Рішення № 120049544, 26.06.2024, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/2124/24

Провадження № 2/175/327/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

26 червня 2024 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Кальченко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра, яка діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2024 року керівник Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку, в якому просив припинити громадянину російської федерації ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1221486200:01:108:0014, площею 6.07 га, за категорією земель відноситься до земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; розташовану на території: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Новоолександрівська сільська рада; право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2013 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 29243312214), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується оголошенням про виклик особи, однак у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надали лист про розгляд справи без їх участі.

Повно та всебічно вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 3, ч. 4ст. 56 ЦПК України прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами у визначених законом випадках.

Представництво прокурором інтересів держави в суді відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Обґрунтування наведені прокурором в позові щодо представництва в суді суд вважає достатніми для його звернення у суд, оскільки порушуються питання захисту інтересів держави, і інші державні органи не здійснили ефективний захист інтересів держави щодо захисту її майнових прав.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 10-4-0.62-7758/2-23 від 21.12.2023 року, наданого у відповідь на запит Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра, вказаний орган до суду не звертався та в найближчий час не планує звертатися до суду з позовом про конфіскацію земельних ділянок, внаслідок відсутності видатків на сплату судового збору, внаслідок чого з метою відновлення порушених прав та законних інтересів держави Правобережна окружна прокуратура міста Дніпра звернулася до суду.

Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи. При цьому враховуються висновки Верховного Суду, зроблені при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі №910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17-ц, №924/1256/17).

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.

Тобто, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВТВ №045331, посвідченого Державним нотаріусом Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори Кобрусєвою Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1- 4521 (спадкова справа № 178/2012) 26.12.2012 року громадянин російської федерації ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадкував земельну ділянку, кадастровий номер 1221486200:01:108:0014, площею 6,07 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Новоолександрівська сільська рада, що належало спадкодавцеві ОСОБА_2 на підставі дублікату Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 017758, виданого Дніпропетровською районною державною адміністрацією 20.09.2012, згідно рішення від 12.06.2001 і зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю № 122140001004988.

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав 12.03.2013 року зареєстровано право власності на успадковану земельну ділянку за громадянином рф ОСОБА_1 реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 29243312214 кадастровий номер 1221486200:01:108:0014 площею 6.07 га, за категорією земель відноситься до земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до листа Головного управління Державної міграційної служби України № 6.3-16288/6-23 від 26.12.2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідкою на тимчасове та постійне проживання в Україні не документувався, інформація щодо оформлення ОСОБА_1 паспорту громадянина України та паспорту громадянина України для виїзду за кордон відсутня, що також підтверджується листом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 18.01.2024 року №1201.3.1-854/12.3-24.

Станом на момент звернення позивача до суду ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1221486200:01:108:0014, яка перебуває в його власності більше року.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Суб`єктами права приватної власності на землю, відповідно до ст. 80 ЗК України, визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших норм ЗК України,суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини (ч. 3 ст. 81 ЗК України).

Згідно зі ст. 19 ЗК України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

Правовідносини, пов`язані з набуттям прав на землі сільськогосподарського призначення, прийнятих у спадщину іноземними громадянами, врегульовано ч. 4 ст. 81 ЗК України, якою передбачено, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Право власності на земельну ділянку відповідач набув з 26.12.2012 року, а зареєстрував 12.03.2013 року.

Однак, у подальшому й по даний час земельна ділянка ним самостійно не відчужено, чим безпідставно порушено річний строк, встановлений ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України.

Згідно пункту "е" ч.1 ст.140 ЗК України однією з підстав припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 145 ЗК України у разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Примусове припинення прав на земельну ділянку, у відповідності до п. "в" ч. 1ст. 143 ЗК України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Оскільки відповідач протягом року з часу переходу права власності на земельну ділянку її не відчужив, то право власності на зазначену земельну ділянкиу слід примусово припинити, шляхом конфіскації.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня2009 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №513/444/15-ц зроблено висновок, що, якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість

Відповідно до ст. 348 ЦК України якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

У відповідності до ч. 4 ст. 145 ЗК України конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають повному задоволенню.

Із врахуванням ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.81, 125, 140, 145, 153 Земельного кодексу України, ст. 4,12,81,89,141, 259,263,264,265,268,280,281,282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра, яка діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку - задовольнити.

Припинити громадянину російської федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1221486200:01:108:0014, площею 6.07 га, за категорією земель відноситься до земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; розташовану на території: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Новоолександрівська сільська рада; право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2013 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 29243312214), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39835428).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ код за ЄДРП) судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Озерянська Ж.М.