Рішення № 120090981, 01.07.2024, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

01 липня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/540/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22.05.2024 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у перерахунку та виплаті пенсії з урахуванням середнього показника заробітної плати за останні три роки, які передують року звернення за призначенням пенсії за віком, саме 2021, 2022 та 2023 роки;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням середнього показника заробітної плати, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за останні три роки, які передують року звернення за призначенням пенсії за віком, саме 2021,2022 та 2023 роки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області та отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ. Досягнувши віку в 60 років та маючи відповідний стаж, позивач вирішила перейти на пенсію за віком. При призначенні пенсії за віком пенсійний орган застосував занижений показник середньої заробітної плати при обчисленні пенсії. В березні 2024 року позивач звернулася до відповідача із заявою про здійснення обчислення розміру пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передають року звернення за призначенням пенсії. Проте, позивачем було отримано відповідь в якій позивачу відмовлено в обчисленні розміру пенсії.

Ухвалою суду від 27.05.2024 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач надав на адресу суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 з 07.07.2011 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

29.02.2024 ОСОБА_1 звернулася з заявою про проведення перерахунку пенсії, а саме переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058. Заяву за принципом екстериторіальності відпрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області позивача з 29.02.2024 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на загальних умовах. При переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, з якої було обчислено пенсію за вислугу років, що передбачено пунктом 3 статті 45 Закону №1058.

Відповідач зазначив, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Отже заява позивача від 29.02.2024 до відповідача стосувалась призначення йому того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була йому призначена в 2011 році.

Відтак, вважає, що пенсія позивачу не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передували року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком, оскільки статтею 55 Закону України Про пенсійне забезпечення для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови надання пенсій за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку.

Зазначив, що заява ОСОБА_1 від 29.02.2024 розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області, якій з 07.07.2011 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Позивач 29.02.2024 звернулася до відповідача із заявою про перехід з пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Заяву ОСОБА_1 від 29.02.2024 за принципом екстериторіальності відпрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 909150147794 позивача з 29.02.2024 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на загальних умовах. При переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, з якої було обчислено пенсію за вислугу років, що передбачено пунктом 3 статті 45 Закону №1058.

В березні 2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою про здійснення обчислення розміру пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Листом від 05.04.2024 №1975-1491/В-02/8-1200-24 відповідач на звернення повідомив позивача, що за наданою особистою заявою від 29.02.2024 про переведення з одного виду пенсії на інший, яку опрацьовано за принципом екстериторіальності (відповідно до пункту 4.2 постанови Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування), рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області Вас з 29.02.2024 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на загальних умовах. Враховуючи норми частини третьої статті 45 Закону, при обчисленні заробітної плати для розрахунку Вашої пенсії за віком застосовано показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався при призначенні пенсії за вислугу років. Пенсію обчислено відповідно до норм чинного законодавства, підстави для перегляду її розміру відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV, набрав чинності 01 січня 2004 року) та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Отже, Законом №1058-IV передбачено чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за цим законом, а також визначено право вибору виду пенсії.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності відповідного страхового стажу, вказаного у цій статті.

При цьому відповідно до статті 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.

Відповідно до приписів частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

У постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 211/1898/17 та від 10 липня 2018 року у справі № 520/6808/17 Верховний Суд зазначив, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-IV.

Спірні правовідносини виникли з приводу відмови ГУПФУ в Луганській області в здійсненні перерахунку пенсії позивачу відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2021, 2022 та 2023 роки.

При цьому згідно з позицією відповідача застосовувати середню заробітну плату за 2021-2023 роки підстав немає, оскільки в цьому випадку матиме місце саме переведення з пенсії одного виду на інший, а не призначення пенсії.

Суд зазначає, що вперше позивачу було призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти 07.07.2011, право на цю пенсію визначено згідно з положеннями Закону №1788-XII, однак, сама пенсія розрахована за нормами Закону № 1058-ІV.

Статтею 2 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) передбачено такі види трудової пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до вимог статті 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 51 Закону № 1788-XII визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Стаття 52 Закону №1788-XII визначає, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Згідно з пунктом 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закон України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Суд зазначає, що Закон № 1058-ІV не передбачає такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років, яку позивач отримував до дня звернення із заявою від 29.02.2024.

Отже, призначена позивачу пенсія відповідно до зазначеного закону є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.

При цьому та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону № 1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону № 1788-XII.

Таким чином, 29.02.2024 позивач, досягнувши 60 років, звернувся до органу Пенсійного фонду України за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV вперше.

При вирішенні справи суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№21-6331а15), за якими у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV.

Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 577/2576/17. У цій справі Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону № 1788-XII, до територіальних органів Пенсійного Фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV.

Зазначений висновок суду знайшов послідовне відображення у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 720/208/17, від 16 червня 2020 року у справі № 127/7522/17, від 18 серпня 2020 року у справі № 263/6611/17.

Таким чином, при зверненні із заявою до органу Пенсійного фонду після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, позивач набув право на призначення іншого виду пенсії (за віком на загальних підставах) із її новим обчисленням відповідно до приписів статті 40 Закону № 1058-IV.

З зазначених підстав, при обчисленні розміру пенсійної виплати відповідач має застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021-2023 роки, як того вимагає частина друга статті 40 Закону № 1058-ІV.

Частиною першою статті 45 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до наведених приписів статті 45 Закону № 1058-ІV у випадку із позивачем призначення пенсії за віком відповідно до норм зазначеного Закону повинно бути здійснено з 29.02.2024, тобто з дня звернення з заявою про перехід на новий вид пенсії.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не здійснює перерахунок пенсії позивачу відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 29.02.2024.

Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для висновків суду про протиправність дій відповідача, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Згідно із загальними засадами права, дії суб`єкта владних повноважень це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, а бездіяльність це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

За встановлених судом обставин, зважаючи на те, що ГУПФУ в Луганській області не здійснило перерахунок пенсії позивача за її заявою, то це свідчить саме про протиправну бездіяльність відповідача, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне визнати таку бездіяльність протиправною з наведених вище підстав.

Як наслідок, підлягає задоволенню й похідна від цієї вимоги вимога щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі викладеного позовні вимоги належать до задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатила 1211,20 грн судового збору.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код за ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 29.02.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 29.02.2024 відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 29.02.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Тихонов