Рішення № 120082958, 24.06.2024, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.06.2024 Справа №607/8422/24 Провадження №2/607/2176/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.

за участі секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.

представника позивача адвоката Кушнірчука В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБУД» про стягнення заборгованості із невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2024 позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кушнірчук В.М. звернувся в суд з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБУД» (далі ТОВ «БМБУД») про стягнення заборгованості із невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позов мотивовано тим, що відповідно до наказу № 50K від 17.02.2022 позивача було прийнято на роботу в ТОВ «БМБУД», на посаду водія автотранспортних засобів, проте 26.02.2022 він був призваний на військову службу у Збройні Сили України по мобілізації, у зв`язку із чим його було увільнено від роботи. Водночас, у відповідача був обов`язок виплачувати йому середній заробіток у період з 26.02.2022 до 18.07.2022. Оскільки протягом 2022 та 2023 років відповідач не виплачував заробітну плату та середній заробіток, відповідно до Наказу № 3К від 18.01.2024 він був звільнений з роботи за власним бажанням згідно з ст. 38 КЗпП України. При цьому пунктом 2 Наказу № 3К від 18.01.2024 встановлено виплатити йому компенсацію за 10 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки. Однак, відповідачем 18.01.2024 при звільненні не було повідомлено позивача письмово про всі належні йому виплати при звільненні, а також не було здійснено виплату заробітної плати, середнього заробітку та компенсацію за невикористані ним дні щорічної основної відпустки. Крім того, оскільки зазначена заборгованість по заробітній платі та компенсації невикористаних днів відпустки йому не виплачена з вини відповідача, то на переконання позивача відповідач окрім іншого повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки виплати, але не більш як за шість місяців.

На підставі вищевикладеного позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ТОВ «БМБУД», на його користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку та компенсації за невикористані дні відпустки в сумі 37 591,47 грн та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 25 556,40 грн.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.04.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

23.05.2024 судом зареєстровано заяву про зменшення позовних вимог подану представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Кушнірчуком В.М., у якій останній вказує, що 19.04.2024 відповідачем в касі підприємства позивачу було виплачено компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 2368,71 грн, чим частково погашено наявну заборгованість, а тому просить суд зменшити позовні вимоги та стягнути з ТОВ «БМБУД» на користь позивача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 60779,16 грн, з яких: 35222,76 грн - заборгованість із невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку; 25 556,40 грн - середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати.

Протокольною ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.05.2024 прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог подану представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Кушнірчуком В.М. 23.05.2024.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат КушнірчукВ.М. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, щодо постановлення заочного рішення суду не заперечив.

Представник відповідача ТОВ «БМБУД» в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був неодноразово належним чином повідомлений, що підтверджується довідками про доставку електронних документів судових повісток про виклик до суду до електронного кабінету відповідача, сформованих секретарем судового засідання. Про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавав.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку:

Так, судом встановлено, що 18.02.2022 ОСОБА_1 був прийнятийна роботууТОВ «БМБУД» на посаду водія автотранспортних засобів на підставі Наказу № 50K від 17.02.2022, що підтверджується записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 заповненої 15.09.2020.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 22.12.2011, ОСОБА_1 26.02.2022 на підстав Наказу командира частини № НОМЕР_3 був призваний у Збройні Сили України по мобілізації.

Згідно з довідкою № 6 від 08.09.2022 виданою Військовою частиною НОМЕР_4 «Т», ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу за контрактом на посаді командира відділення стрілецької роти (резервної) у військовій частині НОМЕР_4 «Т» Національної гвардії України, яка дислокується у м. Тернополі, та має дозвіл на зберігання і носіння табельної вогнепальної зброї. Щорічний періодичний медичний огляд в ДУ «ТМО МВС України по Тернопільській області» - пройшов.

18.01.2024 наказом ТОВ «БМБУД» № 3К «Про звільнення ОСОБА_2 », ОСОБА_1 звільнено з посади водія автотранспортних засобів 18.01.2024 за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП. У п. 2 вказаного наказу зазначено: «Виплатити ОСОБА_3 компенсацію за 10 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки.

Як вбачається з довідки про заборгованість № 28/02/24-01 від 28.02.2024 виданої ТОВ «БМБУД», ОСОБА_1 працював у ТОВ «БМБУД» з 18.02.2022 по 18.01.2024 на посаді водій автотранспортних засобів та за вказаний період йому нарахована заробітна плата в сукупному розмірі 46697,50 грн, а після відрахування податків та зборів, до виплати належить 37591,47 грн., а саме:

- за лютий 2022 року сума до виплати (заборгованість) 2372,49 грн;

- за березень 2022 року сума до виплати (заборгованість) 7300,06 грн;

- за квітень 2022 року сума до виплати (заборгованість) 6 968,24 грн;

- за травень 2022 року сума до виплати (заборгованість) 7300,06 грн;

- за червень 2022 року сума до виплати (заборгованість) 7300,06 грн;

- за липень 2022 року сума до виплати (заборгованість) 3981,85 грн;

- січень 2024 року сума до виплати (заборгованість) 2368,71 грн.

Такі ж обставини вбачаться з розрахункових листків за період лютий 2022 року липень 2022 року, а також грудень 2023 року та січень 2024 року, виданих ТОВ «БМБУД».

Згідно довідки ТОВ «БМБУД» № БМБ00000005 від 28.02.2022, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за лютий 2022 року становить 16900 грн, середньоденна (по робочих днях) 412,20 грн.

Згідно частини першої статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 43Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України).

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що до структури заробітної плати входить: Основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.); Додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.); Інші заохочувальні та компенсаційні виплати (до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Відповідно до частини першої статті 47КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 116цього Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч.3 ст.119КЗпП України в редакції, яка діяла на момент увільнення позивача з роботи, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

19.07.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким внесено зміни до ч.3 ст. 119 КЗпП, відповідно до яких скасовано обов`язок роботодавця зберігати середній заробіток за працівником, який проходить військову службу під час дії особливого періоду.

Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 26.02.2022 був призваний у Збройні Сили України по мобілізації у відповідача був обов`язок виплачувати йому середній заробіток за час проходження ним військової служби під час мобілізації на особливий період у період з 26.02.2022 до 18.07.2022.

Разом з тим, судом встановлено, що заборгованість відповідача ТОВ «БМБУД» перед позивачем ОСОБА_1 по заробітній платі та середньому заробітку, яку відповідач в порушення ст.ст. 116, 119 КЗпП України, не виплатив позивачу, у день його звільнення 18.01.2024 становить 37591,47 грн.

Вказаний розмір заборгованості підтверджується довідкою про заборгованість №28/02/24-01 від 28.02.2024 та розрахунковими листками за період лютий 2022 року липень 2022 року, а також за грудень 2023 року та січень 2024 року, виданими ТОВ «БМБУД».

Водночас, в ході розгляду судом справи відповідач виплатив позивачу ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 2368,71 грн та представник позивача подав суду заяву про зменшення суми позовних вимог, у якій просив стягнути із ТОВ «БМБУД» заборгованість із невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку у розмірі 35222,76 грн.

Таким чином, оскільки відповідачем в порушення ст.ст.116,119КЗпП України не виплачено позивачу заробітну плату та середній заробіток при звільненні, які згідно з довідкою про заборгованість №28/02/24-01 від 28.02.2024 та розрахункових листків за період лютий 2022 року липень 2022 року, а також за грудень 2023 року та січень 2024 року виданих ТОВ «БМБУД» з утриманням відповідних податків та зборів становлять 35222,76 грн, суд вважає, що такі підлягають стягненню з відповідача на його користь.

Окрім цього, відповідно до статті 117 КЗпП, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Період затримки розрахунку при звільненні це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 810/451/17.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18), за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Згідно із п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100 (далі Порядок), у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

За змістом абзаців 1, 2 пункту 3 розділу ІІІ Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цьогоПорядку. Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Згідно з пунктом 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Середньоденний заробіток позивача згідно довідки ТОВ «БМБУД» складає 412,20грн, зазначений розмір середньоденної зарплати сторонами не оспорюється.

Як встановлено судом, остаточний розрахунок при звільненні з позивачем проведений не був, у зв`язку з чим, затримка розрахунку при звільненні за період 19.01.2024 по 15.04.2023, в межах якого позивач просить стягнути компенсацію, становить 62 робочих днів.

Згідно розрахунку, який зазначений представником позивача, середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі, становить 25556,40грн (412,20грн * 62 = 25556,40грн).

Вказаний розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати по заробітної плати суд вважає належним, оскільки такий відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КабінетуМіністрів Українивід 08.02.1995№100 та не спростований відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з ТОВ «БМБУД» на користь позивача, середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати у сумі 25556,40грн.

Сума середнього заробітку визначена без утримання податків та інших обов`язкових платежів. Відрахування повинні бути проведені працедавцем при виконанні судового рішення (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.01.2023 у справі № 752/23602/20).

Таким чином, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що в даному випадку мають місце порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту, а тому позов підлягає задоволенню, шляхом стягнення із ТОВ «БМБУД» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі сумі 35222,76 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні станом на 14.04.2024 в сумі 25556,40 грн.

Представник відповідача ТОВ «БМБУД» в судове засідання не з`явився та доказів на спростування доводів позивача не надав.

Згідно пункту 2 частини першої статті 430ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Також, у відповідності до статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 2422,40 грн, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання до суду даного позову.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.2,4,12,13,76-78, 141,258-268,273,280, 352-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБУД» про стягнення заборгованості із невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБУД» в користь ОСОБА_1 35222 (тридцять п`ять тисяч двісті двадцять дві) гривні 76 (сімдесят шість) копійок заборгованості по заробітній платі.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБУД» в користь ОСОБА_1 25556 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят шість) гривень 40 (сорок) копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні станом на 14 квітня 2024 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБУД» в дохід держави 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.

Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБУД» на користь ОСОБА_1 заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 01.07.2024.

Відомості проучасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Кушнірчук Віталій Михайлович, РНОКПП НОМЕР_6 , місце праці АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БМБУД», код ЄДРПОУ 41037833, юридична адреса: вул. Плебанівка, 712/9 с. Настасів Тернопільський район Тернопільська область.

Головуючий суддяН. Р. Кунець