Постанова № 11992479, 04.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 жовтня 2010 року 15:35 № 2а-13038/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Шейко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БКП-Груп"

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва

провизнання неправомірними дії; визнання нечинним та скасування Акту про анулювання реєстрації платника ПДВ від 13.08.2010 р. №545/15-224; зобовязання ДПІ в Оболонському районі м. Києва відновити ТОВ «БКП-Груп» як платника податку на додану вартість.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Акт про анулювання реєстрації платника ПДВ від 13.08.2010 р. прийнято Відповідачем всупереч вимог чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». Звертає увагу суду на помилковість тверджень Відповідача про відсутність ТОВ «БКП-Груп»за місцезнаходженням.

Відповідач проти задоволення вимог адміністративного позову заперечує. Вважає, що діяв на підставі та в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Свої заперечення обґрунтовує тим, що перелік підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ, закріплений у Законі України «Про податок на додану вартість»і передбачає, зокрема, відсутність платника податку на додану вартість за місцем реєстрації. Зазначає, що діяв у межах та у спосіб, визначені Конституцією України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про податок на додану вартість»та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 року № 79.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БКП-Груп», згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 598794, зареєстроване Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 20.04.2004 р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 32979261.

Відповідно до Свідоцтва №36761020 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого ДПІ в Оболонському районі м. Києва 17.05.2004 р. Позивача було зареєстровано платником податку на додану вартість та присвоєно індивідуальний податковий номер 329792626541.

13.08.2010 р. Відповідачем у складі комісії, створеної відповідно до розпорядження ДПІ в Оболонському районі м. Києва від 09.08.2010 р. №56-р. було складено Акт №545/15-224 (далі Акт) про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «БКП-ГРУП», який було затверджено того ж дня начальником ДПІ в Оболонському районі м. Києва Оксаніч О.В.

Як вбачається з вказаного акту, підставою для винесення Відповідачем зазначеного рішення стала відсутність Позивача за адресою його державної реєстрації, що підтверджується довідкою про встановлення фактичного місцезнаходження платника №8316/26-05 від 30.07.2010 р.

У звязку з вищенаведеними обставинами, посилаючись на пп. «ґ»п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р. Відповідач прийняв рішення про анулювання реєстрації платника податку.

Акт направлений Позивачу листом від 13.08.2010 року №20604/10/15-214.

Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до наступного:

Пунктом 9.8 ст.9 Закону про ПДВ встановлено перелік підстав анулювання реєстрації платників ПДВ, а саме: а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом; б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин; г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону; ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання; д) установчі документи особи, зареєстрованої як платник податку, за рішенням суду визнані недійсними; е) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.

Наведений перелік підстав для анулювання реєстрації платників ПДВ, встановлений п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»є вичерпним.

Аналогічний перелік підстав для анулювання реєстрації платників податку на додану вартість містить п. 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердження наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79.

Як вбачається з Акту, Відповідач, при анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість керувався підпунктом «ґ»п. 9.8 ст. 9 Закону «Про податок на додану вартість», який передбачає анулювання реєстрації у випадку неподання протягом послідовних дванадцяти податкових місяців податкової декларації, а не відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Суд критично оцінює посилання Відповідача на відсутність Позивача за адресою його державної реєстрації, оскільки згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.08.2010 року, Довідкою з ЄДРПОУ серії АБ №186674, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №598794 та Статутом ТОВ «БКП-Груп»від 20.04.2004 року місцезнаходженням юридичної особи є м. Київ, вул. Автозаводська,2.

Крім того, в матеріалах справи наявна належним чином завірена копія конверту, яким надсилався Позивачу лист з Актом, і де зазначена та ж сама адреса м. Київ, вул. Автозаводська,2.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що посилання Відповідача на відсутність Позивача за місцем державної реєстрації не може бути в даному випадку підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, оскільки ТОВ «БКП-груп»знаходиться за власною юридичною адресою.

За таких обставин суд вважає, що у Відповідача не виникло права на анулювання реєстрації Позивача як платника податку на додану вартість. Враховуючи це, позовні вимоги в частині скасування рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва від 13.08.2010 р., оформлене актом №545/15-224 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «БКП-груп»підлягають задоволенню.

Щодо вимоги Позивача про визнання неправомірними дій Відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим в Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Повноваження органів ДПС у сфері реєстрації платників податку на додану вартість а також, зокрема, анулювання такої реєстрації визначені Законом України «Про податок на додану вартість»та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000 р.

Приписи ст. 9 Закону «Про податок на додану вартість»передбачають право податкового органу приймати рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Аналогічну норму містить Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000 р.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог у вказаній частині, оскільки дії Відповідача, що полягали у прийнятті рішення про анулюванні реєстрації платника ПДВ, регламентовані положеннями чинного законодавства.

В частині позовних вимог про зобовязання Відповідача відновити Позивача як платника податку на додану вартість суд відмовляє, оскільки скасовуючи рішення податкового органу повертає сторони до правового стану, що існував до прийняття Відповідачем оскаржуваного рішення.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було подано доказів, які б спростовували доводи Позивача, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у вказаній частині.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва оформлене актом №545/15-224 від 13.08.2010 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «БКП-Груп».

3.В решті позову відмовити повністю.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 08.10.2010 року.