Рішення № 120038313, 06.05.2024, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/198/24

Провадження № 2/630/155/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2024 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Малихіна О.О.,

за участю секретаря Нерубацької А..О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Люботин Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 630/198/24 (провадження №2/630/155/24) за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з вимогами про:

припинення права власності ОСОБА_3 на 11/36 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

припинення права власності ОСОБА_2 на 11/36 частин житлового будинку, що розташований адресою: АДРЕСА_1 ,

встановив:

В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 вказала, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 розташований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який належить їй особисто в 14/36 частках на підставі договору дарування частини житлового будинку від 10 березня 2010 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори, реєстровий № 2-396. Іншими співвласниками є ОСОБА_3 , якому належить 11/36 часток житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину № 5-3912, виданого 22 червня 1996 року Шостою Харківською держнотконторою, та ОСОБА_2 , якій належать інші 11/36 часток житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину № 7-14689, виданого 06 липня 1991 року Першою Киїівською міською держнотконторою. Позивач ОСОБА_1 також вказала, що свою частку житлового будинку вона утримана у дарунок від свого батька ОСОБА_4 , який постійно, починаючи з 30 грудня 1986 року до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 користувався належною йому частиною житлового будинку, піклувався про неї, доглядав. Натомість відповідачі в належних їм частках житлового будинку не проживають, їх місце перебування позивачу невідомо, і в житловому будинку ніхто не зареєстрований. Частки співвласників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не можуть бути виділені в натурі, оскільки їх фактично не існує внаслідок природнього руйнування житлового будинку. На теперішній час позивач бажає на земельній ділянці збудувати новий будинок, але не може реалізувати своє право через відсутність зареєстрованого права власності на земельну ділянку, а приватизацію земельної ділянки без згоди інших співвласників неможливо здійснити.

Ухвалою від 13 березня 2024 року було відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження. Відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у встановлений судом строк відзив не поданий.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, але подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, вказала, що позов підтримує повністю, та просила суд його задовольнити. Позивач також висловила згоду на проведення розгляду за відсутності відповідачів в заочному порядку.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не з`явилися, хоча про день, час і місце розгляду справи вони повідомлялися у належний спосіб. Про причини неявки в судове засідання відповідачі не повідомили, тому суд виходить з того, що їх неявка відбулась за неповажних причин. Суд, зі згоди позивача, розглядає справу за відсутності відповідачів в заочному судовому засіданні та на підставі наявних в ній матеріалів.

В судовому засіданні, дослідивши наявні в справі докази, суд встановив наступне.

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого станом на 15 лютого 2024 року, на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 розташовані: житловий будинок літ. «А-1», з верандою літ. «а», з ганком літ. «а1», загальною площею 30,00 кв.м, житловою площею 10,70 кв.м, допоміжною площею 19,30 кв.м, а також сарай літ. «В», погріб літ. «Г», сарай літ. «Д», сарай літ. «Е», вбиральня літ. «Ж», альтанка літ. «З», сарай літ. «И», огорожа №1-2.

Житловий будинок літ. «А-1» збудований з дерева у 1938 році, та складається з однієї житлової кімнати площею 10,7 кв.м та кухні площею 8,7 кв.м, інші приміщення є допоміжними.

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 34878161 від 16 травня 2012 року житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав на праві приватної власності ОСОБА_4 в 14/36 частинах на підставі свідоцтва про право на спадщину, яке було видане Другою нотаріальною конторою Харківського району Харківської області 14 грудня 1996 року, ОСОБА_3 в 11/36 частинах на підставі свідоцтва про право на спадщину, яке було видане Шостою Харківською міською державною нотаріальною конторою 22 червня 1996 року, та ОСОБА_2 в 11/36 частинах на підставі свідоцтва про право на спадщину, яке було видане Першою Київською міською державною нотаріальною конторою 06 липня 1991 року.

ОСОБА_4 подарував належні йому 14/36 частин вказаного житлового будинку своій доньці ОСОБА_1 , що підтверджується копією договору дарування частини житлового будинку, що був посвідчений державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори 10 березня 2010 року.

