Ухвала суду № 119991020, 26.06.2024, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про розгляд заяви про відвід судді

26.06.2024м. ДніпроСправа № 904/6032/21

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ-ПРЕСТИЖ", м.Дніпродо боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ІНВЕСТ" (49126, м.Дніпро, вул.Космічна, буд.27Д, код ЄДРПОУ 31305004)

про визнання банкрутом

Суддя Соловйова А.Є.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Господарського суду Дніпропетровської області Соловйової А.Є. перебуває справа №904/6032/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ-ПРЕСТИЖ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ІНВЕСТ" (49126, м.Дніпро, вул.Космічна, буд.27Д, код ЄДРПОУ 31305004) про визнання банкрутом.

24.06.2024 кредитором АТ "Державний експортно-імпортний банк України" подано заяву б/н від 24.06.2024 про відвід судді Соловйової А.Є. від розгляду справи №904/6032/21.

За змістом статей 38, 42 Господарського процесуального кодексу України право на відвід судді є одним із процесуальних прав учасника справи.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено підстави для відводу (самовідводу) судді.

Так, згідно частини 1 наведеної статті Господарського процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу (недопустимість повторної участі судді у розгляді справи).

За змістом приписів ч.ч.1-4 ст.39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

В обґрунтування вказаної заяви про відвід судді Соловйової А.Є. АТ "Державний експортно-імпортний банк України" посилається на те, що, в межах справи №904/6032/21 про банкуртство ТОВ «Ніко Інвест» до господарського суду з позовом до Боржника та Банку звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дата Фінанс», в якому, серед іншого, просило суд:

- Визнати недійсними окремі підпункти пунктів та пункти Кредитного договору №151313К8 від 14.06.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім-Ніко» (зі змінами, внесеними додатковими угодами), укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди №15111N2 від 11.04.2012;

- Визнати недійсними окремі підпункти пунктів договору поруки №18-48ZP0015 від 07.09.2018, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім-Ніко» та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Ніко Інвест».

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/6032/21 (904/5404/23), яке було в подальшому залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03 квітня 2024 року наведені вище позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, визнано недійсним окремі пункти кредитного договору та договору поруки.

АТ "Державний експортно-імпортний банк України" зазначило, що продовж всього розгляду справи, представник Банку неодноразово наголошував суду та акцентував увагу на необґрунтованості вимог позивача, відсутності належного правового обґрунтування позову, оскільки даний позов був по суті обґрунтований лише висновками Верховного Суду з питань застосування положень законодавства про споживче кредитування, в той час як спірні відносини врегульовані іншими нормами законодавства.

Разом з тим, доводи Банку, на думку АТ "Державний експортно-імпортний банк України", судом в особі судді Соловйової А.Є. були проігноровані, нею було ухвалено незаконне та необґрунтоване судове рішення, яке в свою чергу мотивовано саме посиланнями на приписи законодавства з питань споживчого кредитування та відповідні, наведені позивачем, висновки Верховного Суду з питань застосування цих норм законодавства, які не є релевантними для цієї справи.

АТ "Державний експортно-імпортний банк України" зазначило, що упередженість судді Соловйової А.Є. по відношенню до Банку як до учасника справи підтверджується тим, що суддя Соловйова А.Є. раніше розглядала іншу справу, предметом позову в якій були аналогічні по суті вимоги позивача.

Зокрема, в межах справи № 904/7370/14 суддею Соловйовою А.Є. розглядався позов про визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору, зокрема позивач, як і справі №904/6032/21 (904/5404/23) просив, серед іншого, визнати недійсними пункти кредитного договору, якими передбачався обов`язок сплати комісійної винагороди банку.

Так, представник Банку зазначив, що рішення у справі №904/7370/14 від 29 січня 2015 року, суддя Соловйова А.Є. обґрунтувала посиланням на ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у відповідності до якої, комісійна винагорода є одним із видів непроцентних доходів банків.

Однак, розглядаючи справу №904/6032/21 (904/5404/23), суддя Соловйова А.Є. з невідомих причин та взагалі не зрозуміло з яких підстав, застосувала до спірних відносин законодавство про споживче кредитування, на неможливості застосування якого зокрема наголошував і Банк.

Крім того АТ "Державний експортно-імпортний банк України" зазначило, що за наслідками перегляду судових рішень, ухвалених суддею Соловйовою А.Є., судом вищої інстанції було відхилено безпідставно визнані цією суддею вимоги кредиторів на суму 618 953 879,92 грн.

Представник Банку вважає, що суддя Соловйова А.Є. формально віднеслася до розгляду вимог кредиторів у справі №904/6032/21, не застосувала під час розгляду підвищений стандарт доказування, а по суті визнала ці грошові вимоги в тих розмірах, в яких вони були заявлені кредиторами.

Таке ставлення судді до учасників однієї справи, на переконання АТ "Державний експортно-імпортний банк України", є додатковим свідченням упередженості судді Соловйової А.Є.

Окрім цього, АТ "Державний експортно-імпортний банк України" посилається на те, що в судовому засіданні 19.01.2023 суд ухвалив незаконне рішення, зокрема, за результатами розгляду клопотанням боржника призначив судову економічну експертизу, на вирішення якої поставив питання, що відносяться до компетенції суду, а саме встановлення розміру заборгованості боржника перед Банком.

На переконання АТ "Державний експортно-імпортний банк України" наведені вище обставини, є достатнім свідченням прояву упередженості судді Соловйової А.Є. по відношенню до Банку, викликає серйозні сумніви в її безсторонності, що на наш погляд є підставою для відводу судді від розгляду цієї справи.

Окремо Банк зазначив, що згідно з відомостями, які містяться у відкритих джерелах, місцезнаходження ТОВ «Ніко Інвест» протягом всього свого часу існування було зареєстровано в м. Києві, однак незадовго до ініціювання процедури банкрутства цього товариства, Боржника несподівано було перерєстровано до м. Дніпро.

На думку АТ "Державний експортно-імпортний банк України" інструмент зміни місця реєстрації боржників перед відкриттям провадження у справі про банкрутство широко застосовується в Україні саме з метою створення штучних умов для визначеня підсудності справи за конкретним судом.

З огляду на викладене, АТ "Державний експортно-імпортний банк України" просить відвести суддю Соловйову А.Є. від розгляду справи №904/6032/21 про банкрутство ТОВ «НІКО ІНВЕСТ».

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У частині 3 статті 2 ГПК України зазначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний суд неодноразово вказував, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (позиція Верховного Суду викладена у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 від 13.02.2023 у справі № 922/1737/22).

Щодо посилання Банку, на упередженість судді Соловйової А.Є. через різне застосування норм права при розгляді справи №904/6032/21(904/5404/23) та справи №904/7370/14, суд вважає необґрунтованим, оскільки Кредитором не надано жодних даних, щодо загальної кількості позовних заяв предметом спору в яких було визнання недійсним окремих пунктів кредитного договору, що перебувають в провадженні судді Соловйової А.Є., а також жодних доказів на підтвердження висловленої позиції.

Крім того, посилання Банку на позицію судді Соловйової А.Є. під час розгляду справи №904/7370/14 при ухваленні рішенні від 29.01.2015 є не релевантним з огляду на таке.

По перше, на момент прийняття рішення у справі №904/6032/21(904/5404/23) мала місце зміна редакції як Господарського кодексу України так і Господарського процесуального кодексу України.

Також, за період часу, з моменту ухвалення рішення у справі №904/7370/14 до дати ухвалення рішення у справі №904/6032/21(904/5404/23), була здійснена реорганізація Верховного Суду України.

Верховний Суд України відповідно до Закону № 2453 здійснював правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом; здійснював аналіз судової статистики, узагальнення судової практики; надавав висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов`язаних із функціонуванням судової системи України; надавав висновок про наявність чи відсутність у діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносив за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров`я; звертався до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України; забезпечував однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом; здійснював інші повноваження, визначені законом (стаття 38 Закону № 2453).

Датою початку роботи Верховного Суду відповідно до рішення Пленуму цього суду від 30.11.2017 № 2 визначено 15.12.2017.

Із вказаної дати в Україні діє Верховний Суд. Відповідно припинили свою діяльність Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.

Суд зазначає, що завданням Верховного Суду, є забезпечення однакового застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Забезпечення єдиного тлумачення закону, єдності та сталості судової практики важливе і в контексті Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень. Визнаючи повноваження судді тлумачити закон, КРЄС акцентувала на обов`язку судді сприяти юридичній визначеності, яка гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, допомагаючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи.

Так, єдине застосування закону є визначальним задля принципу рівності перед законом.

Частиною 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи, що за проміжок часу з 2015 року по 2023 рік відбулися зміни у складі Верховного Суду. При цьому неодноразово змінювалась позиція Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Щодо тривалості розгляду заяви з грошовими вимогами АТ "Державний експортно-імпортний банк України", суд зазначає, що така тривалість була зумовлена необхідністю дослідження значної кількості документів, оскільки комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

До того ж, як неодноразово вказував Верховний Суд, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство (висновок про застосування норм права, котрий викладений у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі N° 904/4592/15, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15.

Суд звертає увагу, на те, що сам кредитор АТ "УКРЕКСІМБАНК" неодноразово звертався до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, зокрема, 01.11.2022, 17.11.2022, 08.12.2022, 19.01.2023, в свою чергу ухвалами від 01.11.2022, 17.11.2022, 08.12.2022 заявлені клопотання про відкладення розгляду справи було задоволено.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Відповідно до частини 1 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Так, неодноразово під час проведення попереднього засідання, в якому відбувався розгляд заяви з грошових вимог АТ "Державний експортно-імпортний банк України", було оголошено повітряну тривогу, з огляду на що, з метою забезпечення дотримання норм статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, суд оголошував перерву.

Щодо позиції АТ "УКРЕКСІМБАНК" про помилковість висновку господарського суду про призначення економічної експертизи, суд вважає за необхідне зазначити, що задовольняючи клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ІНВЕСТ" б/н від 16.11.2022 про призначення судової експертизи суд виходив із того, що в матеріалах справи №904/6032/21 про банкрутство ТОВ «Ніко Інвест» містяться суперечливі один одному докази, якими сторони підтверджують та обґрунтовують свої доводи та заперечення стосовно існуючої заборгованості основного боржника ТОВ «Ніко Авто Інвест» за Кредитним договором №27113К28 від 22.11.2013, а отже і заборгованості поручителя - ТОВ «Ніко Інвест».

Верховний суд у постанові від 14.07.2021 у справі №902/824/20 зазначив, що якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

В той же час, через відсутність взаємної згоди сторін щодо експертної установи, суд за власною ініціативою доручив проведення експертизи Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Таким чином, оскільки матеріали заяви АТ "УКРЕКСІМБАНК" містять значну кількість розрахунків, в тому числі складних, а також суперечливі докази, господарським судом було постановлено ухвалу від 19.01.2023, якою клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ІНВЕСТ" б/н від 16.11.2022 про призначення судової експертизи задоволено та призначено у справі судову економічну експертизу проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (49000, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 17, оф. 801).

Твердження АТ "УКРЕКСІМБАНК", що інструмент зміни місця реєстрації боржників перед відкриттям провадження у справі про банкрутство широко застосовується в Україні саме з метою створення штучних умов для визначеня підсудності справи за конкретним судом, що дає підстави Кредитору сумніватися в упередженості судді Соловйової А.Є., є лише припущенням.

Суд вказує, що заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами не є підставами для відводу.

Частиною 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ч.1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Згідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2016 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, визначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (п. 2.5).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 09.11.2006 зазначено: "стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного" (п. 50).

Слід зазначити, що відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб`єктивного характеру і стосуватися особистих зв`язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об`єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть викликати сумнів у необ`єктивності судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, установлених законом (статей 126, 129 Конституції України).

Разом з тим, відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається зі змісту заяви про відвід, мотиви, з яких АТ "Державний експортно-імпортний банк України" просить відвести суддю Соловйову А.Є. від розгляду справи зводяться до незгоди заявника із процесуальними діями судді.

Суд звертає увагу, що відповідно до імперативного припису частини 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, незгода з ухваленими судовими рішеннями не є підставою для виникнення сумнівів у неупередженості та об`єктивності судді при розгляді відповідної справи.

Доводи заявника не містять посилань на наявність передбачених законом обставин, які є підставами для відводу, не містять належних обґрунтувань про те, що суд прямо чи опосередковано зацікавлений в результаті розгляду справи та є упередженим.

У рішенні по справі "Білуха проти України" від 09.11.2006 Європейський суд з прав людини зауважив, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Господарський суд звертає увагу на положення ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

Враховуючи викладене, оскільки заява про відвід судді не містить посилань на належні і допустимі докази, які б підтверджували обставини, що викликають сумнів щодо неупередженості судді Соловйової А.Є. при розгляді даної справи, заявлений 24.06.2024 Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" відвід судді Соловйової А.Є. від розгляду справи №904/6032/21 слід визнати необґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 35, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заявлений 24.06.2024 Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" відвід судді Соловйової А.Є. від розгляду справи №904/6032/21 визнати необґрунтованим.

Передати матеріали справи №904/6032/21, в якій заявлено відвід судді Соловйовій А.Є., для розгляду даного відводу складом суду, визначеному у порядку ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 26.06.2024 та не підлягає оскарженню.

Суддя А.Є. Соловйова