Ухвала суду № 119985429, 25.06.2024, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/2292/24

Провадження № 1-кп/229/1265/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 р. Дружківський міський суд Донецької області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дружківка в режимі відеоконференції кримінальне провадження відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Усть-Hepa Якутія росія, громадянина РФ, з середньою освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, не працюючого, інваліда III групи, раніше судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.1 ст.309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дружківського міського суду Донецької області перебуває зазначене кримінальне провадження.

Від прокурора до суду надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , в якому, зокрема, зазначено, про обґрунтованість обвинувачення та наявність ризиків, а саме: переховування від суду, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, стійких соціальних зав`язків не має, офіційно не працює, мешкає в АДРЕСА_1 , з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, може переховуватися на територіях, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та взагалі виїхати за межі України; незаконний вплив на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні, оскільки особисто знайомий з потерпілими, а також свідками у кримінальному провадженні, які безпосередньо стали очевидцями вчинення даного злочину, може спробувати переконати або домовитись або залякати вказаних осіб щодо надання ними неправдивих свідчень, відмови від раніше наданих свідчень; вчинення іншого кримінального правопорушення, враховуючи ті обставини, що ОСОБА_5 був звільнений умовно-достроково на шлях виправлення не став та вчинив нові тяжкі злочини, а отже може вчинити інше будь-яке кримінальне правопорушення. Наведені вище обставини, свідчать що застосування більш м`яких окрім як тримання під вартою запобіжних заходів не може запобігти вказаним ризикам. Зважаючи на тяжкість та кількість кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, такий запобіжний захід як особисте зобов`язання, не здатен забезпечити дієвість кримінального провадження та запобігти вказаним ризикам. Застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в даному випадку не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов`язків ОСОБА_5 , з огляду на наявність високого ступеня ризику переховування та вчинення інших кримінальних правопорушень.

Прокурор в судовому засіданні підтримала клопотання про продовження строку тримання під вартою із зазначених в ньому підстав.

Обвинувачений в судовому засіданні не заперечував проти клопотання прокурора.

Встановлено, що 26 березня 2024 року слідчим суддею Дружківського міського суду Донецької області відносно ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з утриманням у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань №4» до 24.05.2024 року включно, без визначення розміру застави. Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 07.05.2024 р. продовжено строк тримання під вартою на 60 днів до 05.07.2024 р. включно з визначенням розміру застави у межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 90840,00 грн.

Згідно вимог ст.331КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 3 ст.199 КПК України обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (рішення ЄСПЛ по справі «Ілійков проти Болгарії»).

В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Вирішуючи клопотання про продовженнястроку запобіжного заходу, суд враховує стадію судового провадження,воєнний стан, а також те, що ОСОБА_5 не одружений, не має на утриманні малолітніх дітей, не працює, є інвалідом ІІІ групи, раніше судимий, а також те, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України за якимзаконом Українипро кримінальнувідповідальність передбаченопокарання увиді позбавленнямволі настрок від5до 8років, а також наявністю ризиків, а саме переховування від суду, оскільки останній розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання, може виїхати за кордон, оскільки є громадянином РФ; вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки раніше судимий і в даному кримінальному провадженні обвинувачується по трьом епізодам.

Інші ризики не доведені.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, суд зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.

Суд не вбачає підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого, оскільки особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та його застосування недостатнє для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків у цьому кримінальному провадженні, питання особистої поруки вирішується лише за наявності поручителя, чого на час розгляду клопотання не було та відповідних заяв не заявлено. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зважаючи на воєнний стан, а також те, ще власник житла та повнолітні особи, які в ньому проживають висловили на це згоду, не надано документів, які підтверджують право власності на нерухоме майно також неможливо застосувати.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що обмеження обвинуваченого права на свободу в даному випадку є виправданим, наявність ризиків, передбаченихст.177 Кримінального процесуального кодексу України, у такому їх ступені, який є підставою для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даній стадії судового провадження та неможливості застосувати більш м`який запобіжний захід, суд вважає доцільним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого.

Разом з тим, суд вважає, що разом із продовженням строку тримання під вартою, визначити розмір застави у 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, застава в такому розмірі буде достатнім стримуючим засобом, щоб уникнути бажання ухилитися чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, тобто зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд також вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, визначені у частині 5 статті 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 331 Кримінального процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.1 ст.309 КК України, строк тримання під вартою на 60 (шістдесят днів) до 23 серпня 2024 року включно.

Одночасно визначити ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Розмір застави визначити у межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 90840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок за наступними реквізитами: рахунок отримувача НОМЕР_1 , отримувач ТУ ДСА в Донецькій області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26288796, Банк отримувача -ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО)-820172.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу протягом її дії.

Покласти на обвинуваченого у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати до суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; не спілкуватися зі свідками за даним кримінальним провадженням; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяця з дня внесення застави.

Копію ухвали направити обвинуваченому для відома та Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань №4» для виконання в частині продовження строків тримання під вартою.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали проголошено 12-30 годині 25 червня 2024 року

Суддя: