Ухвала суду № 119962519, 25.06.2024, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 25.06.2024Справа № 554/6046/24 Провадження № 1-кс/554/6965/2024

У Х В А Л А

21 червня 2024 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Полтавської області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023170000000702 від 02 жовтня 2023 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого на посаді машиніста у ВП «Локомотивне депо Кременчук» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», не судимого

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,

в с т а н о в и в :

До провадження слідчого судді надійшло вищезазначене клопотання про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, необхідність в чому аргументована наступним.

В провадженні слідчих слідчого управління ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного 02 жовтня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12023170000000702 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, за фактом привласнення паливно-мастильних матеріалів та інших матеріальних цінностей у великих розмірах з структурних підрозділів ДП «Укрзалізниця», розташованих на території Полтавської області, вчинених за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.

Із змісту клопотання слідує, що ОСОБА_6 , працюючий на посаді машиніста Локомотивного депо Кременчук (ТЧ-6), діючи за попередньою змовою групою осіб, разом із ОСОБА_8 , який працює на посаді помічника машиніста Локомотивного депо Кременчук (ТЧ-6), в умовах воєнного стану, маючи прямий умисел, який направлений привласнення дизельного палива Локомотивного депо Кременчук (ТЧ-6) регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», яке було ввірене локомотивній бригаді, під час робочих змін, у вигляді створення штучного надлишку, під час руху локомотивного тепловозу, з метою подальшого привласнення даного пального для його продажу та отримання грошових коштів вчинили кримінальне правопорушення за таких обставин.

19 червня 2024 року, близько 20 години, ОСОБА_6 на своєму автомобілі «RENAULT КANGOO», д. н. з. НОМЕР_1 , білого кольору, разом з ОСОБА_8 прибули на роботу до Локомотивного депо. Вищевказаний автомобіль вони припаркували збоку від входу до залізничного вокзалу по АДРЕСА_2 , неподалік від залізничних колій, на яких знаходився тепловоз НОМЕР_2 , на якому вони мали працювати під час робочої зміни у складі локомотивної бригади. Після чого вони почали переносити з даного автомобіля до тепловоза заздалегідь підготовлені пластикові каністри об`ємом 20 л, при цьому їх маскуючи у дорожніх сумках.

В подальшому, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на привласнення майна - дизельного пального, під час або після виконання службових обов`язків та передбачених посадової інструкцією функцій, почали відкачувати за допомогою роботи двигуна з баку дизельне пальне через спеціально під`єднаний кран з гумовим шлангом. Під час процесу відкачки пального з двигуна в каністри, вони переносили та поміщали до багажного відділення автомобіля «RENAULT КANGOO», д. н. з. НОМЕР_1 , уже набрані каністри об`ємом 20 л. Таким чином вони перенесли з тепловоза до автомобіля 12 пластикових каністр, повністю заповнених дизельним пальним, при цьому також їх маскували у дорожніх сумках. В той час, коли ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в черговий раз направлялися до автомобіля з двома повними каністрами в обох руках, які були поміщені до дорожніх сумок, вони були затримані працівниками поліції. При цьому в кабіні тепловоза залишалося 5 наповнених каністр, і ще в одну йшов процес наповнення.

Так, своїми умисними діями ОСОБА_6 за попередньою змовою із ОСОБА_8 , які виразились у привласненні майна - дизельного пального, загальним об`ємом близько 320 літрів, спричинили Локомотивному депо Кременчук (ТЧ-6) матеріальної шкоди.

19 червня 2024 року ОСОБА_6 було затримано в порядку п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України.

20 червня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, як привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Слідчий вказує, що підозра ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, зокрема відомостями, які містяться в протоколах огляду місця події від 19 червня 2024 року та обшуків від 19 червня 2024 року, а також в протоколах за результатами проведення НСРД.

