Постанова № 11992507, 06.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 жовтня 2010 року 09:53 № 2а-3582/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засіданні Безсчасній Я.С.,

за участю представників:

позивача Демяненко А.І. (довіреність від 24.02.2010р. б/н),

відповідача Сметанюка І.М. (довіреність від 21.12.2009р. № 7646/9/10-008),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український промисловець»

доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва

про скасування рішення, визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Торговий дім «Український промисловець»з позовом до ДПІ у Оболонському районі м. Києва про скасування рішення про невизнання податкової звітності (податкової декларації з податку на прибуток за три квартали 2009 року) від 11 листопада 2009 року № 23796/10/15-105, визнання дій щодо невизнання податкової звітності (податкової декларації з податку на прибуток за три квартали 2009 року) протиправними, зобовязання визнати податкову декларацію з податку на прибуток за три квартали 2009 року податковою звітністю з дати її одержання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що повернення відповідачем його податкової декларації з податку на прибуток за три квартали 2009 року є таким, що суперечить законодавству.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав письмові заперечення. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що податкова декларація з податку на прибуток за три квартали 2009 року була правомірно невизнана як податкова декларація підставі підпункту 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та підпункту 4.1.2 п. 4.1, п. 4.3, п. 4.5 ст. 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 31 грудня 2008 року № 827, оскільки в ній була зазначено місцезнаходження платника податку, що не відповідає дійсності.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти позову та підтримав доводи, викладені у запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Подання платником податків податкових декларацій до податкового органу в електронному вигляді здійснюється, в тому числі відповідно до Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного звязку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за № 320/15011 (далі Інструкція).

Дана Інструкція визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису. Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Відповідно до п. 7.1 розділу ІІІ (Порядок подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного звязку) Інструкції платник податків створює податковий документ в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату (стандарту) за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення.

Після підготовки платником податків податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються ЕЦП посадових осіб платника податків у такому порядку: першим - ЕЦП головного бухгалтера (бухгалтера), другим - ЕЦП керівника, третім - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків.

За відсутності у платника податків посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податків накладаються у такому порядку: першим - ЕЦП керівника, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків.

Пунктом 7.2 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що після накладання ЕЦП платник податків здійснює шифрування податкового документа в електронному вигляді та направляє його до органів ДПС через телекомунікаційні канали звязку. Другий примірник податкового документа в електронному вигляді зберігається у платника податків.

Після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту) (п. 7.3 розділу ІІІ Інструкції).

Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного звязку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним (п. 7.4 розділу ІІІ Інструкції).

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго звязку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС (п. 7.5 розділу ІІІ Інструкції).

Датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції (п. 7.7 розділу ІІІ Інструкції).

16 жовтня 2009 року ТОВ «Торговий дім «Український промисловець»надіслало до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкову декларацію з податку на прибуток за три квартали 2009 року в електронному вигляді засобами телекомунікаційного звязку, що підтверджується відповідними квитанціями № 1 (прийняття на центральному рівні) та квитанціями № 2 (прийняття на районному рівні) по декларації, наявними в матеріалах справи.

Листом від 11 листопада 2009 року № 23796/10/15-105 про невизнання звітності як податкової ДПІ у Оболонському районі м. Києва повідомила позивача, про те, що одержану податкову декларацію з податку на прибуток за три квартали 2009 року не приймає та пропонує надати нову декларацію з податку на прибуток оформлену належним чином, оскільки в порушення вимог підпункту 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та підпункту 4.1.2 п. 4.1, п. 4.3, п. 4.5 ст. 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 31 грудня 2008 року № 827, в податковій декларації зазначене місцезнаходження платника податку, що не відповідає дійсності.

Згідно з підпунктом 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Відповідно до ч. 1 розділу І Інструкції податковий документ в електронному вигляді - податкова звітність, реєстри отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інші звітні податкові документи, інформація в яких зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обовязкові реквізити документа.

Податкова звітність - документи, які відповідно до законодавства подаються платниками податків до органів ДПС і на підставі яких здійснюються нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Відповідно до підпункту 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 вищезазначеного Закону прийняття податкової декларації є обовязком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування відємного значення обєктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобовязань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобовязаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на імя керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Суд трактує зазначені положення таким чином, що податковий орган не має право відмовити у прийнятті податкової декларації. Прийняття податкової декларації є обовязком податкового органу.

Утім, законодавством надано податковому органу право не визнати податкову звітність, отриману і заповнену платником податку всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, у випадку, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, вона не підписана відповідними посадовими особами, не скріплена печаткою платника податку.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 2010 року 1997 року № 166.

Згідно з п. 4.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 2010 року 1997 року № 166. (у редакції наказу від 15 червня 2005 р. № 213) податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

В такому випадку податковий орган письмово повідомляє платника про таке невизнання із повідомленням підстави для такого невизнання та пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками.

Із викладеного випливає, що однією із підстав для невизнання податкової звітності як податкової декларації є відсутність обовязкових реквізитів.

Відповідач не визнав податкову декларацію з податку на прибуток за три квартали 2009 року з посиланням на те, що в декларації зазначене місцезнаходження платника податку, що не відповідає дійсності.

Згідно довідки про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків від 09 листопада 2009 року № 8855/26-05 та акта обстеження місцезнаходження юридичної особи від 09 листопада 2009 року № 1279, складених Головним відділом податкової міліції ДПІ у Оболонському районі м. Києва, ТОВ «Торговий дім «Український промисловець»за зареєстрованою адресою платника податку (місцезнаходження) : 04205, м. Київ, п-т. Оболонський, 23а, - не знаходиться.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно абзацу шостого ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

В декларації з податку на прибуток за три квартали 2009 року позивача зазначено місцезнаходження платника податку ТОВ «Торговий дім «Український промисловець»: м. Київ, п-т. Оболонський, 23а.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (серія АОО № 817335) місцезнаходження ТОВ «Торговий дім «Український промисловець»- 04205, м. Київ, п-т. Оболонський, 23а.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявної в матеріалах справи, на момент подання декларації позивачем місцезнаходженням позивача було м. Київ, п-т. Оболонський, 23а.

Абзацом сьомими ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»передбачено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців міститься відомості про юридичну особу.

З огляду на те, що позивачем було зазначено в податковій декларації з податку на прибуток за три квартали 2009 року адресу, яка згідно вимог законодавства визнається його місцезнаходженням, тобто ним був зазначений такий обовязковий реквізит податкового документа, як місцезнаходження платника податку, невизнання відповідачем податкової декларації позивача з податку на прибуток за три квартали 2009 року як податкової декларації є таким, що суперечить законодавству.

При цьому посилання відповідача на незнаходження позивача за його місцем знаходження не може бути взято до уваги судом, оскільки такої підстави для не визнання податкової звітності податковою декларацією в законодавстві не передбачено.

Отже, дії відповідача по невизнанню податкової декларації з податку на прибуток за три квартали 2009 року позивача як податкової декларації та його рішення від 11 листопада 2009 року № 23796/10/15-105 про невизнання звітності як податкової є такими, що суперечать законодавству, порушують права позивача, і є протиправними.

В частині позовних вимог ТОВ «Торговий дім «Український промисловець»про зобовязання визнати податкову декларацію з податку на прибуток за три квартали 2009 року податковою звітністю з дати її одержання, суд відмовляє з огляду на те, що зазначена вимога виходить за рамки відновлення порушеного права позивача внаслідок невизнання його податкової декларації конкретним рішенням та конкретними діями відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи зазначене та положення п. 1 ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії ДПІ у Оболонському районі м. Києва по невизнанню податкової декларації з податку на прибуток за три квартали 2009 року позивача як податкової декларації, а також визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 11 листопада 2009 року № 23796/10/15-105 про невизнання звітності як податкової.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені позивачем та документально підтверджені витрати у розмірі 5, 10 грн. з Державного бюджету України відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва по невизнанню податкової декларації з податку на прибуток за три квартали 2009 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український промисловець»як податкової декларації.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про невизнання податкової декларації з податку на прибуток за три квартали 2009 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український промисловець»як податкової декларації, викладене в листі від 11 листопада 2009 року № 23796/10/15-105.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український промисловець»(місцезнаходження: 04205, м. Київ, п-т. Оболонський, 23а, ідентифікаційний код 34345280) 6 (шість) грн. 80 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 11 жовтня 2010 року.