Рішення № 119991436, 26.06.2024, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/383/24

Провадження № 2-а/931/5/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року смт.Локачі

Локачинський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Масляної С.В.,

за участю: секретаря судових засідань - Проскуненкової А.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Рущака В.М.,

представника відповідача - Пукавського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 30.05.2024 року звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом. Позов мотивує тим, що поліцейським інспектором СПД № 1 (сел. Локачі) Володимирського РВП Головного управління Національної поліції у Волинській області старшим лейтенантом поліції Сільмахою Юрієм Володимировичем 01.05.2024 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2047701, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 510 грн. за ч.2 ст.122 КУпАП, а саме за те, що 01 травня 2024 року, о 20 годині 07 хвилин в с. Гранатів, по вул. Центральній, він, керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, та порушив п. 9.2 б Правил дорожнього руху України. Зазначену постановупо справіпро адміністративнеправопорушення серії ЕНА № 2047701 від 01.05.2024 року вважаєнезаконною та необгрунтованою, такою, що не відповідає обставинам справи,а томупідлягаєскасуванню. Обгрунтування полягає у наступному. При виїзді із польової дороги на вул. Центральну в с. Гранатів Володимирського району, повертаючи праворуч, він увімкнув правий покажчик повороту. Працівників поліції він не бачив, так як вони знаходились на значній відстані. Проїхавши деяку відстань, він повернув ліворуч і заїхав в господарство. Через деякий час заїхали працівники поліції в господарство, де стосовно нього винесли постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. Із відео, яке знаходиться в матерілах справи № 931/328/24 вбачається, що коли позивач виконував поворот праворуч, працівникам поліції не видно було, чи був увімкнений поворот праворуч, так як вони знаходились на великій відстані від позивача та при повороті була курява пилу, через яку не можна стверджувати чи був увімкнений покажчик повороту чи ні. Крім цього, зазначає, що поліцейським, який виносив постанову, не дотримано вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07.11.2015 року №1395, а саме: постанова має виноситися на місці вчинення правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має користуватися правами, визначеними у ст. 268 КУпАП, має бути дотримано порядок розгляду адміністративної справи, чого зроблено не було. Також, зазначає, що згідно з вимогами ч.ч. 2, 3 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Докази суду надають учасники справи. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2047701 від 01.05.2024 року, справу - закрити та стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн. витрат за надання правничої допомоги та 605,60 грн судового збору.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 03 червня 2024 року вищевказаний позов залишено без руху.

14 червня 2024 року на виконання ухвали суду позивачем подано до суду клопотання про усунення недоліків та заяву про поновлення строку на оскарження постанови серії ЕНА №2047701 від 01.05.2024 року, в якій просить поновити строк на оскарження вказаної постанови та долучає відповідні докази.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 17.06.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, відповідачу надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.

24.06.2024року черезканцелярію судупредставником відповідачаГУНП уВолинській області-Пукавським О.В.подано відзивна позовнузаяву,у якомупросить узадоволенні позовнихвимог відмовитиповністю.До відзивудолучено копіючеку прооплату поштовихпослуг,що підтверджуєвідправлення позивачукопії відзивуна позов,копію довіреностіГУНП Україниу Волинськійобласті.У відзивізазначає,що позовнавимога непідлягає дозадоволення,оскільки інспектордійшов доправильного висновкупро порушенняПравил дорожньогоруху ОСОБА_1 ,а самеп.9.2б ПДР.01.05.2024близько 20год.07хв.Інспектором зРПП СПД№1(сел.Локачі)Володимирського РВПГУНП уВолинській областістаршим лейтенантомполіції ОСОБА_2 по вул.Центральній ус.Гранатівбув зупиненийводій ОСОБА_1 ,котрий керувававтомобілем марки«ФОЛЬКСВАГЕН ПАССАТ»р.н.з. НОМЕР_1 тапри змінінапрямку рухуне увімкнувпокажчик поворотувідповідного напрямку.Відеозаписом рухутранспортного засобупід керуваннямводія ОСОБА_1 01.05.2024було зафіксованоне використаннясвітлових покажчиківповоротів водієм ОСОБА_1 Встановивши особупорушника,було розпочаторозгляд справипро адміністративнеправопорушення,заслухано усніпояснення пофакту вчиненогоним правопорушення,було роз`ясненопорушнику йогоправа.У позовнійзаяві позивачвказує,що привиїзді зпольової дорогина вул.Центральну вс.Гранатів вінувімкнув покажчикповороту істверджує,що небачив працівниківполіції.Відповідно доп.п.9.4ПДР Україниприпиняти подачусигналу покажчикамиповороту необхідно після закінчення маневру здійснення повороту. Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію» Поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Таким чином, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставини вчинення адміністративного правопорушення, заслухавши та врахувавши усні пояснення правопорушника - поліцейським як уповноваженою особою органу Національної поліції було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення ЕНА №2047701 від 01.05.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді адміністративного штрафу на підставі санкції ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у ньому. Додатково пояснив, що працівники поліції взагалі не зупиняли його 01.05.2024 року о 20:07 у с. Гранатів по вул. Центральній, проблискові маячки увімкнені не були, звукові сигнали також не подавались. Він, при виїзді з польової дороги на вул. Центральну у с. Гранатів вмикав покажчик повороту, так само як і при заїзді на територію домоволодіння, де його нібито і зупинили працівники поліції, хоча самі незаконно проникли на територію домоволодіння. Вважає дії працівників поліції незаконними, а винесену постанову такою, що підлягає до скасування.

Представник позивача Рущак В.М. в судовому засіданні позов підтримав, з підстав, заявлених у ньому, просив його задовольнити, крім того уточнив, що судовий збір та витрати на правничу допомогу просить стягнути з ГУНП у Волинській області в користь позивача, у позовній заяві допустив описку.

Представник відповідача Пукавський О.В. заперечив щодо задоволення позову з підстав, викладених у відзиві, заявив клопотання про долучення до матеріалів справи диску з відеозаписом. Зазначив, що поданим відеозаписом підтверджується, що ОСОБА_1 не увімкнув покажчик лівого повороту при заїзді на територію домоволодіння по вул.Центральній у с. Гранатів. Також, працівниками поліції було дотримано процедуру розгляду адміністративної справи, тому підстав для скасування постанови немає. Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу заперечив.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, з`ясувавши обставини справи, дослідивши зібрані в справі докази, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2047701 від 01 травня 2024 року, прийнятою інспектором СПД № 1 (сел. Локачі) Володимирського РВП Головного управління Національної поліції у Волинській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. Згідно даної постанови, ОСОБА_1 01 травня 2024 року, в 20 годині 07 хвилин в с. Гранатів, по вул.Центральній, керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим показчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, та порушив п. 9.2 б Правил дорожнього руху України.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил, зокрема, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Згідно п.9.2.(б) ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Згідно п.9.4. ПДР водій повинен подавати сигнал покажчиками повороту або рукою завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.

Згідно з п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

У якості доказу виявлення факту правопорушення відповідач у судовому засіданні надав суду диск з відеоматеріалами з автомобільного відеореєстратора, котрий використовувався екіпажем СПД № 1 (с. Локачі) Володимирського РВПГУНП у Волинській області 01.05.2024 року та відезапис із нагрудного відеореєстратора поліцейського.

З долученого представником відповідача до відзиву відеозапису не є можливим суду встановити чи ОСОБА_1 дійсно не увімкнув покажчик повороту при виїзді з польової дороги на АДРЕСА_1 , чи при заїзді на територію домоволодіння по АДРЕСА_1 , оскільки відео зняте зі значної відстані, розмите, до того ж піднятий автомобілем ОСОБА_1 пил на грунтовій дорозі унеможливлює ідентифікувати увімкнений чи вимкнений покажчик повороту. Крім того, на долученому відеозаписі із нагрудного реєстратора поліцейський, в розмові з ОСОБА_1 обгрунтовує причину зупинки саме неувімкненням ним правого повороту при виїзді з грунтової дороги на вул.Центральну у с. Гранатів, а в судовому засіданні представник відповідача зазначає вже про неувімкнення ОСОБА_1 лівого покажчика повороту при заїзді на територію домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Таким чином, з відеозапису з автомобільного відеореєстратора, нагрудного реєстратора поліцейського, що наданий представником відповідача не встановлено фактів порушення позивачем п.9.2 Б ПДР України.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

З відеозапису також не вбачається, що проводився розгляд справи про адміністративне правопорушення саме за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Так, з долученого відеозапису із нагрудного відеореєстратора вбачається, що інспектор роз`яснив ОСОБА_1 про складення щодо нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не вказавши при цьому, що його буде притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, роз`яснив права, зафіксував відсутність пояснень та клопотань і тоді оголосив зміст протоколу. Щодо притягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП поліцейський лише оголосив зміст постанови і запитав чи ОСОБА_1 буде її підписувати, після його відмови, розгляд справи закінчив.

Отже, відповідачем не надано суду жодного доказу щодо правомірності дій посадової особи при складанні постанови відносно позивача, необґрунтованості позовних вимог тощо.

У відповідності до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд приходить до висновку, що аналіз фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи, у їх взаємному зв`язку та сукупності, дає підстави для висновку про недоведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП.

Враховуючи зазначене, постанову від 01.05.2024 року серії ЕНА №2047701 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП, слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать , зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч. 5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірностівитрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представник позивача долучив копію договору про надання правової допомоги № 43/24 від 20 травня 2024 року, додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги № 43/24 від 20.05.2024 року, акт приймання-передачі послуг від 29.05.2024 року з описом наданих послуг, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 43/24 від 29.05.2024 року, чим підтверджується, що витрати позивача в розмірі 5000 грн на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та повністю доводяться належними і допустимим доказами.

Суд, вирішуючи питання співмірності витрат адвоката, заявлених до стягнення, зазначає, що стаття 134 КАС України не позбавляє права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому суд звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо стягнення витрат на правничу допомогу заперечив повністю.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правовою допомогою адвоката, суд враховує, що дана справа в силу ч. 2 ст.12 КАС України є справою незначної складності, а провадження здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, також обсяг наданих адвокатом послуг.

Позовна заява складається із викладення обставин справи та здебільшого цитування норм законодавства

Зокрема, суд зазначає, що підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому підготовка не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, участь в судовому засідання представник брав за допомогою ВКЗ із власного робочого місця.

Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на те, що предметом спору є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 3 500 гривень.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений за подання позовної заяви в розмірі 605 грн 60 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн.

Керуючись статтями 6 - 9, 19, 25, 77, 121, 194, 211, 241, 242, 245, 246, 250, 286 КАС України, на підставі статей 245, 251, 280 КУпАП, суд

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 доГоловного управлінняНаціональної поліціїУкраїни уВолинській областіпро скасуванняпостанови пронакладення адміністративногостягнення - задовольнити.

Скасувати постанову інспектора Сектору поліцейської діяльності № 1 (смт.Локачі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2047701 від 01.05.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 605 грн 60 коп та витрати на професійну правову (правничу) допомогу в розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень.

Повний текст рішення складено 26.06.2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ,РНОКПП - НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області, адреса місцезнаходження: 43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 11, ЄДРПОУ 40108604.

Суддя Локачинського районного суду С.В. Масляна