Ухвала суду № 1200911, 10.10.2007, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                           Справа  №22а-993/07                                                                                                                    головуючий суддя у 1-ій 

                                 категорія статобліку-34                                                                                                                  інстанції – Садовий І.В..

                                                                                                                                                                         ( справа №18/274/06-АП-23/223/07-АП)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

10 жовтня  2007 р.                                                                                                   м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого      Коршуна А.О. (доповідач)суддів

 при секретарі:

за участю представників:

позивача

відповідача

прокурора

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Проценко О.А., Туркіної Л.П.,

Серьогіній О.В.

Чулой І.С., довіреність №20-346 від 11.07.2007р.

Іноземцева О.В., довіреність від 30.03.2007р.

Андронович Г.Є., довіреність від 16.10.2006р.

Жечева А.О., довіреність від 27.08.2007р.

Кузьменко С.В., посвідчення №57

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі  

на постанову Господарського суду Запорізької  області

від 25.04.2006р.по справі №18/274/06-АП-23/223/07-АП

за  позовом:Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя  

до:

за участю прокурора

про:Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі 

скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И Л А :

            19.05.2006р. Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі ВАТ «Запоріжсталь») звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі) про скасування податкового повідомлення-рішення  №0000331311/0 від 12.05.2006р.

            Після доповнення та уточнення  позовних вимог, посилаючись у позовній заяві на те, що позивачем обґрунтовано віднесено спірні суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, висновки акту перевірки та винесене відповідачем на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення не відповідають нормам Закону України «Про податок на додану вартість», а тому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення  №0000331311/0 від 12.05.2006р.

            Постановою Господарського суду Запорізької області від 25.04.2007р. у справі №18/274/06-АП-23/223/07-АП позовні вимоги позивача задоволено. / а.с. 16-19 том 5/.

            Відповідач – СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі не погодившись з вищезазначеною постановою суду подав апеляційну скаргу.

            Посилаючись у апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи не з’ясував усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом висновки не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права, просить скасувати постанову від 25.04.2007р. та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені вимог адміністративного позову.

            Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було з’ясовано усі обставини, які мають значення для вирішення справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними та дослідженими судом доказами по справі, судом ухвалено рішення без порушень вимог чинного податкового законодавства, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову від 25.04.2007р. залишити без змін.

            Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду від 25.04.2007р. скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені вимог адміністративного позову.

            Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду від 25.04.2007р. скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені вимог адміністративного позову.

            Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав доводи викладені у запереченнях на апеляційну скаргу і просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду від 25.04.2007р. залишити без змін.

            Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача, позивача, прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

            Відповідачем було проведено планову документальну виїзну перевірку дотримання ВАТ «Запоріжсталь» вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003р. по 31.12.2005р.

            За результатами перевірки відповідачем складено акт №6/08-01/00191230 від 27.04.2006р. / а.с. 103 том 1/.

            Як вбачається з вищезазначеного акту перевірки у ході перевірки було встановлено,  що в порушення п. 1.8., п.1.3. ст. 1, пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.7.1, пп. 7.7.5. п. 7.5. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 19 ст. 2   Бюджетного кодексу України позивачем завищено від’ємне значення чистої суми зобов’язань по податку на додану вартість (що відшкодовано з бюджету на поточний рахунок підприємства) за період з 01.10.2003р. по 31.12.2005р. а загальну суму 2231413,52 грн., в тому числі по періодах:

- листопад 2004р. на суму 810314,32 грн.,

- грудень 2004р. на суму 1004902,82 грн.,

- січень 2005р. на суму 33745,72 грн.,

- лютий 2005р. на суму 238585,39 грн.,

- березень 2005р. на суму 14845,82 грн.,

- квітень 2005р. на суму 61347,01 грн.,

- травень 2005р. на суму 67672,44 грн.

              За результатами перевірки відповідачем 12.05.2006р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000331311/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2231413,52 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1115706,76 грн. / а.с. 7 том 1/.

            Висновки відповідача зазначені у акті перевірки, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, базуються на тому, що незважаючи на те, що позивач здійснював придбання товарів у належних платників податків, які не порушували вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» та належно сплачували суми податку до бюджету по господарським операціям з позивачем,  але до контрагентів позивача ці товари потрапили від юридичних осіб-продавців, які не здійснювали сплату сум податку на подану вартість до державного бюджету, тому позивачем податковий кредит сформовано неправомірно в зв’язку  з несплатою до бюджету податку на додану вартість по ланцюгам постачання, таким чином суть спору між сторонами по даній справі стосується питання правильності та правомірності формування ВАТ «Запоріжсталь» сум податкового кредиту.                            

