Рішення № 120049545, 13.06.2024, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/595/23

Провадження № 2/175/115/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2024 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.,

з участю секретаря Кальченко Ю.О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа: Дніпровська районна державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із позовом, в якому просила встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) разом із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) однією сім`єю понад п`ять років з 2008 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позовна заява вмотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 , яка до своєї смерті проживала разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_3 , позивачка набула право власності на будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування. ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_2 , після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 позивачка звернулася до Дніпровської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом. Однак, 13.12.2022 року Дніпровська районна державна нотаріальна контора надала позивачці Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця, яка обґрунтована відсутністю родинних стосунків спадкоємця зі спадкодавцем, а також відсутності факту проживання однією сім`єю.

Представник позивача та позивач позов підтримали та просили задовольнити.

Відповідач Новоолександрівська сільська ради Дніпровського району Дніпропетровської області надала заяву про слухання справи за відсутності їх представника.

Третя особа до суду не з`явилася, надала заяву про слухання справи за відсутності їх представника.

Суд, розглянувши позовну заяву, повно та всебічно дослідивши надані докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка до своєї смерті проживала в своїй будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , разом із співмешканцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_3 , позивачка набула право власності на будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 10.01.2022р., серія НОМЕР_1 , Лікарським свідоцтвом про смерть № від 10.01.2022р., та Довідкою про причину смерті від 10.01.2022p.

На момент смерті, ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав з 1985 року по день смерті в будинку ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою № 141 виданою відділом ЦНАП Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 19.01.2023 року.

Згідно Довідки № 142 виданої відділом ЦНАП Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 19.01.2023 року, позивачка проживала за адресою: АДРЕСА_2 , на момент смерті ОСОБА_2 , постійно проживала разом із ним, вели спільне господарство, здійснювала за ним постійний догляд.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина за законом на майно, зокрема: на земельну ділянку (пай), загальною площею 3,9500 га, кадастровий номер: 1221481500:01:011:0020, ведення для товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Волоська сільська рада, земельна ділянка б/н, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ДП № 044494 від 07.05.2001 року.

26.04.2022 року позивачка звернулася до Дніпровської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, що підтверджується Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 68845851 від 26.04.2022 року.

Однак, 13.12.2022 року Дніпровська районна державна нотаріальна контора надала позивачці Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця, у зв`язку з відсутністю родинних стосунків спадкоємця зі спадкодавцем, а також відсутності факту проживання однією сім`єю.

Згідно показань свідків допитаних в судовому засіданні, свідок ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_2 проживав в Волоське на АДРЕСА_1 , останній рік періодично з ним проживала ОСОБА_1 ,яка жила у іншому місці, свідок ОСОБА_5 пояснив , що ОСОБА_2 проживав на АДРЕСА_1 , інших родичів окрім ОСОБА_1 не мав.

Згідно із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом, свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом, захисту цивільних прав та інтересів зокрема є визнання права.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 1 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України.

Згідно ст. 1258 спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу,

Згідно ч.1 ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У відповідність до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. Відповідно до роз`яснень, які містяться в абз. 3 п. 23 вказаної Постанови у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Відповідно до п. 3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 оскільки спір про визнання права власності на нерухоме майно - є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності відповідна територіальна громада.

Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що стороною позивача не надано належних доказів щодо постійного проживання з ОСОБА_2 не менш ніж п`ять років до часу відкриття спадщини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з вищевикладених підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

Тому понесені позивачем витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду з вказаним позовом стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 316, 319, 358, 361, 364 ЦК України, ст. 2, 4, 12, 13, 49, 50, 51, 76, 81, 89, 130, 133, 141, 263-266 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа: Дніпровська районна державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом - відмовити.

Судові витрати залишити за позивчкою.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Озерянська Ж.М.