року, та Господарського процесуального кодексу України.

Положення Закону України "Про захист економічної конкуренції" повинні застосовуватися з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Таким чином, спір за участю суб'єкта владних повноважень з приводу реалізації його компетенції у сфері управління, а саме, щодо реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів тощо належить до компетенції адміністративних судів та повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, за нормами встановленими КАС України.

Спір у справі щодо оскарження рішення Відділення Антимонопольного комітету України, як суб'єкта владних повноважень, є адміністративним, тому ця справа підлягає розгляду в порядку, встановленому КАС України.

З огляду на викладене юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за позовами на рішення, дії чи бездіяльність органів Антимонопольного комітету України як суб'єкта владних повноважень.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Тайганське міжрайонне управління водного господарства є юридичною особою, суб'єктом господарювання, зареєстрованим 14.11.2000 року з ідентифікаційним номером 13784188 Білогірською районною державною адміністрацією АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи - Тайганського міжрайонного управління водного господарства серії А00 № 569482 (а.с.54).

Судом встановлено, що у звязку із здійсненням державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, а також проведенням дослідження з питання дотримання позивачем законодавства про захист економічної конкуренції при здійсненні господарської діяльності, зокрема, положення управління на регіональних ринках та формування тарифів на платні послуги, які надаються управлінням, на підставі ст. ст. 3, 7, 17, 22, 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України" Територіальним відділенням Антимонопольного Комітету України в АР Крим направлено Тайганському міжрайонному управлінню водного господарства вимогу від 04.08.2009 року за вих. № 07/1750 про надання інформації (а.с.58-59).

Вищенаведеною вимогою у Тайганського міжрайонного управління водного господарства витребувана інформація та встановлено десятиденний строк з дня отримання цієї вимоги для надання інформації та копій документів, що витребувані.

Направлена вимога згідно поштового повідомлення № 148450 (а.с.57) отримана представником 06.08.2009 року, що також підтверджується листом Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 01.02.2010 року № 07-71/7, у якому зазначено, що рекомендований лист з повідомленням №148450 вручено 06.08.2009 року інженеру ОСОБА_3, яка при встановлені обставин отримання кореспонденції свій підпис визнала (а.с.60).

Суд дійшов висновку, що доводи позивача, щодо неотримання вимоги відповідача від 04.08.09 року та посилання на журнал вхідної кореспонденції і надані накази про відпустки та звільнення уповноваженої на отримання пошти особи не можуть бути прийняти до уваги, оскільки отримання Тайганським міжрайонним управлінням водного господарства листа з вимогою від 04.08.2009 року беззаперечно доведено у судовому засіданні наявними у матеріалах справи доказами, при цьому внутрішня діяльність Тайганського міжрайонного управлінням водного господарства стосовно взаємовідносин по отриманню пошти не може свідчить про неотримання кореспонденції при наявності підпису працівника Тайганського міжрайонного управління водного господарства у рекомендованому листі про отримання такої кореспонденції.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача, що відповідальність за неналежне та несвоєчасне виконання вимоги Територіального відділення Антимонопольного комітету України в АР Крим від 04.08.2009 року №07/1750, за наявності факту його отримання Тайганським міжрайонним управлінням водного господарства органами Антимонопольного комітету України може бути покладена тільки на суб'єкта господарювання, на ім'я якого вимога була адресована.

Посилання позивача на порушення вимог Постанови № 502 від 21.05.2009 року "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року", суд знаходить неспроможним, оскільки вказаною постановою тимчасово встановлені обмеження проведення планових та позапланових перевірок, зобов'язав контролюючи органи видавати суб'єктові господарювання припис про усунення протягом 30 діб виявлених порушень та приймати рішення про застосування до суб'єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень (крім порушень, що неможливо усунути).

Суд оцінюючи порушення законодавства про захист економічної конкуренції допущене позивачем, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" N 2210-III, а саме: неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки, дійшов до висновку, що саме це порушення відноситься до порушень яке неможливо усунути, так як інформація позивачем на вимогу Територіального відділення Антимонопольного комітету України в АР Крим дійсно не надана. Крім того, суд звертає увагу, що ця обставина фактично не оспорюється позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Статтею 2 зазначеного закону встановлено, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, в тому рахунку здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має право розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами.

Пунктом 4 вказаної статті визначено, що до повноважень АМК України віднесено перевірка суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; а також при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках право вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно ст. 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції.

Відповідно до п.п. 1-3,5 ст. 17 названого Закону, Голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження, в тому числі:

1) проводити, організовувати розслідування за заявами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження за заявами про надання дозволу, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, що підвідомчі адміністративним колегіям територіального відділення, а за дорученням Голови чи органів Антимонопольного комітету України - розслідування за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, підвідомчими цим органам;

2) приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження;

3) проводити перевірки суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

5) при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до ст. 22-1 вказаного Закону, суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Враховуючи викладене, безпідставними є твердження позивача про відсутність у відповідача повноважень щодо зобов'язання Тайганського міжрайонного управління водного господарства надати документи та пояснення, необхідні для проведення всебічного і об'єктивного аналізу, та встановлення фактичних обставин при досліджені питання щодо дотримання Тайганським міжрайонним управлінням водного господарства законодавства про захист економічної конкуренції при здійснені господарської діяльності.

Зазначення позивачем про проведену відповідачем перевірку позивача та наявність у відповідачу усіх необхідних документів судом сприймаються критично, оскільки саме органи антимонопольного комітету визначають необхідність витребування інформації і документів.

Судом встановлено, що 10.09.2009 року Територіальне відділення Антимонопольного комітету України в АР Крим розпорядженням за №42/07-14.3/59 "Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" постановив розпочати розгляд справи за пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" №2210-III від11.01.2001р. (надалі Закон України "Про захист економічної конкуренції") у звязку з наявністю в діях Тайганського міжрайонного управління водного господарства ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді неподання інформації Територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки.

Поданням головного експерту другого відділу досліджень і розслідувань територіального відділення Антимонопольного комітету Україні в АР Крим 25.11.09 року № 02/3001 з попередніми висновками по справі № 42/07-26/59 запропоновано голові територіального відділення Антимонопольного комітету Україні в АР Крим визнати дії Тайганського міжрайонного управління водного господарства, щодо неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету Україні в АР Крим на вимогу від 04.08.09 року №07/1750, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченої пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді ненадання інформації Територіальному відділенню Антимонопольного комітету України та прийняти рішення про накладення на Тайганське міжрайонне управління водного господарства штрафу (а.с.10).

Рішенням адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету Україні в АР Крим від 25.02.2010 року №04/02-13/05 по справі № 42/07-26/55 визнані дії Тайганського міжрайонного управління водного господарства у неподанні інформації Територіальному відділенню Антимонопольного комітету України в АР Крим на вимогу від 04.08.2009 року № 07/1750, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченої пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді ненадання суб'єктом господарювання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України в АР Крим в установлені головою територіального відділення строки та накладено на Тайганське міжрайонне управління водного господарства штраф у розмірі 8500,00 гривень (а.с.7-8).

Адміністративна колегія Територіального відділення Антимонопольного комітету України в АР Крим справу розглядала на підставі матеріалів проведеного розслідування, при цьому було враховано, що суб'єкт господарювання не визнає факту порушення законодавства про захист економічної конкуренції та на час прийняття рішення не надав інформації щодо розміру доходу (виручки), що вплинуло на прийняття рішення щодо розміру штрафу.

Перевіряючи підстави визнання Тайганським міжрайонним управлінням водного господарства допущення порушення, передбаченого п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та застосування штрафу судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 року встановлено десяти денний термін розгляду запиту щодо доступу до офіційних документів. При цьому протягом вказаного терміну суб'єкт повинен письмово довести до відома запитувача, що його запит буде задоволено або що запитуваний документ не підлягає наданню для ознайомлення. Безпосередньо задоволення запиту здійснюється протягом місяця, якщо інше не передбачено законом. Таки самі строки розгляду встановлюється і щодо запиту про надання письмової інформації.

Таким чином, діючим законодавством передбачений мінімальний розумний строк при розгляді запитів про надання інформації.

Статтею 23 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначені процесуальні засади діяльності Антимонопольного комітету, а у статтях 35-49 Закону України "Про захист економічної конкуренції" наведені процесуальні норми розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Частиною другою статті 35 цього Закону на органи Антимонопольного комітету покладено обов'язок при розгляді справи збирати і аналізувати документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймати рішення у справі в межах своїх повноважень.

У статті 40 цього Закону визначені права і обов'язки осіб, які беруть участь у справі, а статтею 41 встановлені правила забезпечення доказів де, зокрема, зазначено, що особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази та доводити їх об'єктивність (достовірність).

Згідно ст. 48 вищезгаданого Закону встановлено, що за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції: накладення штрафу.

Згідно п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Відповідно до абз.4 ч.2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на юридичних осіб, за порушення пунктів 9, 13 - 16 та 18 статті 50 цього Закону у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Відповідно до ч.5 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф, передбачений абзацом другим частини другої цієї статті, накладається у розмірі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом третім частини другої цієї статті, - у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом четвертим частини другої цієї статті, - у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.6 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення про накладення штрафів у розмірах понад одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаються виключно Антимонопольним комітетом України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже «на підставі» означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Вирішуючи справу стосовно вимог позивача щодо визнання недійсним рішення територіального відділення Антимонопольного Комітету України по справі № 42/07-26/55 в частині визнання допущення Тайганським міжрайонним управлінням водного господарства порушення п. 12 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та застосування штрафних санкцій, суд зобовязаний перевірити, чи прийнято це рішення безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно, чи вірно визначено його розмір, чи не порушено процедуру його застосування, чи враховані при цьому всі обставини справи.

Як свідчать матеріали справи, направлена на адресу позивача вимога від 04.08.09 року № 07/1750 отримана позивачем.

Суд також зазначає, що строк, встановлений у даної вимозі, відповідає діючому законодавству та встановлений з урахуванням обсягу інформації може бути визнаний достатнім для підготування запрошеної інформації, тобто є розумним строком та таким, якого достатньо для підготовки інформації, що витребувана. При цьому такий строк відповідає мінімальному, десятиденному строку встановленому Законом України "Про інформацію".

За таких обставин суд дійшов висновку, що ненадання витребуваної інформації є результатом винних дій позивача, що підтверджується матеріалами справи, які досліджені судом.

Судом встановлено наявність повноважень у відповідача з витребування необхідних пояснень та інформації від суб'єктів господарювання.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, та в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Субєкт владних повноважень зобовязаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути доказами у справі.

Відповідач надав суду докази отримання позивачем вимоги від 04.08.09 року №07/1750, тобто відповідачем доведено суду правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за порушення п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Так, судом встановлено, що відповідач при прийняті рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, урахував усі обставини, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) на обовязковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

За таких обставин враховуючи викладене, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

У той же час доводи відповідача щодо пропуску двохмісячного строку встановленого нормами ч.1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для оскарження рішень Антимонопольного комітету України до господарського суду суд вважає такими, що не знайшли свого підтвердження, оскільки, положення Закону України "Про захист економічної конкуренції" повинні застосовуватися з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Враховуючи, що Закон України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 згідно п. 1 прикінцевих положень набирав чинності через рік після його опублікування. Закон опубліковано у газеті Голос України N37 від 27.02.2001, тобто набрав чинності 28.02.2002 року, у той час як норми КАС України відповідно до п. 1 прикінцевих та перехідних положень набирали чинності з 1 вересня 2005 року тому суд застосовує норми ст. 99 КАС України, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин та звернення позивача до суду у межах річного строку, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення відповідача, що оскаржено, прийнято 25.02.2009 року, в свою чергу позивач звернувся з позовом до суду у травні 2010 року. За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позивачем не порушений річний строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. З огляду на те, що в процесі розгляду даної справи свідки не залучалися і не призначалася судова експертиза та, зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

У звязку зі складністю справи судом 07.10.2010 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, 13.10.2010 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

В повному обсязі постанова буде складена на протязі пяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.