  Відповідно до п.1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит— сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

 Нормами  Закону України «Про податок на додану вартість» ( в редакції закону, яка діяла до 31.03.2005р.)  передбачено, що :

- податковий кредит звітного періодускладається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 закону);

- не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (пп.  7.4.5. п. 7.4. ст. 7 закону)

Нормами Закону України «Про податок на додану вартість» ( в редакції закону, яка діяла з 31.03.2005р) передбачено, що :

- податковий кредит звітного періодускладається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пп.7.4.1. п. 7.4. ст.. 7 закону);

- не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) ( пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 закону);

               Аналізуючи зміст вищезазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість», які були чинні на дату здійснення позивачем спірних операцій по приданню товарів у контрагентів, колегія суддів вважає, що закон визначав два випадки неможливості віднесення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними.

            Під час розгляду даної справи судом встановлено, що суми податкового кредиту позивача за:

- листопад 2004р. на суму 810314,32 грн.,

- грудень 2004р. на суму 1004902,82 грн.,

- січень 2005р. на суму 33745,72 грн.,

- лютий 2005р. на суму 238585,39 грн.,

- березень 2005р. на суму 14845,82 грн.,

- квітень 2005р. на суму 61347,01 грн.,

- травень 2005р. на суму 67672,44 грн.

підтверджуються податковими накладними , які виписано контрагентами позивача, які є  платниками податку на додану вартість, вартість придбаного товару віднесена позивачем до складу валових витрат і сума податку на додану вартість фактично сплачена позивачем у складі ціни придбаного товару, і відповідачем під час розгляду справи не оспорювався факт оплати позивачем вартості придбаного ним товару у його контрагентів за період листопад 2004р. – травень 2005р.

            Під час розгляду справи відповідачем не було надано суду жодного доказу стосовно того, що контрагенти позивача по спірним операціям з придбання товару на момент укладення угод з позивачем (листопад 2004р. – травень 2005р.) не були зареєстровані у встановленому законом порядку як платники податку на додану вартість.

            За таких обставин колегія суддів вважає, що оскільки позивач за спірними операціями придбав товар (металобрухт), який у подальшому використовував у власній господарській діяльності, цей товар позивачем придбано у підприємств які є належно зареєстрованими платниками податку на додану вартість, податкові накладні видані контрагентом позивача оформлені відповідно до вимог законодавства. тому позивач мав усі підстави для віднесення сум сплаченого ним податку на додану вартість за спірними операціями до складу податкового кредиту.

            Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

            Нормами  Закону України «Про податок на додану вартість» ( в редакції закону, яка діяла до до 01.06.2005р. )  передбачено, що :

- суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду ( пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 закону);

- у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації ( пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 закону)

Нормами Закону України «Про податок на додану вартість» ( в редакції закону, яка діяла з 01.06.2005р.) передбачено, що :

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності— зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. ( пп.7.7.1 п.7.1. ст. 7 закону).

              Чинне законодавство України, зокрема й Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлюють обов’язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений  продавцем, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару, оскільки нормами Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов’язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов’язок по сплаті цього податку до бюджету, тому дії відповідача, щодо покладення такого обов’язку на позивача по даній справі за спірними операціями суперечить вимогам чинного законодавства.

              Враховуючи зміст вищенаведених норм податкового законодавства, які були чинні на момент декларування позивачем спірних операцій, колегія суддів вважає, що сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов’язань та податкового кредиту, а оскільки позивачем по спірних операціях було правильно визначено суми податкового кредиту то підстави для зменшення розміру бюджетного відшкодування позивачу за спірними операціями відсутні і прийняте відповідачем податкове повідомлення рішення  №0000331311/0 від 12.05.2006р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2231413,52 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1115706,76 грн. є незаконне.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини , які мають суттєве значення для вирішення справи, зробив висновки, які відповідають фактичним обставинам справи і ухвалив по справі законне і обґрунтоване рішення без порушення норм матеріального права, а тому підстави для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції по даній справі відсутні, і постанову суду від 25.04.2007р.  необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196,198,200,205,206 КАС України  колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

            Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі  – залишити без задоволення.

            Постанову Господарського суду Запорізької області від 25.04.2007р. по справі №18/274/06-АП-23/223/07-АП -  залишити без змін.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 20.11.2007р.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

              Головуючий:                                                                       А.О. Коршун

                        судді:                                                                          Л.П. Туркіна

                                                                                                                                  О.А. Проценко