Зважаючи на наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити чи переховати речі, будь-яку інші речові докази, що мають істотне значення для досудового розслідування, незаконно впливати на свідків в кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, виникла необхідність у застосуванні щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням йому застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн, як альтернативи триманню під вартою.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання в повному обсязі та просив його задовольнити з наведених у ньому мотивів, наголосивши на тому, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного й не буде достатнім для запобіганню існуючим ризикам.

Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні вказав, що визнає вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, але висловлюючи своє ставлення до клопотання слідчого, просив задовольнити його частково та застосувати щодо нього більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 , заперечував щодо задоволення клопотання слідчого та вважаючи, що наявності ризиків, на які посилається сторона обвинувачення, останньою не доведено, просив застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. На переконання адвоката, такий запобіжний захід знівелює існуючі ризики, буде достатнім для виконання мети запобіжного заходу та забезпечить належну процесуальну поведінку його підзахисного. Зазначив, що власниця будинку, що в АДРЕСА_3 , надала свою згоду, яка відображена у відповідній заяві останньої, яку він надав суду, на те, щоб підозрюваний ОСОБА_6 відбував домашній арешт в належній їй на праві приватної власності квартирі. Окремо вказав, що визначений слідчим у клопотанні розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваного, жодним чином не співвідноситься з його майновим станом, а тому визначення застави саме в такому розмірі не відповідатиме ознакам альтернативності й призведе до безальтернативного ув`язнення останнього, що згідно положень чинного законодавства України є неприпустимим.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв?язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов?язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м?яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Встановлено, що 19 червня 2024 року о 20 год 19 хв ОСОБА_6 було затримано в порядку статті 208 КПК України.

20 червня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального парвопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Оцінивши надані сторонами кримінального провадження докази, слідчий суддя приходить до висновку, що з матеріалів клопотання, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, вбачається наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, що підтверджується наданими стороною обвинувачення зібраними у справі доказами.

При цьому, суд виходить з установленого правила про те, що обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об?єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину. Таким чином, при вирішенні питання доцільності обрання підозрюваному запобіжного заходу слідчим суддею перевіряється лише наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не є предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Крім того, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні знайшли й своє об`єктивне підтвердження наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказують слідчий та прокурор.

Зокрема, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином, санкцією якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за вчинене.

Зважаючи на те, що на даний час органом досудового розслідування здійснюється пошук, збір та приєднання до матеріалів кримінального провадження всіх доказів протиправної діяльності, наявна об`єктивна ймовірність того, що підозрюваний, перебуваючи на волі, матиме реальну можливість знищити, переховати речі, будь-які інші речові докази, що мають істотне значення для досудового розслідування.

Крім того, слідчий суддя погоджується й з доводами сторони обвинувачення про наявність ризику незаконного впливу на свідків в кримінальному провадженні, внаслідок чого вони можуть змінити свої показання або відмовитися від давання показань. Зокрема, ОСОБА_6 , будучи працівником Локомотивного депо Кременчук (ТЧ-6), може впливати на своїх колег по роботі.

В обґрунтування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід зазначити, що підозрюваний може не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, вчиняти спроби будь-якого іншого перешкоджання здійсненню кримінального провадження, не виконувати процесуальні рішення, що суттєво перешкодить кримінальному провадженню.

Приймаються до уваги й доводи слідчого про наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки під час проведення слідства органом досудового розслідування було зафіксовано систематичні розкрадання дизельного пального, за попередньою змовою із іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, тому існує об`єктивна вірогідність того, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі та будучи працівником локомотивного депо Кременчук , з метою отримання більшого доходу може перешкодити кримінальному провадженні у формі, що виражена в п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, шляхом вчинення нового кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд враховує дані про особу підозрюваного в їх сукупності, у тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, вік та стан його здоров`я, міцність соціальних зв`язків в місці його проживання, репутацію, майновий стан.

