Рішення № 120031414, 27.06.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2024 року м. Київ№ 640/33787/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-12304-17 У.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що ним не здійснювалась будь-яка підприємницька діяльність, та, як наслідок, не було отримано доходу від такої діяльності, наслідком чого є відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у мінімальному розмірі.

Означені обставини, на переконання позивача, є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ГУ ДПС у м. Києві не погоджується із заявленими позовними вимогами оскільки позивач перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві як фізична особа-підприємець.

Відповідач вказує, що на момент надання відповіді в ІКП позивача обліковується недоїмка у сумі 45229,65 грн.

Відповідач стверджує, що єдиний соціальний внесок сплачується незалежно від здійснення підприємницької діяльності та фінансового стану платника.

За таких обставин, відповідач вважає, що спірна вимога винесена правомірно і підстави для її скасування відсутні.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2021 позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

24.01.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.

На адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від «Про скерування за належністю справи» надійшли матеріали адміністративної справи №640/33787/21.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жуку Р.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року адміністративну справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

30.11.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 витребувано від ОСОБА_1 довідку 5-ОК Пенсійного фонду України. Витребувано від Головного управління ДПС у місті Києві: розрахунок недоїмки з єдиного внеску, на сплату якої були виставлена спірна вимога від 15.05.2019 №12304-17 У, із зазначенням періодів її утворення; інформацію щодо перебування позивача на спрощеній/загальній системі оподаткування за весь період виникнення недоїмки зі сплати єдиного внеску, відображеного у спірній вимозі від 15.05.2019 №12304-17 У із наданням підтверджуючих доказів.

09.01.2024 від відповідача надійшли документи на вимогу ухвали суду від 04.01.2024.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 витребувано від Пенсійного фонду України довідку 5-ОК стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

31.05.2024 та 10.06.2024 від Пенсійного фонду України надійшла довідка 5-ОК стосовно позивача.

Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 з 04.10.1995 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_2 .

Згідно витягу з Реєстру платників єдиного податку від 20.04.2016 №1626523407880 ФОП ОСОБА_1 з 01.04.2016 обрав спрощену систему оподаткування 2 групи.

З витягу інтегрованої картки платника податків за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для ФОП, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) у позивача станом на 30.04.2019 наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 32523,67 грн. Станом на 31.01.2021 сума недоїмки складає 45229,65 грн.

В заявленому відповідачем у відзиві на позовну заяву розрахунку зазначено про наявність у позивача недоїмки з єдиного внеску станом на 21.10.2013 за ІІІ квартал 2013 року в сумі 1194,03 грн; станом на 20.01.2014 нараховано єдиний внесок за ІV квартал 2013 року у сумі 1218,67 грн; станом на 22.04.2014 нараховано єдиний внесок за І квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн; станом на 21.07.2014 нараховано єдиний внесок за ІІ квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн; станом на 20.10.2014 нараховано єдиний внесок за ІІІ квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн; станом на 19.07.2016 нараховано єдиний внесок за ІІ квартал 2016 року у сумі 941,16 грн; станом на 19.10.2016 нараховано єдиний внесок за ІІІ квартал 2016 року у сумі 957,00 грн; станом на 19.01.2017 нараховано єдиний внесок за ІV квартал 2016 року у сумі 990,00 грн; станом на 19.04.2017 нараховано єдиний внесок за ІV квартал 2017 року у сумі 2112,00 грн; станом на 19.07.2017 нараховано єдиний внесок за ІІ квартал 2017 року у сумі 2112,00 грн; станом на 09.02.2018 нараховано єдиний внесок за ІV квартал 2017 року у сумі 4224,00 грн; станом на 19.04.2018 нараховано єдиний внесок за І квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн; станом на19.07.2018 нараховано єдиний внесок за ІІ квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн; станом на 19.10.2018 нараховано єдиний внесок за ІІІ квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн; станом на 21.01.2019 нараховано єдиний внесок за ІV квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн; станом на 19.04.2019 нараховано єдиний внесок за І квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.

15 травня 2019 року ГУ ДПС у м. Києві сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12304-17 У на суму 32523,67 грн, направлену на адресу позивача рекомендованим листом та повернуту відповідачу з відміткою «по закінченню терміну зберігання».

Не погоджуючись із сформованою вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду із цим позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464 у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п.4).

Відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої статті 7 Закону №2464 (в редакції до 31.12.2014 включно) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (п.2);

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім`ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу (п.3).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 №77-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015) було викладено пункту 2 та 3 частини першої статті 7 Закону №2464 в такій редакції: «єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2);

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.3)».

Згідно з частиною першою статті 7 Закону №2464 (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць;

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2);

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Для платників, віднесених до першої групи платників єдиного податку, визначених у підпункті 1 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, ця сума не може бути меншою за 0,5 мінімального страхового внеску із зарахуванням відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу, який обчислюється відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пропорційно до сплаченого єдиного внеску (п.3).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464 (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності з 11.10.2017), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

При цьому, згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону №2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Згідно з частиною одинадцятою статті 8 Закону №2464 (в редакції до 31.12.2015) єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464 (в редакції з 01.01.2016) єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» передбачено установити у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1147 гривень.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» установлено у 2014 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 1218 гривень.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривень.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» мінімальну заробітну плату з 1 січня 2017 року установлено у місячному розмірі на рівні 3200 гривень.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року дорівнював 3723 гривні.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» мінімальну заробітну плату з 1 січня 2019 року визначено на рівні 4173 гривні.

Отже, розмір мінімального страхового внеску дорівнював:

- у 2013 році - 398,01 грн на місяць (1147,00 грн. х 34,7 %), 1194,03 грн на квартал (398,01 грн х 3);

- у 2014 та у 2015 роках - 422,65 грн на місяць (1218,00 грн х 34,7%), 1267,95 грн на квартал (422,65 грн х 3);

- у 2017 році - 704,00 грн на місяць (3200,00 грн х 22%), 2112,00 грн на квартал (704,00 грн х 3);

- у 2018 році - 819,06 грн на місяць (3723,00 грн х 22%), 2457,18 грн на квартал (819,06 грн х 3);

- у 2019 році - 918,06 грн на місяць (4173,00 грн х 22%), 2754,18 грн на квартал (918,06 грн х 3).

Згідно з частиною сьомою статті 9 Закону №2464 єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону №2464 (в редакції до 10.10.2017) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства юстиції фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі за текстом - Інструкція №449) органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника фізичної особи).

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), 2 частина порядковий номер, 3 частина літера «У» (узгоджена вимога).

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається у органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, у органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), зокрема, фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному чи уповноваженому представникові чи надіслано рекомендованим листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення.

Якщо платник на день надсилання (вручення) йому органом доходів і зборів вимоги про сплату боргу (недоїмки) не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином надісланою (врученою) навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата.

Дата надсилання (вручення) проставляється на корінці вимоги: службовою (посадовою) особою юридичної особи, фізичною особою або її законним чи уповноваженим представником у разі вручення вимоги під підпис; працівником структурного підрозділу, до функцій якого належать приймання, реєстрація та обробка вхідної і вихідної кореспонденції, у разі надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця вимоги.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Як зазначено вище, відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-12304-17 У, якою позивачу нараховано до сплати заборгованість з єдиного соціального внеску на загальну суму 32523,67 грн.

Єдиною підставою, якою позивач обґрунтовує позовні вимоги, є відсутність у нього, як у фізичної особи-підприємця, обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску у зв`язку з відсутністю доходів, з приводу чого, суд зазначає таке.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що згідно з даними інтегрованих карток платника податків ОСОБА_1 станом на 30.04.2019 позивачем не сплачено наступні нарахування з єдиного соціального внеску на загальну суму 32523,67 грн, а саме: зазначено про наявність у позивача недоїмки з єдиного внеску станом на 21.10.2013 за ІІІ квартал 2013 року в сумі 1194,03 грн; станом на 20.01.2014 нараховано єдиний внесок за ІV квартал 2013 року у сумі 1218,67 грн; станом на 22.04.2014 нараховано єдиний внесок за І квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн; станом на 21.07.2014 нараховано єдиний внесок за ІІ квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн; станом на 20.10.2014 нараховано єдиний внесок за ІІІ квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн; станом на 19.07.2016 нараховано єдиний внесок за ІІ квартал 2016 року у сумі 941,16 грн; станом на 19.10.2016 нараховано єдиний внесок за ІІІ квартал 2016 року у сумі 957,00 грн; станом на 19.01.2017 нараховано єдиний внесок за ІV квартал 2016 року у сумі 990,00 грн; станом на 19.04.2017 нараховано єдиний внесок за ІV квартал 2017 року у сумі 2112,00 грн; станом на 19.07.2017 нараховано єдиний внесок за ІІ квартал 2017 року у сумі 2112,00 грн; станом на 09.02.2018 нараховано єдиний внесок за ІV квартал 2017 року у сумі 4224,00 грн; станом на 19.04.2018 нараховано єдиний внесок за І квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн; станом на19.07.2018 нараховано єдиний внесок за ІІ квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн; станом на 19.10.2018 нараховано єдиний внесок за ІІІ квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн; станом на 21.01.2019 нараховано єдиний внесок за ІV квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн; станом на 19.04.2019 нараховано єдиний внесок за І квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.

Вказані пояснення підтверджуються відомостями з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску.

Суд зауважує, що норми Закону №2464 в редакціях, які були чинними у період виникнення недоїмки (період, за який позивачу було нараховано ЄСВ як фізичній особі-підприємцю, що перебуває на спрощеній системі оподаткування), не містили положень щодо відсутності у фізичної особи-підприємця, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, обов`язку сплати єдиного соціального внеску у разі відсутності у неї доходу у відповідний звітний період.

У зв`язку з цим, суд вважає, що посилання позивача на відсутність у нього як у фізичної особи-підприємця, який перебував на спрощеній системі оподаткування, обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску за відповідний період є помилковими.

Отже, у спірний період позивач був зобов`язаний здійснювати сплату єдиного соціального внеску навіть за умови відсутності у нього доходу.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів сплати позивачем єдиного соціального внеску за період з 01.10.2013 по 30.03.2019.

Враховуючи вказане, суд вважає, що нарахування контролюючим органом на підставі спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску у розмірі 32523,67 грн.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що нгарахована на підставі спірної вимоги сума боргу з ЄСВ у розмірі 32523,67 грн була визначена відповідачем на підставі даних інтегрованої картки з ЄСВ за період з 01.10.2013 по 30.04.2019.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Тобто, підставою для формування вимоги про сплату боргу зі сплати єдиного внеску є як акти документальних перевірок, самостійні звіти платника про нарахування єдиного внеску, так і облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Так, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

З огляду на вказане, суд вважає, що формування відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі інформації з інтегрованої картки позивача з єдиного соціального внеску відповідає вимогам чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція виловлена Верховним Судом у постанові від 11.09.2018 у справі №826/11623/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76518273) та від 05.02.2019 у справі №813/3060/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 79615650).

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів сплати єдиного соціального внеску за період з 2013 року по 30.04.2019, а тому суд вважає, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-12304-17 У прийнята відповідачем правомірно та не підлягає скасуванню.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву на пропуск десятиденного строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої-другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 2 Закону №2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до абзаців 4-6 частини четвертої статті 25 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини четвертої статті 25 Закону №2464).

Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону №2464 у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Верховний Суд у складі судової палати в постанові від 25.02.2021 у справі №580/3469/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого Закон №2464 не передбачає застосування обмежувального (присічного) строку в 10 днів для оскарження до суду вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску.

Платник єдиного соціального внеску для захисту своїх прав і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС, а не статтею 25 Закону №2464-VI.

З матеріалів справи вбачається про існування спірної вимоги позивачу стало відомо після реєстрації позивача на порталі «Дія» та отримання постанови про відкриття виконавчого провадження №67396243 від 05.11.2021 про стягнення недоїмки зі сплати ЄСВ на підставі спірної вимоги.

На підтвердження отримання позивачем матеріалів виконавчого провадження матеріали справи містять витяг з електронної пошти ОСОБА_2 від 10.11.2021, копію заяви ГУ ДПС у м. Києві про відкриття ВП за спірною вимогою про сплату боргу (недоїмки) та постанови про відкриття ВП №67396243 від 05.11.2021.

Таким чином, звернення позивача з даним позовом, який зареєстровано 19.11.2021 судом, було здійснено з дотриманням шестимісячного строку

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

VІ. Судові витрати.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, підстав для відшкодування позивачу понесених при подачі позову судових витрат немає.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя Жук Р.В.