Постанова № 11992473, 21.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 вересня 2010 року № 2а-11830/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцької О. В. вирішив адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сервіс"

до Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сервіс»звернулось до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення рішенні Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 14.09.2009 № 0005962302/0 та від 04.12.2009 № 0005962302/1.

09.09.2010 позивачем була подана заява про збільшення позовних вимог в якій ТОВ «Ріелті Сервіс »просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішенні Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 23.04.2010 № 0005962302/2; № 0005962302/3 та від 14.09.2009 № 0005962302/0 та від 04.12.2009 № 0005962302/1.

Відповідно до вимог ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову у звязку з чим вказана заява була прийнята судом до розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ТОВ «Ріелті Сервіс», вказує на те, що висновки, викладені в Акті є помилковими у звязку із неправильним тлумаченням та застосуванням норм податкового законодавства.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі вимог п.1. ст.11 Закону України від 04.12.1990 р. за № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», 31.08.2009 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, проведена невиїзна документальна перевірка в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ТРАНСБУД-2», ТОВ «ЕКСПРЕС-МЕГАПОЛІС-БУД», ТОВ «ПАНБУД», ТОВ «ПРО-РЕАЛ», ТОВ «МІЖНАРОДНА КОНСУЛЬТАЦІЙНА ГРУПА», ТОВ «ОЛВІТЕХНО»за періоди червень липень 2008 року та квітень 2009 року.

За результатами документальної невиїзної перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Києва було встановлено порушення вимог пп. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4, пп. 7.5.1 п 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР (від 03.04.1997 зі змінами та доповненнями) (далі Закон України № 168/97-ВР), що призвело до заниження ПДВ, який підлягає сплаті за червень 2008 в сумі 278387 грн., липень 2008 в сумі 73723 грн., квітень 2009 в сумі 422431 грн.

В звязку з виявленим порушенням, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.09.2009№ 0005962302/0 про визначення суми податкового законодавства з податку на додану вартість у розмірі 774 541 грн. та фінансові санкції у розмірі 387 271 грн., а всього на суму 1 161 812 грн. Повторне податкове повідомлення рішення було винесено відповідачем 04.12.2009 № 0005962302/1.

Не погоджуючись з висновками відповідача ТОВ «Ріелті Сервіс»звернулось до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва із запереченнями від 08.09.2009 № 08/09-2 до Акту перевірки від 31.08.2009.

Листом від 15.09.2009 № 9961/10/23-225 про результати розгляду заперечень до акту № 1561/23-02/31927982 від 31.08.2009 відповідач залишив висновки до акту перевірки без змін.

Позивач не погодився із висновками акту перевірки та з вказаним податковим повідомленням рішенням та в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатом розгляду первинної та повторних скарг ТОВ «Ріелті Сервіс»у ДПІ у Шевченківському районі м. Києві, ДПА у м. Києві та ДПА України, податкові повідомлення рішення залишено без змін, скарги підприємства без задоволення.

23.04.2010 відповідачем винесені податкові повідомлення рішенні № 0005962302/2 та № 0005962302/3.

Позивач з прийнятим податковим повідомленнями-рішенням не погоджується та в обґрунтування позовних вимог зазначає, що факт включення ТОВ «Рієлті Сервіс»до податкового кредиту сум, вказаних у податкових накладних отриманих від ТОВ «ТРАНСБУД-2», ТОВ «ЕКСПРЕС-МЕГАПОЛІС-БУД», ТОВ «ПАНБУД», ТОВ «ПРО-РЕАЛ», ТОВ «МІЖНАРОДНА КОНСУЛЬТАЦІЙНА ГРУПА», ТОВ «ОЛВІТЕХНО»на загальну суму 774541 грн. є правомірним, оскільки таке включення було здійснено позивачем в тих податкових періодах, в яких були отримані податкові накладні. Щодо складення та отримання цих податкових накладних вказаними підприємствами в різних податкових періодах позивач вважає, що дана обставина жодним чином не впливає на правомірність дій.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: «дата здійснення першої з І подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)».

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» «Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця удвох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг)».

Відповідно до п.п.7.3.1. п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Вимога щодо формування податкового кредиту у покупця у період виникнення податкових зобов'язань продавця за даною операцією (декларування суми податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання у постачальника) ґрунтується на нормах Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник таким правом не скористався, вважається що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку. Законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення

Аналіз вказаних статтей свідчитть про те, що розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом-покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181 -III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Згідно п. 17.2 ст. 17 Закону містить обмежуючу норму стосовно самостійного виправлення фактів заниження податкових зобов'язань минулих періодів до початку перевірки, зокрема платник податків зобов'язаний: а)або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б)або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми,з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сервіс»мало право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту відповідного звітного у разі, якщо: платник здійснив списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів (робіт, послуг); або отримав податкову накладну, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

У разі виникнення права на податковий кредит у випадку: здійснення списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів (робіт, послуг) та не отримання податкової накладної від продавця таких товарів (робіт, послуг) - подання одночасно з декларацією з ПДВ за такий звітний період відповідної скарги на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. При цьому, до заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Тому, позивачем, при визначенні податкового кредиту, за червень 2008року в сумі 286263,07, липень 2008року в сумі 70859,26 грн., квітень 2009року в сумі 433165,56 грн. неправомірно прийнято рішення на формування податкового кредиту з використанням зазначених сум податку, оскільки воно на дату виникнення права на податковий кредит таким правом не скористалось, оскільки одночасно з поданням декларацій по ПДВ до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не подано скарги стосовно контрагентів - постачальників, щодо відмови у наданні податкових накладних або наданні їх із порушенням встановленого Порядку виписування податкової накладної.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що результати перевірки відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржувані податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності до діючого податкового законодавства.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, та набуває законної сили у порядку ст.264 КАС України.

СуддяВ. І. Келеберда

Дата складення тексту рішення в повному обсязі - 14.10.2010