Постанова № 11992480, 20.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 вересня 2010 року 15:01 № 2а-10400/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Савченко А.І., при секретарі Череповській Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

в інтересах

держави в особіЗаступника прокурора Печерського району м. Києва

Міністерства палива та енергетики України

Держаного підприємства «Національної енергетичної компанії «Укренерго»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «ТІЄ»

простягнення штрафних санкцій в розмірі 5 100 грн. за участю представників сторін:

від прокурора Смізюк О.О.

від позивача 1 не зявився

від позивача 2 Сінозацька Ю.М.

від відповідача не зявився

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України (далі по тексту позивач 1, Мінпалива), Держаного підприємства «Національної енергетичної компанії «Укренерго» (далі по тексту позивач 2, ДП «НЕК «Укренерго») звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІЄ» (далі по тексту відповідач, ТОВ «ТІЄ») про стягнення штрафних санкцій в розмірі 5 100 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у місті Києві в ході обстеження енергогосподарства Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІЄ»встановлено порушення Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж. За результатами перевірки винесено припис № 8-10-12-141, за невиконання якого до відповідача застосовано штраф у розмірі 5100 грн., який станом на день звернення до суду відповідачем не сплачений.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2010року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 2 серпня 2010року.

У судове засідання, призначене на 2 серпня 2010 року, зявились прокурор та представник позивача 2. Відповідач або його законні представники в судове засідання не зявились, у звязку з чим суд відклав розгляд справи на 20 вересня 2010 року.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача 2 позовні вимоги підтримали.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У звязку з незявленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвала про призначення розгляду справи та повістки направлялися відповідачу за адресою, внесеною відповідачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до змісту частини другої статті 17, частини першої статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” та з урахуванням положень частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України така адреса вважається достовірною, а повістка, направлена за нею, врученою юридичній особі.

Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у місті Києві на підставі статті 9 Закону України «Про електроенергетику», статті 14 Закону України «Про теплопостачання»та Положення про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996р. № 929, проведено обстеження енергогосподарства відповідача та винесено Акт-обстеження № 1509/7 від 24.10.2008 року.

На підставі вказаного Акту Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у місті Києві винесено припис № 8-10-12-141 від 02.03.2009р., яким відповідача зобовязано до 03.06.2009р. привести у відповідність схему теплопостачання корпусів ЛБК-1 згідно наданого проекту (п. 7.2.9 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі по тексту - ПТЕТУіМ) та відновити частково відсутню ізоляцію тепломережі, яка знаходиться на балансі споживача (п. 6.3.45 ПТЕТУіМ). Вказаний припис отримано відповідачем 02.04.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Зазначений припис відповідачем не оскаржувався.

Актом перевірки Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у місті Києві № 8/10-12-191 А/П від 26.02.2010р. встановлено не виконання вимог припису № 8-10-12-141 від 02.03.2009р., що є порушенням ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику». Вищезазначений Акт отримано відповідачем 09.03.2010 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Інформація щодо оскарження вказаного Акту відсутня.

Постановою Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у місті Києві про накладення штрафу за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання № 189 від 30.03.2010р. за не виконання вимог припису на відповідача накладено штраф у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100,00 грн., який підлягає сплаті до Державного бюджету України протягом пятнадцяти днів з дня прийняття постанови. Постанова отримана відповідачем 08.04.2010 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, Закон України «Про електроенергетику» від 16.10.1997р. № 575/97 ВР (далі по тексту - Закон України від 16.10.1997р. № 575/97 ВР) визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі та регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України від 16.10.1997р. № 575/97 ВР Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії здійснює нагляд за електричними і тепловикористовуючими установками та тепловими мережами споживачів та суб'єктів електроенергетики.

Частиною 5 статті 9 Закону України від 16.10.1997р. № 575/97 ВР встановлено, що Державні інспектори з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії мають право, зокрема: отримувати від споживачів та суб'єктів електроенергетики інформацію, необхідну для виконання покладених на них завдань відповідно до нормативно-правових актів; давати споживачам та суб'єктам електроенергетики обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень нормативно-правових актів; вимагати від споживачів та суб'єктів електроенергетики додержання встановлених нормативно-правовими актами режимів споживання електричної і теплової енергії; застосовувати в установленому законодавством України порядку санкції до суб'єктів господарської діяльності за порушення нормативно-правових актів та складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України від 16.10.1997р. № 575/97 ВР правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

Пунктом 2 частини 3 статті 27 Закону України від 16.10.1997р. № 575/97 ВР передбачено відповідальність суб'єктів господарської діяльності за правопорушення в електроенергетиці, в тому числі за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень чи приписів Національної комісії регулювання електроенергетики України, Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж, Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії та порушення умов ліцензій - штраф у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 4 вищезазначеної статті Національна комісія регулювання електроенергетики України, державні інспектори з експлуатації електричних станцій і мереж, державні інспектори з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії на підставі акта перевірки, оформленого в установленому порядку, за наявності порушень, передбачених цією статтею, видають у межах своєї компетенції суб'єктам господарської діяльності постанови про накладення штрафів за встановленою формою.

Оскарження дій щодо накладення штрафів відповідно до частини 5 Закону України від 16.10.1997р. № 575/97 ВР провадиться у судовому порядку.

Суми стягнених штрафів зараховуються до Державного бюджету України.

Положення про порядок накладення на суб'єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1999р. № 1312 (далі по тексту Положення), визначає порядок накладення Національною комісією регулювання електроенергетики, державними інспекторами з експлуатації електричних станцій і мереж, державними інспекторами з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії на суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику.

Нормами вищезазначеного Положення встановлено, що штрафи за порушення законодавства про електроенергетику накладаються на суб'єктів господарської діяльності за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень чи приписів Національної комісії регулювання електроенергетики, Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж, Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії та порушення умов ліцензій.

Пунктом 3 Положення передбачено, що повноваження накладати на суб'єктів господарської діяльності штрафи мають право, зокрема, державні інспектори з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії.

Відповідно до пункту 7 Положення рішення про накладення штрафу приймається на підставі акта перевірки суб'єкта господарської діяльності, складеного посадовими особами Національної комісії регулювання електроенергетики, Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж або Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії та оформляється постановою.

Згідно пункту 10 Положення субєкт господарювання сплачує штраф за порушення законодавства в галузі електроенергетики протягом 30 днів з дня прийняття постанови (розпорядження) про його накладення, а за порушення законодавства у сфері теплопостачання у 15-денний строк з дня прийняття постанови (розпорядження) про його накладення. У разі несплати штрафу у зазначений термін він стягується в судовому порядку.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до статті 121 Конституції України, на органи прокуратури покладається, зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, порушення адміністративним судом справ за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до суду в інтересах держави.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

За таких обставин, виходячи за межи заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до часини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІЄ»(02160, м. Київ, проспект Возєднання, 19, код ЄДРПОУ 32772058) в дохід Державного бюджету України на розрахунковий рахунок № 31119106700008, банк ГУ ДКУ в місті Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077939, одержувач УДК у Подільському районі міста Києва, код бюджетної класифікації 21081100, символ звітності 106 штраф у розмірі 5 100 (пять тисяч сто) грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко

Постанову складено в повному обсязі та підписано 21 вересня 2010 року.