Ухвала суду № 11992920, 26.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11540/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Баргаміна Н.М.

Суддя-доповідач: Зайцев М. П.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" жовтня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого суддіЗайцева М.П.

суддів: Собківа Я.М., Усенка В.Г.

при секретарі Губа О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Козелецькому районі на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Чернігівнафтопродукт» до Державної податкової інспекції у Козелецькому районі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та податкових вимог , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ВАТ «Чернігівнафтопродукт», звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Козелецькому районі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0002221530/0 від 03.08.2009 року та № 0002231530/0 від 03.08.2009 року та визнати нечинними першу податкову вимогу № 1/121 від 06.08.2009 року та другу податкову вимогу № 2/146 від 18.09.2009 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач Державна податкова інспекція у Козелецькому районі подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволені позовних вимог позивача в повному обсязі, посилаючись на неповне зясування судом першої інстанції всіх обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання зявився представник відповідача, інші сторони по справі не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ч.1 п.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Козелецькому районі була проведена перевірка щодо своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання платником податків ВАТ «Чернігівнафтопродукт», в ході якої було складено акт за № 898/15-010/03362710 від 31.07.2009 року.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, податковим органом було винесено податкові повідомлення - рішення № №0002221530/0, 000223153/0 від 03.08.2009 року та в подальшому податкові вимоги № 1/121 від 06.08.2009 року, № 2/146 від 18.09.2009 року. Податковим повідомленням - рішенням № 0002221530/0 було нараховано штраф у зв'язку з пропущенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, а саме за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 5194,78 грн., що становить 519,48 грн. Податковим повідомленням -рішенням № 000223153/0 за затримку на 31 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 1006,67 грн. - штраф у розмірі 201,33 грн.

Першою податковою вимогою за № 1/121 від 06.08.2009 року відповідач визначив суму податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб в сумі 1068,04 грн. та повідомив про розповсюдження на активи позивача права податкової застави з 31.07.2009 року. Сума податкового боргу складається з суми основного податкового платежу 1006,67 грн. та 61,37 грн. пені за несвоєчасне перерахування основного зобов'язання.

Другою податковою вимогою за № 2/146 від 18.09.2009 року податковий орган визначив суму податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб в сумі 1799,14 грн. та повідомив про розповсюдження на активи позивача податкової застави з 31.07.2009 року. Сума податкового боргу складається з суми основного податкового платежу 1159,65 грн. , 629,20 грн. штрафних санкцій та пені в розмірі 10,29 грн.

Позивачем оскаржувалися до ДПІ у Козелецькому районі винесені податкові повідомлення -рішення та податкові вимоги, але скарга позивача №82 від 17.08.2009 р. була залишена без розгляду рішенням №745/10/23-027 від 07.09.2009 р., а скарга №83 від 17.08.2009 р. рішенням №746/10/23-027 від 07.09.2009 р. - без задоволення.

Крім того, між позивачем та Козелецькою районною державною адміністрацією 20.09.2002 року та 29.09.2003 року було укладено договори оренди земельних ділянок з земель державної власності Олексіївщинської сільської ради, що знаходиться на території Козелецького району Чернігівської області для розміщення АЗС.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про плату за землю», платник орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності самостійно обчислює суму орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року та подає відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.Податкове зобовязання по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік , сплачується рівними частками землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію за 2008 р. помісячний платіж було визначено в сумі 1006,64 грн., згідно податкової декларації за 2009 р. - в сумі 1159,65 грн.

Платіжним дорученням № 2780 від 29.01.2009 р. позивачем було сплачено орендну плату за грудень в розмірі 1006,64 грн.

Банком TOB «Укрпромбанк»13.02.2009 р. було повідомлено позивача про невиконання вказаного розрахункового документа в звязку з відсутністю коштів на кореспондентському рахунку.

Відповідно до п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за порушення строків перерахування податків, зборів (обовязкових) платежів до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених пп. 16.4.1 п.16.4 ст.16 та штрафні санкції , встановлені пп.17.1.7. п.17.1 ст. 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обовязкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обовязкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Днем подання до установ банку платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжне доручення від 29.01.2009 р. за №2780 зареєстровано банком 29 .01.2009 р.

Враховуючи викладені норми чинного податкового законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач в даному випадку звільняється від відповідальності за несвоєчасне зарахування орендної плати за грудень 2008 p.. оскільки таке порушення сталося з вини банку.

Також, всі наступні платежі після платежу, проведеного на підставі платіжного доручення від 29.01.2009 р. №2780 , згідно платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи, податковим органом зараховувалися в рахунок встановленої попередньої заборгованості по орендній платі за землю.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з п. 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Аналізуючи зазначене, судова колегія прийшла до висновку, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 вказаного Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

А тому, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 цього Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем було сплачено самостійно узгоджені податкові зобов'язання, визначені в податкових деклараціях, тому застосування ДПІ у Козелецькому районі штрафних санкцій за порушення строку сплати вже сплаченого податкового зобов'язання у встановлений термін є неправомірним.

Таким чином, ДПІ у Козелецькому районі в порушення чинного податкового законодавства та вимог ч.2 ст.19 Конституції України, ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0002221530/0 від 03.08.2009 року та № 0002231530/0 від 03.08.2009 року.

Крім того, оскільки колегія суддів дійшла висновку про неправомірність винесення оскаржуваних повідомлень-рішень податкового органу, то правові підстави для винесення та надіслання податкових вимог у ДШ У Козелецькому районі відсутні, в звязку з чим позовні вимоги про визнання нечинними першої податкової вимоги № 1/121 від 06.08.2009 року та другої податкової вимоги № 2/146 від 18.09.2009 року підлягають задоволенню.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів вважає, що вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року ґрунтується на повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Козелецькому районі - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року по справі № 2-а-11540/09/2570 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 29 жовтня 2010 року.