ОСОБА_4 , батько позивача, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим 13 червня 2023 року виконавчим комітетом Люботинської міської ради Харківської області.

З відміток у паспорті громадянина України НОМЕР_2 , виданого 17 грудня 1999 року на ім`я ОСОБА_4 , вбачається, що батько позивач був зареєстрований з 30 грудня 1986 року та постійно проживав в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області №03-10/467 від 07 березня 2024 року в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , наразі ніхто не зареєстрований.

Отже відомості про реєстрацію місця проживання відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в спірному житловому будинку в минулі роки і на час розгляду справи відсутні. Це вказує на те, що житловий будинок не розглядався ними як єдине чи основне місце проживання.

Як вбачається з акту органу самоорганізації населення «Вільний» від 07 березня 2024 року, власник 14/36 частин вказаного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 фактично повністю одноособово володіє ним та безперешкодно має до нього доступ. Також, як вбачається із зазначеного акту органу самоорганізації населення інші співвласники даного житлового будинку ніколи в ньому не проживали та не користувалися ним і не дбали про нього; мешканці кварталу ніколи не бачили ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в зазначеному будинку. В цьому акті також зазначено про те, що житловим будинком в цілому фактично користувався ОСОБА_4 до дня своєї смерті, і він доглядав земельну ділянку і опікувався будинком в цілому.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів, одним з яких, зокрема, є визнання права (пункт 1).

Ст. 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, а право власності набувається в порядку, встановленому законом.

До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Технічне планування житлового будинку, виходячи з плану, зображеному у технічному паспорті, вказує на те, що цей житловий будинок використовується як єдине житлове помешкання, про що вказала позивач, і його розподіл в натурі у відповідності до часток співвласників з технічної точки зору не уявляється можливим через неможливість виділення ізольованих квартир.

Позивач зазначає, що спірний житловий будинок був побудований ще у 1938 року, в зв`язку з чим будинок потребує капітального ремонту внаслідок природної руйнації, однак розпоряджатись та користуватись ним на власний розсуд позивач не може, оскільки будинок повністю їй не належить.

Співвласники ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відповідач по справі, будинком фактично не користуються усі минулі роки, що свідчить про наявність у них іншого місця проживання, і це створює для позивача перешкоди у реалізації своїх прав власника через спільне володіння житловий будинком, яким в цілому фактично користувався і попередній його співвласник ОСОБА_4 , оскільки лише він один був зареєстрований в цьому будинку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в такому випадку спільне володіння і користування майном є неможливим.

Відповідно до довідки КП «Люботинське БТІ» вартість всього житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , складає 38068,00 грн., а відповідно вартість 22/36 частин, які належать ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , становить 23221,48 грн. відповідно.

Згідно із квитанцією № 0.0.3551140260.1 від 25 березня 2024 року позивачем ОСОБА_1 внесено на депозитний рахунок суду суму 23221,48 грн., яка фактично дорівнює вартості 22/36 частини спірного житлового будинку, належних відповідачам.

Враховуючи, що спільне володіння і користування майном є неможливим, та позивачем попередньо внесена компенсація вартості цієї частки, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки це не завдасть шкоди інтересам відповідачів, які тривалий час не мешкають в спірному будинку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 365 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 77, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Припинити право власності ОСОБА_3 на 11/36 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинити право власності ОСОБА_2 на 11/36 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Виплатити ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в рівних частках кожному, грошову компенсацію в розмірі 23221 (Двадцять три тисячі двісті двадцять одна) грн. 48 коп., яка внесена ОСОБА_1 на рахунок № UA208201720355299002000006674, одержувач - ТУ ДСА України у Харківській області, код 26281249, банк одержувача ДКСУ в м. Київ, МФО 820172.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.

На заочне рішення відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення до Люботинського міського суду Харківської області може бути подана письмова заява про його перегляд. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 , інші відомості не відомі;

Відповідач - ОСОБА_3 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 , інші відомості не відомі.

Суддя О. О. Малихін

Повне рішення складено

16 травня 2024 року.