Рішення № 120089378, 01.07.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/4475/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації; визнання незаконною відмову у оформленні відстрочки від мобілізації та зобов`язання надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абзацу 10 частини 1 ст. 23Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»на весь період дії обставини, що дає підстави для такої відстрочки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прибувши до відповідача з метою уточнення анкетних даних та проходження ВЛК звернувся з заявою про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації, однак відповідачем усно відмовлено у наданні відстрочки від призову. Вважає, що ним у визначений Законом термін було подано відповідачу заяву та всі відповідні документи про право на відстрочку, які не були належно оцінені відповідачем та не прийнято відповідного рішення.

Вважаючи відмову в оформленні відстрочки від призову та наказ про призов протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами відповідно достатті 262 Кодексу адміністративного судочинства України(даліКАС України).

Відповідач відзиву на позовну заяву та витребуваний судом ухвалою суду від 29.04.2024 наказ про призов позивача на військову службу у встановлений судом строк на надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

27.05.2024 від представника позивача надійшла клопотання, в яких уточнено позовні вимоги в частині визнання незаконною відмову у оформленні відстрочки від мобілізації та зобов`язання надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абзацу 9 частини 1 ст. 23Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»на весь період дії обставини, що дає підстави для такої відстрочки.

10.06.2024 представником позивача подано до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

Інших заяв чи пояснень по суті справи до суду від сторін не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З метою уточнення особистих (анкетних) даних, на виконання вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 де пройшов огляд ВЛК.

27.03.2024 він звернувся з заявою до відповідача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, надавши до заяви нотаріально посвідчені документи, а саме: копію паспорту та ідентифікаційного коду, довідку МСЕК від 29.05.2018, акт обстеження матеріально побутових умов від 27.03.2024, копію паспорта та коду дружини, свідоцтва про народження його, дружини та дитини, однак йому усно було відмовлено у оформленні відстрочки через відсутність такого права.

Вважаючи відмову в оформленні відстрочки від мобілізації та наказ про призов протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відповідно достатті 17 Конституції Українизахист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Конституції Українивстановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Абзацом 13 частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, та передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відведення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України, зокрема і в період виникнення спірних правовідносин.

При цьому, Указом № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлюєЗакон № 3543-XII.

Устатті 1 Закону № 3543-XIIмістяться визначення понять «мобілізація» та «особливий період», відповідно до яких:

мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу; Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Загальна мобілізація, згідно з частиною другоюстатті 4 Закону № 3543-XII, проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Частиною п`ятоюстатті 4 Закону № 3543-XIIрегламентовано, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Відповідно достатті 2 Закону № 3543-XIIправовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації єКонституція України,Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Крім того, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначаєЗакон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу»(далі також -Закон № 2232-ХІІ).

Згідно ізстаттею 1 Закону № 2232-ХІІзахист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 1 Закону № 2232-ХІІвід виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Частина дев`ятастатті 1 Закону № 2232-ХІІвизначає такі категорії громадяни України щодо військового обов`язку:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина другастатті 2 Закону №2232-ХІІ).

Пунктом 4 частини першоїстатті 24 Закону № 2232-ХІІпочатком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до частини першоїстатті 39 Закону № 2232-ХІІпризов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цимЗаконом та Законом № 3543-XII.

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Статтею 22 Закону № 3543-XIIвстановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до частини третьої вищезазначеної статті під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Також, частина шостастатті 22 Закону № 3543-XIIвстановлює, що громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті.

Разом з тим,статтею 23 Закону № 3543-XIIвстановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Зокрема, абзацами 10 частини першої статті 23 Закону №3543-XII (в редакції, чинній станом на день звернення позивача із заявою 27.03.2024) передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду

Відповідно до пункту 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (далі- Порядок №1487) військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з підпунктом 8 пункту 1 Правилвійськового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону УкраїниПро Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону УкраїниПро мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Отже, військовозобов`язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки" від 23.02.2022 №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі- Положення №154).

Відповідно до пункту 1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Пунктом 8 Положення №154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Згідно абзаців 5 та 9 пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Таким чином, аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та в особливий період, у тому числі в період дії воєнного стану, які надаються в установленому порядку.

З матеріалів справи вбачається, шо позивач 27.03.2024 звернувся до відповідача з заявою про надання йому відстрочки ввід мобілізації відповідно до абзацу 10 частини 1 статті 23 «Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До вказаної заяви позивачем також було надано відповідні документи для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Отже, позивачем дотримано процедуру подання (направлення) документів до уповноваженого районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які, на його переконання, підтверджують наявність підстав для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Натомість відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача відповідної заяви та документів на підтвердження права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду такої заяви про надання або ненадання відстрочки.

Однак, відповідачем за наслідком розгляду заяви позивача не було прийнято рішення ані про задоволення, ані про відмову у задоволенні заяви позивача від 27.03.2024, що свідчить про неналежний її розгляд.

Наявний в матеріалах справи лист від 25.04.2024 адресований адвокату Шафран Д.В. є лише відповіддю на адвокатський запит та не тягне за собою жодних юридичних наслідків, і як наслідок не порушує прав, свобод та інтересів позивача, а відтак, не є актом індивідуальної дії, що підлягає оскарженню.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у спірних відносинах відповідач діяв не у спосіб та не в межах повноважень, встановлених законом, а отже допустив протиправну бездіяльність.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, то жодних доказів про те, що відповідачем було прийнято відповідний наказ про призов позивача сторонами не надано, не надано вищевказаний наказ відповідачем і на запит суду, за таких обставин, дана вимога не підлягає до задоволення.

Щодо зобов`язання надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абзацу 9 частини 1 ст. 23Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»на весь період дії обставини, що дає підстави для такої відстрочки, то суд зазначає наступне.

Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17 відповідно.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 у справі №640/22426/20, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд звертає увагу позивача на те, що в даних спірних правовідносинах відповідач рішення у встановлений законодавчій спосіб про надання чи про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не приймав.

Оскільки відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, суд вважає вимоги позивача в указаній вище частині передчасними, а тому відмовляє у їх задоволенні.

Водночас доводи представника позивача, якими вона обґрунтовує підстави про наявність або відсутність у позивача права на надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзаців 9 чи 10 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, не підлягають оцінці судом, оскільки в ході судового розгляду справи встановлено факт неналежного розгляду заяви позивача від 27.03.2024 та передчасності вимог позивача про надання йому такої відстрочки, що виключає можливість ухвалення судом рішення про задоволення у повному обсязі заявлених позивачем вимог.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача в межах спірних правовідносин буде визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача від 27.03.2024 із зобов`язанням ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву позивача.

На переконання суду, саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частинами першою, третьою статті 139 КАС України установлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із частковим задоволенням позову, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 807,47 грн, сплачений квитанцією від 24.04.2024 в розмірі 1211,20грн.

Керуючись статтями243-246,262КАС України, на підставіЗакону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.03.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову га військову службу під час мобілізації від 27.03.2024 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду наведених у відповідному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 807,47 грн (вісімсот сім гривень 47 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський