Ухвала суду № 119922545, 19.06.2024, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5344/24

1-кс/308/3630/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

підозрюваного - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області клопотання заступника начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні № 12024078160000140, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 лютого 2024 року, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Верхнє Водяне, Рахівського району, Закарпатської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фізичної особи-підприємця,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Заступник начальникавідділу Закарпатськоїобласної прокуратури ОСОБА_6 звернувсядо Ужгородськогоміськрайонного судуЗакарпатської областіз клопотанняму кримінальномупровадженні №12024078160000140,відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань 21лютого 2024року,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.186КК України,про продовженнястроку діїобов`язків,покладених напідозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У клопотанні зазначено, що 12.06.2024 ухвалою Закарпатського апеляційного суду обрано відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту. Строк дії запобіжного заходу закінчується, однак ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу не змінились та продовжують існувати, існують обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а тому прокурор просить продовжити відносно підозрюваного строк дії обраного йому запобіжного заходу, в межах строку досудового розслідування.

У судовому засіданні прокурор підтримав подане ним клопотання та просив його задовольнити з раніше наведених підстав.

Захисник підозрюваного заперечила щодо задоволення клопотання, з огляду на те, що підозра не є обґрунтованою. Заявлених прокурорів ризиків немає. Прокурором подані ті самі докази, що й під час обрання запобіжного заходу. Факт насильства мотивований тільки супровідний листом. Експертиза не є проведеною. Має місце подвійна кваліфікація. Жодних прямих доказів корисливого мотиву, окрім показань потерпілого, немає. Протокол огляду місця події не відповідає вимогам КПК України. Огляд був проведений без дозволу власника. Звернула увагу на те, що ризики переховування та ризику впливу на інших учасників можна уникнути покладенням на підозрюваного окремих обов`язків. Ризик знищення речей та продовження кримінального правопорушення виключений. Підозрюваний не повинен нести тягар недоліків досудового розслідування щодо неявки потерпілого на СМЕ.

Підозрюваний просив відмовити у задоволення клопотання, обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Звернув увагу на те, що він є дисциплінованою людиною, на те, що хворіє. Потерпілого не чіпав.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.

За ч. ч. 1, 2, 6 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

При цьому, слідчим суддею встановлено, що ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 12 червня 2024 року застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби. Покладено на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. Термін дії обов`язків встановлено до 23 червня 2024 року.

Підставою для застосування до підозрюваного даного запобіжного заходу стали обґрунтовананість підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Сукупність фактичних даних, які містяться в матеріалах кримінального провадження, дають підстави вважати пред`явлену ОСОБА_4 підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні вже під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

На переконання слідчого судді, обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, стороною захисту під час розгляду клопотання не спростована.

Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , є тяжким злочином, за вчинення якого підозрюваному загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що може спонукати підозрюваного ухилятися від слідчого, прокурора, суду. При оцінці даного ризику, слідчим суддею взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Окрім цього, стороною обвинувачення доведено, що підозрюваний має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також неодноразово перетинав державний кордон України до країн Євросоюзу під час воєнного стану.

Беручи до увагу тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним, а також можливості щодо перетину ним державного кордону України, слідчий суддя констатує про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На даному етапі досудового розслідування кримінального правопорушення не вилучені всі предмети, які можуть мати значення для даного кримінального провадження, а також не проведено всіх необхідних слідчих (розшукових) дій, з метою отримання належних та допустимих доказів, слідчий суддя вважає, що незастосування запобіжного заходу до підозрюваного буде негативно впливати на повноту досудового розслідування, тобто слідчий суддя вважає наявним ризик передбачений в п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи наявність ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та зауважує, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний, не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , останній може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

На переконання слідчого судді, прокурором доведено, що на даному етапі досудового розслідування кримінального правопорушення підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема підшукувати свідків, які можуть дати неправдиві показання на його користь, вчиняти дії, які унеможливлюють встановлення та виявлення ще не зібраних доказів стороною обвинувачення, іншим чином сприяти неможливості встановлення об`єктивної істини в кримінальному провадженні.

Зокрема, останній може мати тісні зв`язки з органами державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронними органами, через керівників яких може вчиняти тиск на експертів, спеціалістів, свідків чи членів їх родин, з метою відмови чи зміни ними показань, вчинення інших дій на його користь, складання неправдивих висновків, або відмови від надання таких.

Враховуючи інкримінований ОСОБА_4 спосіб вчинення кримінального правопорушення, обставини, за яких він міг вчинити кримінальне правопорушення, не виключено, що останній може вчинити інші кримінальні правопорушення, або продовжити кримінальне правопорушення, зокрема нанести шкоду здоров`ю чи майну потерпілого, його родичам.

Водночас, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри та відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, нічим не підтверджені та спростовані у ході розгляду клопотання та стосуються конкретних обставин, фактів, показань свідків, які можуть викликати сумнів у їх правдивості, наявність чи відсутність яких не може бути спростована на даному етапі кримінального провадження та виходять за межі поняття «обгрунтованої підозри». Аргументи захисника підозрюваного щодо відсутності конкретних доказів, які свідчать про заявлені стороною обвинувачення ризики зводяться до «відсутності наміру» та «бажання» підозрюваного вчиняти такі дії. Однак, слідчий суддя, оцінюючи наявність таких ризиків, повинен виходити з необхідності забезпечення належного виконання завдань кримінального провадження.

Таким чином, слідчий суддя прийшов до переконання, що заявлені прокурором ризики, передбачені п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати.

Постановою першого заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження до трьох місяців, а саме до 24 липня 2024 року.

Обґрунтовуючи клопотання, прокурор вказав на те, що у вказаний строк, завершити досудове розслідування не є можливим, оскільки по кримінальному провадженню необхідно провести ряд слідчих дій, зокрема провести судово-медичну експертизу, встановити місцезнаходження речових доказів, повідомити про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, ОСОБА_4 та провести інші слідчі дії.

З урахуванням доводів, викладених у клопотанні, враховуючи те, що ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу не зменшились, а також те, що на даний час наявні обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу та покладення на підозрюваного обов`язків, слідчий суддя дійшов до висновку про задоволення клопотання прокурора.

При цьому, на переконання слідчого судді, прокурором доведено, що інший більш м`який запобіжний захід ніж домашній арешт не зможе в достатній мірі запобігти ризикам, визначеним в ст. 177 КПК України. Про дані обставини свідчать тяжкість, характер та спосіб вчинення інкримінованого підозрюваному злочину, кількість встановлених та доведених у ході розгляду клопотання ризиків.

Суд у ракурсі встановлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не є надмірним, потреба у застосуванні такого запобіжного заходу, на сьогодні, є дійсною, а застосування в цей час запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, особистої поруки, застави, є недоречним з огляду на те, що вони є непропорційними, та не зможуть забезпечити уникнення встановлених судом ризиків та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання задовольнити.

Продовжити на період досудового розслідування кримінального провадження, але не більше як на два місяці, а саме, до 24 липня 2024 року включно, строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, застосованого відносно підозрюваного ОСОБА_4 на підставі ухвали Закарпатського апеляційного суду від 12 червня 2024 року у справі № 308/5344/24, заборонивши йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у нічний час доби, а саме з 23 год. 00 хв. вечора до 06 год. 00 хв. ранку без дозволу слідчого, прокурора або суду, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками, експертами у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала щодо продовження строку дії запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвалу про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Час та дата оголошення повного тексту ухвали 13 год. 50 хв. 24 червня 2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1