Рішення № 120084623, 28.06.2024, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/528/24 Провадження № 2-др/358/11/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2024 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебединець Г.С.,

секретар судового засідання Годжаєва З.Ф.,

розглянув у відкритому засіданні заяву представника відповідача адвоката Ящука Л.А. про винесення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 22.05.2024 у цивільній справі №358/528/24 (провадження №2/358/439/24) в задоволенні позову ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит - відмовлено.

24.05.2024 від представника відповідача адвоката Ящука Л.А., до суду надійшла заява про винесення додаткового рішення щодо вирішення питання про стягнення з ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на користь ОСОБА_1 понесених нею витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8 000,00 грн. Розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення просили проводити без участі представника відповідача і без участі самого відповідача.

На обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення представник відповідача зазначає, що відповідно до договору про надання правничої допомоги № 9 від 20.04.2024 у період з 20.04.2024 до 22.05.2024 ОСОБА_1 у цивільній справі № 358/528/24 (провадження № 2/358/439/24) адвокатом Ящуком Л.А. була надана правнича допомога. Рішення у вказаній справі Богуславським районним судом Київської області було ухвалено - 22.05.2024. Разом з тим, зазначає, що перед судовими дебатами, а саме 20.05.2024 представником відповідача було подано заяву про те, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 будуть подані до суду на протязі 5 днів після проголошення відповідного рішення, оскільки такі не могли бути надані суду до ухвалення у справі судового рішення, так як правнича допомога надавалася відповідачу ОСОБА_1 і під час судового засідання - 21.05.2024, а відповідний акт був складений після розгляду справи судом першої інстанції. Оплата наданих послуг була проведена після ухвалення у справі рішення.

25.06.2024 від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшло заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в якому представник просить відмовити в задоволенні вимог сторони відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 358/528/24, або зменшити такі до 1000 грн., з огляду на те, що відповідачем не було зазначено попередній (орієнтовний) розмір витрат на привичу допомогу, докази надані суду на обґрунтування не існували на момент винесення рішення та були створені після розгляду справи по суті, та не підтверджено, що правова допомога надавалася саме в рамках даного провадження. При цьому, зазначає, що розмір витрат заявлених відповідачем є значно завищеним, неспіввісним зі складністю справи.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до вимог ст.270 ч.4 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду заяви по суті.

Дослідивши матеріали цивільної справи, вирішуючи заяву представника відповідача про винесення додаткового рішення про стягнення із позивача судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Рішення в даній справі, яким завершено її розгляд по суті ухвалене Богуславським районним судом Київської області 22 травня 2024 року (т. 6 а.с. 93-100).

Заява про подання доказів понесених витрат на правничу допомогу адвоката була подана 20.05.2024 року, перед судовими дебатами.

24.05.2024 представником відповідача адвокатом Ящуком Л.А. подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в розмірі 8 000,00 гривень (а.с. 91-92).

Представником відповідача разом з заявою надано копію акту № 1 про виконання робіт з надання правничої допомоги відповідно до договору про надання правничої допомоги № 9 від 20.04.2024, а також розрахункову квитанцію про оплату послуг серії ББАЇ № 821940 від 24.05.2024 на суму 8 000 грн. (а.с.93-94).

Також в матеріалах справи наявні: договір про надання правничої допомоги № 9 від 20.04.2024 (а.с. 63-64); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Ящука Л.А. (а.с. 66); ордер (а.с. 65).

25.06.2024 від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшло заперечення, на заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій представник просить залишити заяву ОСОБА_3 подану в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення без задоволення. Також просить відмовити відповідачу у задоволенні вимог про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу або суттєво зменшити її розмір до 1 000 грн.

Вирішуючи заяву представника відповідача ОСОБА_3 про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступні положення чинного законодавства, якими врегульовано питання відшкодування витрат на правничу допомогу.

Згідно з положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2)у разі відмови в позові - на позивача; 3)у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як передбачено ч. 4 та 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто нормами цивільного процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Таким чином, у розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).

На підтвердження понесених судових витрат представником відповідача було надано до суду договір про надання правничої допомоги від 20.04.2024, акт прийняття-передачі виконаних робіт від 23.05.2024, розрахункову квитанцію про оплату послуг серії ББАЇ № 821940 від 24.05.2024 на суму 8 000 грн., копії ордера та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Ящука Л.А. (а.с. 63-64, 65-66).

Суд, проаналізувавши подані стороною відповідача документи вважає, що стороною відповідача доведено склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги.

Щодо позицій представника позивача про наявність підстав для відмови в задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення, такі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відтак, врахувавши сукупність обставин цієї конкретної справи, а саме: категорію справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, види наданих адвокатом послуг, затрачений час на надання таких послуг, виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмір 8000 гривень.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Заяву представника відповідача адвокатаЯщука Л.А.про винесеннядодаткового рішення про стягнення судових витрат понесених на оплату правничої допомоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ЄДРПОУ: 44276926, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 коп.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На додатковерішення можебути поданаапеляційна скаргадо Київськогоапеляційного судушляхом подачіапеляційної скаргипротягом тридцятиднів здня йогопроголошення.Особи,які бралиучасть усправі,але небули присутніу судовомузасіданні підчас проголошеннядодаткового рішення,можуть податиапеляційну скаргупротягом тридцятиднів здня отриманнякопії цьогододаткового рішення.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець