Рішення № 119983126, 26.06.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2060/23-ц

пр. 2-3065/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Вовк С. В.,

при секретарі судового засідання - Брачун О. О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення інфляційних втрат від затримки з виконання зобов`язання по виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу та трьох процентів річних,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом до Офісу Генерального прокурора про стягнення інфляційних втрат від затримки з виконання зобов`язання по виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 446 755 грн та трьох процентів річних у розмірі 65 054,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2021 року у справі № 826/6203/17 задоволено позов ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, зобов`язано Генеральну прокуратуру України поновити позивача та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 434 944,50 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року змінено рішення суду першої інстанції і стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 395 936,00 грн.

Постановою Касаційного адміністративного суду від 07 липня 2022 року рішення апеляційного суду залишено без змін.

Зволікання відповідача з виконання зобов`язання з виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 15 квітня 2021 року по 02 листопада 2022 року призвело до девальвації грошових коштів, тобто нанесло позивачу шкоду.

Позивач посилається на застосування статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних.

На підставі цього позивач просить стигнути інфляційні втрати від затримки з виконання зобов`язання по виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 446 755 грн та три проценти річних у розмірі 65 054,45 грн.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Водночас при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого особа звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Позивач звернувся із позовом до Офісу Генерального прокурора про стягнення інфляційних втрат від затримки з виконання зобов`язання по виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу та трьох процентів річних, посилаючись на статтю 625 ЦК України.

За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України випливає, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати в боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Частиною другою статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є ЦК України.

Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов`язань містяться в статті 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов`язковим.

Відтак ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов`язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2019 року по справі № 761/10730/18 (провадження № 14-116цс19) та в постанові від 25 березня 2020 року у справі № 761/29213/18 (провадження № 14-541цс19), а також у постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18, на яку посилається Касаційний цивільний суд, оскільки при розгляді адміністративних справ субсидіарно можливо застосовувати і норми ЦК України та, приймаючи до уваги висновок про акцесорні вимоги, зазначені вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, основний спір про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу розглядався за правилами адміністративного судочинства, а відтак позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення інфляційних втрат від затримки з виконання зобов`язання по виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу та трьох процентів річних належить до адміністративної юрисдикції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, і належить до адміністративної юрисдикції, а відтак провадження у справі відкрите помилково і підлягає закриттю, відповідно на підставі ст. 255 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Роз`яснити позивачеві право звернутися з позовом у порядку адміністративного судочинства, оскільки розгляд даної справи відноситься до компетенції адміністративного суду.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 255, 256, 260-261, 263, 352-354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення інфляційних втрат від затримки з виконання зобов`язання по виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу та трьох процентів річних - закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя С. В. Вовк