Беручи до уваги сукупність наведених вище фактів, слідчий суддя приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання ним відповідних процесуальних обов`язків і не зможе запобігти доведеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Зокрема, особисте зобов`язання не можливо застосувати, оскільки зазначений запобіжний захід вимагає особливої довіри до підозрюваного в підтвердження можливості виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, втім, з огляду на тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення та наявність доведених ризиків, такий не зможе їм запобігти та забезпечити належну процесуальну поведінку останнього; особиста порука не може бути застосована, так як до правоохоронних органів не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_6 ; заставу неможливо застосувати, так як слідчому чи прокурору не надходили заяви або клопотання від підозрюваного, рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при звернені слідчого, прокурора до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного запобіжного заходу; домашній арешт не можливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин, підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання настанню вищевказаних ризиків та можливості вчинення нових кримінальних правопорушень.

Отже, надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України; наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказують слідчий та прокурор, а також про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним ризикам.

Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

При цьому слідчий суддя враховує положення ч. 3 ст. 183 КПК України, відповідно до якого при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом положень ч. 4 ст. 182 КПК України при визначенні розміру застави слідчим суддею необхідно враховувати обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стану підозрюваного, інші дані про його особу та ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Європейський суд з прав людини вказав, що розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22 тарвня 2018 року, заява № 54335/14, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року, заява № 12050/04, § 78).

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб, з одного боку, загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього процесуальні обов`язки, а з іншого - не має бути очевидно непомірним для підозрюваного, що матиме наслідком неможливість виконання його умов та фактично призведе до подальшого безальтернативного ув`язнення.

В поданому клопотанні слідчий, за погодженням з прокурором, фактично посилаючись на обставини кримінального правопорушення, ризики та дані про особу підозрюваного, просить у разі постановлення слідчим суддею ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити останньому заставу в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб, що становить 242 240 грн.

Визначаючи розмір застави, як альтернативи запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Мангурас проти Іспанії», «Істомін проти України», гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у разі неявки в судове засідання, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

Отже, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу. При цьому не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув`язнення.

На думку слідчого судді, запропонований слідчим та підтриманий прокурором в судовому засіданні розмір застави жодним чином не обґрунтований, не пов`язується з майновим станом підозрюваного (згідно представлених на розгляд слідчого судді сторонами кримінального провадження даними і матеріалами) та не співвідноситься за розміром із встановленими слідчим суддею ризиками, тобто є невиправдано високим та завідомо непомірним, а тому застосування застави в такому розмірі не ґрунтується на положеннях законодавства України.

Так, вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, який буде відповідним і достатнім, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та відомостей щодо сімейного, майнового та соціального стану підозрюваного ОСОБА_6 , а також тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя приходить до висновку, що застава в розмірі двадцяти п?яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 75 700 грн, не буде завідомо непомірною для підозрюваного та разом з процесуальними обов`язками, передбаченими ч. 5 ст. 194 КПК України, які слід покласти на нього, забезпечить належну процесуальну поведінку останнього, запобігатиме існуючим ризикам та буде співмірною встановленим в ході розгляду клопотання обставинам. На переконання слідчого судді, внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням йому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и в:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку тримання під вартою, передбаченого ч. 1 ст. 197 КПК України, строком на 60 днів, який обчислювати з 20 год 19 хв 19 червня 2024 року.

Кінцевим днем тримання під вартою визначити 16 серпня 2024 року, 20 год 19 хв.

Визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 75 700 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: отримувач - ТУ ДСАУ в Полтавській області , ЗКПО 26304855, р/р U A398201720355289002000015950 В ДКСУ м. Київ, МФО 820172, призначення платежу - застава, № ухвали суду та назва суду, прізвище, ім?я, по - батькові платника застави, сума застави, дата внесення застави.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

В разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов?язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; утримуватися від спілкування із потерпілими, свідками та іншими підозрюваними по кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз?яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в цій ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув?язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув?язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю. У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, підозрюваний зобов?язаний виконувати покладені на нього обов?язки, пов?язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв?язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з часу проголошення.

Повний текст ухвали складено 25 червня 2024 року о 10 годині.

Слідчий суддя ОСОБА_1