Рішення № 120062737, 27.06.2024, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2024 року Справа № 480/1556/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Соп`яненко О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1556/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, і просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 184250010935 від 22.02.2024 року "Про відмову в призначенні пенсії" ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1 );

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1 ), пенсію на пільгових умовах за Списком №1 з 14.02.2024 на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 14.02.2024 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №1 на підставі пункту "а" статті 13 Закону "Про пенсійне забезпечення". Проте рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 22.02.2024 № 184250010935 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, з посиланням на п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з недосягненням необхідного віку 50 років. Позивач не погоджується з даним рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що порушує її права.

Ухвалою суду від 01.03.2024 відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачам для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідачів.

ГУ ПФУ в Одеській області подано відзив, в якому проти позовних вимог позивача він заперечує та зазначає, що оскаржуване рішення є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач не має права виходу на пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку із недосягненням пенсійного віку, а саме 50 років. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог. (а.с.22-24)

На виконання вимог суду ГУ ПФУ в Сумській області було надано суду клопотання про долучення доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач 14.02.2024 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 (а.с. 16).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

Рішенням від 22.02.2024 № 184250010935 ГУ ПФУ в Одеській області було відмовлено ОСОБА_1 , в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки заявниця не досягла необхідного віку 50 років. Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що вік заявниці - 45 років, страховий стаж особи 25 років 03 місяці 21 день з урахуванням кратності 37 роки 03 місяці 21 день, а пільговий стаж особи становить 12 років 05 місяців 20 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди (а.с. 5).

Не погодившись з даним рішенням відповідача, позивач звернулася з позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон №2148-VIII, що доповнив Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.08.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV) розділом XIVІ, який містить пункт 1 частини 2 статті 114 такого змісту: "На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах".

За приписами статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Законом № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набрав чинності з 01.04.2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (далі - Рішення № 1-р/2020).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення № 1-р/2020 Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік - у 45 років, тоді як другий - у 50 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року по справі № 360/3611/20 (провадження № 11-209заі21).

З матеріалів справи, а саме з оскаржуваного рішення, суд вбачає, що вік позивача на час звернення із заявою про призначення пенсії становить 45 років, страховий стаж з урахуванням кратності становить - 35 років 08 місяців 09 днів, а пільговий стаж становить 14 років 11 місяців 12 днів (а.с. 12).

Відтак, відмова в призначенні ОСОБА_1 , яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла віку 45 років, мала страховий стаж особи 25 років 03 місяці 21 день з урахуванням кратності 37 роки 03 місяці 21 день, а пільговий стаж особи становить 12 років 05 місяців 20 днів, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею пенсійного віку, визначеного п. 1 ч. 2 статті 114 Закону №1058-ІV, є протиправною.

А відтак враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , є обгрунтованими та підлягають задоволенню в частині про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 22.02.2024 № 184250010935.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за Списком №1 з 14.02.2024 на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду можна зробити висновок, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" 58 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Закону № 1058-IV, з урахуванням висновку суду.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в частині позовних вимог про зобов`язання призначити пенсію за віком на загальних умовах, суд вважає таким, що не відповідає способам судового захисту, закріпленим частиною першою статті 5 КАС України, та об`єкту порушеного права, у зв`язку з чим у задоволенні вказаної вимоги належить відмовити.

Також суд звертає увагу, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 14.02.2024 здійснювало ГУ ПФУ в Одеській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, а тому з урахуванням скасування вище зазначеного рішення, саме ГУ ПФУ в Одеській області повинно повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків даного судового рішення.

Відповідно до ст. 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1211,20 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 184250010935 від 22.02.2024 року "Про відмову в призначенні пенсії" ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м.Одеса, Одеська область, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву від 14.02.2024 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", з урахуванням висновків суду.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м.Одеса, Одеська область, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко