Ухвала суду № 11999692, 27.07.2010, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 10 - 218/10

Категорія: порушення кримінальної справи

Головуючий суду першої інстанції суддя Рудяк А.О.

Доповідач суду апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних

справах апеляційного суду Миколаївської

області в складі:

Головуючого: Ржепецького О.П.

Суддів: Кателіна В.П.

Гребенюк В.І.

За участю: прокурора Данчука В.М.

заінтересованої особи ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2010 року, якою задоволена скарга ОСОБА_2 і скасована постанова слідчого від 16.06.2010 року про порушення кримінальної справи відносно нього, як керівника ТОВ «ПМБ 1», за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України .

16.06.2010 року старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА в Миколаївській області Чернетченко В.В. була порушена кримінальна справа відносно керівника ТОВ «ПМБ 1» ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України за фактом умисного ухилення від сплати податку на прибуток та податку на додану вартість .

Не погодившись із зазначеною постановою, ОСОБА_2 30.06.2010 року оскаржив її до суду.

Задовольняючи скаргу, суд вказав на відсутність у слідчого на момент порушення кримінальної справи достатніх даних про наявність в діях директора ТОВ «ПМБ 1» ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України .

При цьому суд послався на матеріали, що стали підставою до порушення кримінальної справи, з яких вбачається, що постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.05.2010 року скасована постанова слідчого від 21.01.2010 року про порушення кримінальної справи щодо директора ТОВ «ПМБ - 1» ОСОБА_2, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, яка ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 27.05.2010 року залишена без змін.

Суд вказав, що слідчий 16.06.2010 року без проведення будь - якої перевірки знов порушив кримінальну справу відносно ОСОБА_2, пославшись на ті ж матеріали і вказавши ті самі підстави, що були в скасованій судом постанові від 21.01.2010 року; а також на висновок економічної експертизи № 2/22 від 20.05.2010 року, на висновок судово - почеркознавчої експертизи № 2552 - 2554 від 11.05.2010 року, на протоколи допиту ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які не можна приймати до уваги в якості підстав до порушення кримінальної справи, оскільки ці слідчі дії проводились в рамках порушеної 21.01.2010 року справи, постанова про порушення якої судом була скасована.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить постанову суду скасувати як необґрунтовану , а матеріали направити на новий судовий розгляд.

Посилається на неявку з невідомих причин в судове засідання суду першої інстанції заявника ОСОБА_2, явка якого 30.06.2010 року була при прийнятті рішення про відкриття провадження за скаргою ОСОБА_2 на постанову про порушення кримінальної справи від 16.06.2010 року визнана судом обовязковою. І вважає це підставою для закриття провадження з розгляду скарги, відповідно до ч. 9 ст. 236 - 8 КПК України, посилаючись на своє клопотання з цього приводу під час розгляду скарги.

Твердить, що приводом до порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 стало безпосереднє виявлення слідчим в діях останнього ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України відповідно до п. 5 ст. 94 КПК України, посилаючись на матеріали в дослідчої перевірки, а саме: на акт № 1395/15 - 35301773 від 14.12.2009 року за результатами невиїзної документальної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток ТОВ «ПМБ 1», відповідно яких податковим органом визначена сума податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 1108470,52 грн. та з податку на прибуток у розмірі 1 385 588 грн.; на висновок судово - економічної експертизи від 20.05.2010 року; та на висновок судово - почеркознавчої експертизи від 11.05.2010 року щодо платіжних доручень з перерахування грошових коштів, отриманих ТОВ «ПМБ 1» від ТОВ «Миколаївтрансбуд 1».

Також твердить, що директор ТОВ «ПМБ 1» ОСОБА_2, достовірно знаючи про доходи підприємства, отримані в результаті господарських взаємовідносин з ТОВ «Миколаївтрансбуд 1», з метою приховання обєктів оподаткування, умисно не відобразив вказані доходи та суму ПДВ в податкових деклараціях ТОВ «ПМБ 1» з ПДВ та з податку на прибуток у відповідних періодах 2008 року, що призвели до фактичного ненадходження до бюджетів та державних цільових фондів коштів у розмірі 1020938, 83 грн., що в 3964 рази перевищує встановлений державою неоподаткований мінімум доходів громадян на момент скоєння злочину, і вважає, що в діях ОСОБА_2 як директора ТОВ «ПМБ 1» вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України.

Вважає, безпідставним посилання суду на те, що оскарження прийнятих за вказаним актом документальної перевірки податкових повідомлень - рішень перешкоджає порушенню кримінальної справи до закінчення процедури оскарження, посилаючись на п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 08.10.2004 року «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Данчука В.М. на підтримку апеляцію і вважав її не підлягаючою задоволенню; думки заінтересованої особи ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3, що заперечували проти апеляції прокурора; вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апелянта щодо незаконності розгляду скарги ОСОБА_2 через його неявку в судове засідання всупереч рішенню судді про обовязковість його явки безпідставні.

Так, матеріали справи не містять відомостей про належне сповіщення судом ОСОБА_2 про обовязковість його явки в судове засідання, а містять лише супровідний лист на його імя від 30.06.2010 року № 51387 з додатком копією постанови про відкриття провадження та датою судового розгляду, призначеного на 06.07.2010 року (а. с. 15).

З протоколу судового засідання від 06.07.2010 року вбачається, що розгляд справи відкладений на 13.07.2010 року через неявку скаржника за клопотанням прокурора (а. с. 17).

Однак, ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду його скарги на зазначений день, оскільки повідомлення суду про призначення судового розгляду його скарги на 13.07.2010 року направлене скаржнику лише напередодні - 12.07.2010 року (а. с. 18).

А згідно ч. 9 ст. 236 8 КПК України н еявка без поважних причин у судове засідання особи, яка подала скаргу та присутність якої визнано суддею обовязковою, є підставою для закриття провадження з розгляду скарги.

За таких обставин не можна вважати, що скаржник ОСОБА_2 не зявився в судове засідання 13.07.2010 року без поважних причин.

Крім того, з протоколу судового засідання від 13.07.2010 року вбачається, що інтереси скаржника ОСОБА_2 згідно угоди представляв захисник ОСОБА_3 і питання щодо обовязковості явки самого ОСОБА_2 в судовому засіданні не обговорювалося, прокурором ніяких клопотань по цьому питанню не заявлялось і судом ніякого рішення з цього приводу не приймалось (а. с. 23 - 24).

Доводи апеляції прокурора по суті прийнятого суддею рішення також є безпідставними.

Відповідно до ч. 13 ст. 236 - 8 КПК України суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення постанови про порушення справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи.

Приймаючи рішення про задоволення скарги ОСОБА_2 , суд вірно послався на те, що слідчим без проведення належної перевірки та у відсутності будь яких додаткових даних в матеріалах, на підставі яких було порушено кримінальну справу, вдруге порушив відносно ОСОБА_2 кримінальну справу тільки на підставі тих же документів, на підставі яких порушував кримінальну справу 21.01.2010 року, а саме: акту ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області від 14.12.2009 року № 1395/15 - 35301773 за результатами невиїзної документальної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток ТОВ «ПМБ 1»; податкових повідомлень - рішень № 0050791501/0 та № 0050801401/0 від 18.12.2009 року, копій податкових накладних № № 6, 7 від 27.06.2008 року, № 8 від 21.07.2008 року, № 9 від 31.07.2008 року, № № 10, 11 від 30.09.2008 року, копій податкових декларацій ТОВ «ПМБ 1» з ПДВ та податку на прибуток за червень - грудень 2008 року, копії виписки про рух грошових коштів по розрахунковому рахунку № 2600001019642, який належить ТОВ «Миколаївтрансбуд 1», пояснення податкового інспектора Яковлевої О.В., копії протоколу зборів ТОВ «ПМБ 1» № 1 від 15.08.2007 року, копій податкових декларацій ТОВ «Миколаївтрансбуд 1» 8 - ПДВ з додатками за період червень - вересень 2008 року.

При цьому суд вірно зазначив, що і слідчий, а згодом і прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишили поза увагою той факт, що постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.05.2010 року скасована постанова слідчого від 21.01.2010 року про порушення кримінальної справи щодо директора ТОВ «ПМБ - 1» ОСОБА_2, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, яка ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 27.05.2010 року залишена без змін.

Таким чином всі дані, отримані в рамках вищезазначеної кримінальної справи, в тому числі і висновок економічної експертизи № 2/22 від 20.05.2010 року та висновок судово - почеркознавчої експертизи № 2552 - 2554 від 11.05.2010 року, а також протоколи допиту свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, на які слідчий послався в своїй постанові від 16.06.2010 року, не мають правового значення і ніяким чином не можуть використовуватися, оскільки постанова про порушення цієї кримінальної справи скасована.

Також слідчий не врахував тієї обставини, що податкові повідомлення - рішення № 0050791501/0 та № 0050801401/0 від 18.12.2009 року є похідними від акту ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області від 14.12.2009 року № 1395/15 - 35301773 за результатами невиїзної документальної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток ТОВ «ПМБ 1» і не можуть бути самостійними підставами для порушення кримінальної справи. Тим більш за умови наявності спеціальної процедури їх оскарження в порядку ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою скористався керівник ТОВ «ПМБ - 1» ОСОБА_2

Результати цієї процедури і вказані обставини слідчий взагалі не перевіряв.

Крім того, і слідчий, і прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишили поза увагою вказівки апеляційного суду Миколаївської області, викладені в ухвалі від 27.05.2010 року за результатами розгляду апеляції прокурора на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.05.2010 року, якою скасована постанова слідчого від 21.01.2010 року про порушення кримінальної справи щодо директора ТОВ «ПМБ - 1» ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, щодо того, що самого лише акту недостатньо для порушення кримінальної справи, оскільки в ньому міститься лише попередня інформація про порушення податкового законодавства, але не підтверджується інформація про ненадходження коштів до бюджету та державних цільових фондів; що на підставі тільки акту неможливо встановити фактичні дані, які підтверджують наявність чи відсутність у діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ч. З ст. 212 КК України.

Таким чином жоден із зазначених слідчим у постанові від 16.06.2010 року документів не є підставою для порушення даної кримінальної справи щодо ОСОБА_2

Положення ч. 13 ст. 236 - 8 КПК України зобовязують суд перевіряти наявність приводів і підстав для винесення постанови про порушення справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи.

А відповідно до вимог ст. ст. 94, 98 КПК України, кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є приводи і підстави, тобто достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність достатніх підстав для порушення кримінальної справи, відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора , який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2010 року, якою задоволена скарга ОСОБА_2 і скасована постанова слідчого від 16.06.2010 року про порушення кримінальної справи відносно нього, як керівника ТОВ «ПМБ 1», за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України - без змін.

Головуючий:

Судді: