Рішення № 119927103, 24.06.2024, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7406/24

Провадження № 2/357/3356/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бебешко М. М. ,

при секретарі Мартиненко Є. Є.,

За участі сторін:

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду м. Біла Церква позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,-

В С Т А Н О В И В :

24 травня 2024 року на адресу Білоцерківського міськрайонного суду надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку суброгації, згідно з якою представник позивача просить суд: 1) Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-страхування» 169 425,89 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24 лютого 32021 року між ОСОБА_3 , АТ «Ощадбанк» та СТДВ «СК «Віді-Страхування» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту АС-015989, пов`язані з користуванням транспортним засобом «Mazda CX-300, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . 11 січня 2024 року на вулиці Привокзальній в місті Біла Церква сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу та транспортного засобу «Audi A3», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 . Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2024 року у справі №57/1516/24, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Листом від 18 січня 2024 року АТ «Ощадбанк» погодило порядок виплати страхового відшкодування. 19 січня 2024 року до ТДВ «СК «Віді-Страхування»26 січня 2024 року ТДВ «СК «Віді-Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 169 425,89 грн. відповідно до платіжної інструкції № 354 від 26 січня 2024 року. Виплата страхового відшкодування, відповдіно до заяви страхувальника, здійснена безпосередньо на рахунок ремонтного підприємства, що є офіційним дилером автомобіля марки «Mazda» в Україні та має в своєму складі спеціалізовану СТО. ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Audi A3», реєстраційний номер НОМЕР_3 , за відсутності чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Згідно рахунку від 17 січня 2024 року, вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу складає 177 425,89 грн.. До ТДВ «СК «Віді-Страхування» перейшло право вимоги в межах виплаченого страхового відшкодування, а саме в сумі 169 425,89 грн. В подальшому, між сторонами було досягнуто домовленість про розмір (дисконт і сторони позивача в рахунок оперативної оплати зі сторони відповідача) та порядок відшкодування шкоди. Вказана домовленість була відображена в проекті договору про добровільне відшкодування шкоди від 12 квітня 2024 року. Проект договору було підписано позивачем та направлено для підписання відповідачу. Відповідач проект договору не підписав, обумовлені платежі не здійснив.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 24 травня 2024 року, вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

27 травня 2024 року судом витребувано з Єдиного державного демографічного реєстру відповідь щодо реєстрації місця проживання відповідача, згідно з якою відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 28 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд у справі на 24 червня 2024 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково в межах розміру шкоди в сумі 130 000,00 грн. та просив суд розстрочити виконання судового рішення про стягнення шкоди в сумі 130 000,00 грн. терміном на два роки, так за як за один рік він буде не змозі виплатити вказану суму. Доказів наявності тяжкого матеріального становища до суду у не подав та пояснив суду, що не погоджується із розміром збитків, проте висновок експерта, який би спростовував розмір збитків, зазначених позивачем, не замовляв.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне:

02 січня 2021 року між ТДВ «СК «Віді-Страхування», АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3 укладено договір АС-015989 добровільного страхування транспортного засобу «Mazda CX-300», номер кузова НОМЕР_1 на строк до 24 лютого 2024 року. Розмір страхової суми згідно з даним договором становить 801 200,00 грн. Розмір франшизи при пошкодженні транспортного засобу становить 1%. Вказаний транспортний засіб на праві приватної власності належить ОСОБА_3

16 січня 2024 року складено протокол (акт) огляду пошкодженого колісного транспортного засобу, згідно з яким пошкоджено передній бампер ЛФП

ФОП ОСОБА_4 27 січня 2024 року складено звіт про оцінку вартості матеріального збитків, завданого власнику транспортного засобу «Mazda CX-300, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно з яким, вартість матеріального збитку становить 198 316,61 грн.

27 січня 2024 року складено ремонтну калькуляцію пошкодженого транспортного засобу, згідно з яким вартість ремонту автомобіля становить 198 316,81 грн.

ТОВ «Віді-Скай» 17 січня 2024 року виставило ОСОБА_3 , рахунок на виконання робіт по ремонту автомобіля на суму 177 425,989 грн, в т.ч. ПДВ на суму 29 570,98 грн.

АТ «Ощадбанк» звернулося з листом до ТДЛВ «СК «Віді-Страхування», згідно з яким інформувало страховика про те, що банком було прийнято рішення про перерахування страхового відшкодування в сумі 169 425,89 грн, на рахунок СТО, де буде проводитися відновлювальний ремонт автомобіля.

19 січня 2024 року ОСОБА_3 звернулася до ТДВ СК «Віді-Страхування» ізз0аявою про виплату страхового відшкодування.

25 січня 2024 року страховиком складено акт № 17774 про виплату страхового відшкодування в сумі 169 425,89 грн. вартість відновлювального ремонту в сумі 177 425,89 грн. 8 000,00 грн. франшизи.

Платіжною інструкцією № 354 від 26 січня 2024 року ТДВ СК «Віді-Страхування» виплатило 169 425,89 грн. на рахунок ТОВ «Віді-Скай» в якості страхового відшкодування за ремонт транспортного засобу ОСОБА_3 , згідно рахунку від 17 січня 2024 року.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2024 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтю 124 КУпАП. Згідно даної постанови суду, 11 січня 2024 року о 17.20 год. водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Audi A3», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під час руху по вул. Привокзальній, 32Б, не дотримався безпечної дистанції, не вибрав безпечної швидкості руху та здійснив наїзд на транспортний засіб «Mazda CX-300», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, внаслідок порушення вимоги п.2.3б, 12.1, 13.1 ПДР України.

Згідно централізованої бази даних МТСБУ, станом на 11.02.2024, транспортний засіб з VIN код: НОМЕР_4 , що є транспортним засобом, який належить відповідачеві, не застрахований.

Представником позивача до матеріалів справи долучено проект договору від 12 квітня 2024 року між сторонами про добровільне відшкодування шкоди в сумі 130 000,00 грн. та переписку між сторонами у месенджері.

При вирішенні справи суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 16, 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України "Про страхування").

Згідно з частиною другою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне положення міститься у статті 27 Закону України "Про страхування".

У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). При суброгації нового зобов`язання з відшкодування збитків не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Таким чином, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок з відшкодування шкоди не виконала.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

При застосуванні наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц: стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону № 1961-IV, з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Позивач як страховик потерпілої особи виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди в деліктному зобов`язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди ТДВ СК «Віді-Страхуванн» в порядку суброгації.

Отже, відносини між ТОВ «Лізинг та її страховиком ПрАТ «СК «Уніка» регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та Законом № 1961-IV.

За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону № 1961 - IV встановлюють певні умови (обмеження) для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а сааме: виключно відшкодовується:

1) Оцінена шкода, а розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленому у полісі (п. 22.1 ст. 22 Закону №1961- IV);

2) Розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу

3) Розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (ст. 9, 12 Закону № 1961 - IV).

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961- IVпередбачено, що в разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 2-3 Методики товаровнавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розкомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до пункту 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку. (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розкомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно з п. 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану колісного транспортного засобу унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості колісного транспортного засобу, що виникає в процесі його експлуатації.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що страховик ТДВ «СК Альфа-Гарант» застосовано коефіцієнт фізичного зносу. Тобто, Страховик ТДВ «СК «Альфа-Гарант» діяв в межах Закону України № 1961-IV.

Аналогічні позиції, а саме щодо стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що такої різниці неодноразово висловлювався Верховний Суд у своїх постановах, зокрема: у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц, у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №522/15636/16-ц.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 1,6 статті 81 ЦПК України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина 2 статті 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги те, що ТДВ «СК «Віді-Страхування» виплатило страхове відшкодування ТОВ «Віді-Скай», яке здійснювало ремонтні роботи пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи ОСОБА_3 в сумі 169 425,89 грн., а транспортний засіб відповідача ОСОБА_2 , як винної у ДТП особи, не був застрахований відповідно до вимог чинного законодавства, до ТДВ «СК «Віді-Страхування» перейшло право вимагати від винної особи розмір виплаченого страхового відшкодування в сумі 169 425,89 грн.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про визнання ним позовних вимог в сумі 130 000,00 грн., так як ТДВ «СК «Віді-Страхування» понесло витрати на суму 169 425,89 грн., а сума 130 000,00 грн., за поясненням представника позивача, була дисконтом для відповідача, який надавався останньому за умови своєчасної виплати в досудовому порядку. Так як відповідач в досудовому порядку добровільно не виплатив дисконтну суму, представник позивача в судовому порядку просив суд стягнути з відповідача всю суму заподіяної шкоди, в межах ціни позову. Тому суд вважає за доцільне задоволити позов у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача суму заподіяної шкоди в межах позовних вимог, тобто в сумі 169 425,89 грн.

Відповідачем заявлено до суду усне клопотання щодо розстрочення виконання судового рішення в межах суми 130 000,00 грн. терміном на 2 (роки), так як за більш короткий термін останній не буде мати змоги виплати суму заподіяної шкоди.

При вирішенні клопотання відповідача щодо розстрочення рішення суду, суд виходить з наступного:

Відповідно до частини першої статті 267 Цивільного процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з вимогами статті 435 ЦПК України - за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Приймаючи до уваги те, що відповідач в своєму клопотанні просить суд розстрочити рішення суду в частині визнаних ним позовних вимог в сумі 130 000,00 грн. строком на 2 (два) роки, посилаючись на тяжке матеріальне становище, суд вважає, що відповідачем не надано до суду доказів наявності у нього тяжкого матеріального становища, яке б давало суду право на можливість застосування розстрочення судового рішення. Крім цього, суд звертає увагу на те, що законом дозволяється розстрочувати виконання судового рішенням терміном на 12 місяців, а відповідач пояснив суду, що за 12 місяців у нього не буде можливості виплатити всю суду заподіяної шкоди.

Посилання відповідача на завищений розмір матеріальної шкоди не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, так як відповідачем не надано до суду свій, альтернативний висновок експертизи, який би спростовував розмір заподіяної шкоди. Клопотання про призначення судової експертизи відповідачем до початку судового засідання не заявлялося.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, а клопотання відповідача про розстрочення судового рішення не підлягає до задоволення.

Судовий збір у справі, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, підлягає до стягнення в повному обсязі з відповідача на кортите позивача, в сумі 2 422,00 грн.

Керуючись ст.12, 13, 81, 141, 258, 263-265, 273, 284, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку суброгації задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-страхування» 169 425,89 грн. та судовий збір в сумі 2 422,00 грн.

В задоволенні клопотання відповідача про розстрочення судового рішення терміном на два роки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування», місце знаходження: 08131, Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 60-А. Код ЄДРПОУ: 35429675.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_5 .

Суддя М. М. Бебешко