Ухвала суду № 120070394, 25.06.2024, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 459/702/24

У Х В А Л А

25.06.2024 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л.Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сокалі клопотання про витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Львівенергозбут" про визнання виставленого відповідачем для оплати рахунку за спожиту електроенергію недійсним

в с т а н о в и в:

Позивач просить витребувати з ТОВ "Львівенергозбут" інформацію щодо тарифу оплати послуг за спожиту електроенергію гаражів № НОМЕР_1 та АДРЕСА_1 .

Клопотання про витребування доказів суд розглядає без повідомлення учасників справи, оскільки їх участь в розгляді зазначеного клопотання не є обов`язковою, у зв`язку з чим судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Порядок та строки подання доказів визначений у статті 83 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

При цьому, за змістом ч. 2 цієї статті, у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частин третя статті 13 ЦПК України).

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Іншими словами, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Отже, сторона самостійно повинна довести обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог чи заперечень і саме така сторона повинна нести ризик настання наслідків, пов`язаних із не наданням доказів.

В силу вимог п. 4 ч. 5 ст. 12, ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд лише сприяє сторонам у здійсненні їхніх прав, а не збирає докази замість таких сторін.

Позивач натомість, всупереч принципу змагальності та всупереч вимогам п. 4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України не вжив достатніх заходів для отримання зазначених доказів.

Крім цього, гаражі № НОМЕР_1 та АДРЕСА_1 не є приватною власністю позивача а належать іншим особам, які не є сторонами по справі, та може стосуватися їхніх законних прав та інтересів.

Звертаю також увагу, що у позовній заяві ОСОБА_1 посилається та описує тарифи гаражів №9 та АДРЕСА_1 , отже обізнаний з такими. Однак у клопотанні про витребуванні доказів він не пояснює причин неможливості отримати вказані докази.

Згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації» кожна особа має право на отримання інформації, яка стосується цієї особи. Розпорядник інформації має право не надати особі інформацію про неї лише у випадку, передбаченому законом. Інформація про особу може бути відкритою і інформацією з обмеженим доступом.

Тому, зберігаючи свою об`єктивність, неупередженість і безсторонність, суд не буде замість позивача збирати докази у справі та як наслідок, визнає подане ним клопотання необґрунтованим і відмовляє в його задоволенні.

Керуючись ст. 84 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Л. Ю. Фарина